Work.ua вирішив привернути увагу суспільства до теми працевлаштування осіб з інвалідністю та звернувся за коментарями до експертів. Разом ми намагалися відповісти на запитання, що ж заважає людям з обмеженими можливостями знайти своє місце на ринку праці, та як можна подолати наявні бар’єри.

У чому проблема

Торік громадські організації «ВІР в Україну