Військовий рекрутинг набув масових масштабів під кінець другого року повномасштабної війни. Міністерство оборони розпочало політику реалізації в цьому напрямі та долучило до співпраці платформи з пошуку роботи.

Так, у межах цієї співпраці Work.ua запустив функціонал для залучення спеціалістів у Сили оборони. На сторінці work.ua/zsu зібраний перелік підрозділів та їхні вакансії, а кандидати самі шукають посаду та частину, у якій хочуть служити.

Днями у Львові запустили пілотний проєкт — Центр рекрутингу української армії, у якому можна дізнатися всю актуальну інформацію про вакансії у ЗСУ, поспілкуватися з представниками бригад та вибрати бажану професію у війську.

В Україні формується дієва система рекрутингу до війська — наша армія може гарантувати новобранцю місце служби. Принаймні так задекларовано, і в нас є можливість це зробити.

Як же працює ця система всередині ЗСУ? Як формуються рекрутингові відділи в підрозділах армії та як вони працюють на цьому початковому етапі? Про це Work.ua розпитав керівницю рекрутингової групи позаштатного рекрутингового центру Сил ТрО Тетяну Муравйову.

Тетяна Муравйова
Тетяна Муравйова
керівник рекрутингової групи позаштатного рекрутингового центру Сил ТрО

— Тетяно, чим ти займалась у цивільному житті та як це тобі допомогло у війську?

— Насправді у мене все просто — у цивільному житті я була HR-ом. Спершу працювала як корпоративний ейчар в компанії, останні роки перед повномасштабною війною розвивала свою рекрутингову компанію: надавали послуги з ейчар-консалтингу та рекрутингу, change менеджменту, закривали комплекс таких задач, як-от набір персоналу і навчання тощо.

Як людина з критичним мисленням я розуміла, що війна імовірніше буде, аніж не буде. У моєму блокноті навіть була позначка — записатись до лав ТрО. Тож у перший день повномасштабного вторгнення об 11:00 я зі своїм 17-річним сином прийшла до ТрО. І змогла знайти шлях у війську, який дотичний з моєю цивільною спеціальністю.

До того як долучитися до проєкту з рекрутингу у війську, в навчальному центрі я займалася службою, яка близька до мого цивільного життя. Працювала методистом: займалась розробкою, удосконаленням та оцінкою ефективності навчальних програм і процесів.

У рекрутинговий центр Сил ТрО ЗСУ потрапила за рекомендацією дівчини, з якою ми познайомились в ТрО в перший день війни. Вона згадала, що я займалася рекрутингом, зателефонувала і сказала, що відкривається новий проєкт і, можливо, мої навички стануть тут у пригоді. Я пообіцяла щось порадити, але так вийшло, що не просто порадила, а залишилася працювати.

— Розкажи докладніше, що таке рекрутинговий центр Сил ТрО ЗСУ і яка його мета?

— Проєкт створювався при командуванні сил ТрО не просто як рекрутинговий центр, а як позаштатний рекрутинговий центр для підбору фахівців екіпажів БпАК (безпілотний авіаційний комплекс — прим. ред.).

Нам потрібні люди, які можуть працювати пілотами або бути членами команди БПЛА: аналітики, дешифрувальники, водії, майстри, сапери та інші.

Маємо різні вакансії та пропонуємо комплексне рішення: не тільки підбір фахівців, а й навчання, проходження базової навчальної підготовки, фахового військового вишколу. Таким чином армія отримує уже готового фахівця.

І це виправдано. Адже з кожним днем війна стає все технологічнішою. І щоб воювати технологічними ресурсами, нам потрібні навчені військовослужбовці. Тому виникла ідея підбирати фахівців, які продовжать служити.

Команда проєкту сформована з чинних військових. І це велика перевага. Бо складно розповідати цивільному про роботу у війську, якщо ти сам про військову справу нічого не знаєш.

Усі рекрутери — а це понад 10 людей — прийшли з війська. Повноцінний досвід рекрутингу мають 2-3 людини, інші — непрофесійні рекрутери, наприклад, могли для своїх компаній підбирати людей. Вони пройшли спеціальне навчання і зараз шукають людей як для команди екіпажу БПЛА, так і для різних батальйонів ТрО на інші вакансії: від бойових до типових посад.

Проте фокус насамперед на формуванні екіпажів БПЛА. У цьому напрямку ми працюємо з усіма батальйонами.

— Чим у Центрі займаєшся безпосередньо ти?

— Мій напрямок — це рекрутинг: організація роботи від моменту розміщення вакансій та першого контакту з кандидатом до моменту супроводу у ТЦК, ВЛК, на етапі навчання.

Як порівнювати з цивільним життям, це як період адаптації новачка в компанії.

Якщо взяти звичайну рекрутингову агенцію, то вона продовжує контактувати зі своїм кандидатом перші три місяці після початку роботи й супроводжує його. У війську точнісінько так само.

Також ми навчаємо бригади публікувати вакансії. У кожному батальйоні є люди, які займаються рекрутингом, ми показуємо їм, як користуватися онлайн-сервісами з пошуку роботи. Вже провели 5 етапів навчання, ділилися досвідом, обговорили статистику та проблеми, запитання, які ми ставимо під час співбесіди тощо.

— З якими проблемами ви стикаєтесь під час реалізації проєкту?

— Це не те щоб проблема, просто є те, над чим потрібно працювати усім. Йдеться про комунікацію держави на всіх рівнях. Насамперед президент і міністерства мають говорити про потребу в людях і чому вони потрібні. Звісно, не лише говорити, а й змінювати процеси.

Бо, наприклад, законопроєкт про мобілізацію, який зараз обговорюється, є дуже важливим для країни та армії. У цьому процесі є дві частини, рекрутинг — одна з них. І для повноцінної роботи цієї частини мають бути налагоджені внутрішні процеси. Зараз вони лише на етапі впровадження, а це непросто.

Лише оприлюднення вакансій не вирішить запиту. Має провадитися роз’яснювальна та просвітницька робота про мобілізацію та умови служби за контрактом. Так, ми випустили пам’ятку для кандидатів, що містить інформацію про те, які документи потрібно прочитати, де можна почерпнути необхідні дані, що з собою взяти, чого не треба боятися, до кого і з яких питань звертатися.

— Відгуків на вакансії дуже багато. За даними Міноборони, за два місяці на військові вакансії відгукнулися понад 50 000 кандидатів. Чи усім шукачам встигаєте відповідати? Хто залишається без відповіді?

— Раніше, якщо людина не відповідала базовим вимогам, то вона могла не отримати зворотнього зв'язку. Зараз ми відповідаємо всім кандидатам, налаштувавши форми зворотнього звʼязку на рекрутингових платформах.

Тобто обов’язково відповідаємо кандидатам. Також якщо кандидат не підходить вибраній посаді, можемо запропонувати іншу.

— Хто має право відгукуватися на вакансії? Чи є якісь обмеження, наприклад, вікові чи гендерні?

— Насамперед є законодавчі обмеження. Людина може служити у війську від 18 до 60 років. До нас приходять кандидати, яким вже за шістдесят, але ми їм відмовляємо. Бо у такому віці подаватися на вакансію мають право кадрові військові, у яких є досвід. Цивільна людина — ні.

Військова служба — це тяжка робота. Навіть тилова посада не гарантує, що військовослужбовець перебуватиме в одному місці: сьогодні він може бути в Києві, а завтра — в Костянтинівці.

Умови бувають різні, пересуватися треба швидко, інколи треба пройти 8 кілометрів пішки й нести з собою автомат, бойовий комплект. Тут варто бути відвертим: що старша людина, то важче їй це робити. Навіть на етапі військово-лікарської комісії людина може не пройти певні тести.

Є посади, на які більше розглядають хлопців, наприклад, коли йдеться про штурмові посади, артилериста чи мінометника. Тут потрібно тягати вантажі.

Також є нюанси, що пов’язані з проживанням. Згідно з законодавством, дівчатам потрібно виділяти окрему кімнату, але в теперішніх умовах із цим можуть виникати складнощі.

Варто врахувати й те, що навіть на тиловій посаді треба бути готовим до переїзду підрозділу в інше місце, де будуть інші умови перебування, зазвичай казармові. Є така думка, що тилова посада означає, що ти щовечора будеш приходити додому. Сьогодні — так, а завтра — ні.

До нас подавалися жінки, у яких діти, і вони не враховували той фактор, що можлива зміна місця дислокації. З ким у такому випадку залишиться дитина? Мама ж не зможе повертатись додому щодня.

У мене був період, коли я жила в приміщенні з діркою у стелі. Це не означає, що це були погані умови, це були умови, які на той час можна було мати.

— Чи виникали проблеми з Територіальними центрами комплектування, коли ви брали людину на контракт через рекрутинг?

— У нашого центру таких проблем не було, оскільки маємо налагоджені відносини з ТЦК, тому наші відношення працюють.

Але справді, якщо людина приходить у ту чи іншу частину не по контракту, а по мобілізації, то ТЦК можуть скеровувати її в інше місце.

Є ще інший момент, коли людина не може пройти по контракту за станом здоров’я, оскільки там більші вимоги, треба пройти дві медкомісії, вони більш розширені. Ця процедура займає тиждень, а то й два чи більше. Якщо комусь з лікарів щось не сподобається, він може скерувати ще й на додаткове обстеження. Наприклад, якщо в людини в тілі є якісь металеві пластини, то вже по контакту таку людину не візьмуть на бойові посади, а по мобілізації можуть забрати в ту частину, в якій є план набору.

— Як ти оцінюєш рекрутинг від війська? Що для тебе означає ця історія?

— Ще у 2022 році я вела діалог про впровадження рекрутингу у війську. Зараз можу сказати одне — це саме те, до чого ми мали врешті-решт прийти.

Одна з причин — військомати втратили певну довіру. Я сама з цим стикалась. Мій товариш на початку повномасштабного вторгнення тричі приходив до військомату, а йому сказали «до побачення». Тобто просто відфутболили, він зневірився і більше не повторював спроби.

Ще один випадок з мого життя: чоловік за першою освітою пов’язаний з психологією, але в житті займається фінансами. Його призвали й призначили офіцером з морально-психологічної роботи. Але людина не хоче цим займатися, вона не була дотична до цього в цивільному житті, це не її основний фах. У військоматі ж передовсім дивляться на звання, потребу та на першу освіту потенційного військовослужбовця. Особливо якщо в нього є військовий квиток і в ньому записана військово-облікова спеціальність. Ось такі перекоси.

Рекрутинг дозволяє розглядати кандидата на різні вакансії, і ми дивимось широко на його досвід, а не тільки на звання. Звісно, військовий досвід в цьому допомагає.

Наприклад, ми не можемо взяти рядового на офіцерську посаду або, навпаки, офіцера — на рядову посаду. Тобто якщо людина має офіцерське звання, то вона не може бути оператором БПЛА.

Завдяки службі я знаю, що «згідно з», «відповідно до» — це важливо, в тебе мають бути відповідні документи, рапорти тощо. Це як ти приходиш в якусь корпорацію, де є певна система узгодження. Так і у війську. Якби я лише зараз прийшла до війська з цивільного життя, то, думаю, що в мене були б великі очі, але зараз мені набагато простіше.

Хоч оці «згідно з», «відповідно до» часто мені трохи заважають. Я знаю, як має бути. Думаю, коли повернусь знову до цивільної роботи, я, мабуть, відчую легкість.

У ТрО, з одного боку, простіше, бо тут багато людей, які прийшли з бізнесу, але все одно залишається багато бюрократії й це часто ускладнює, ніж полегшує процеси. І треба просто докладати більше зусиль для того, щоб воно почало рухатися.


Читайте також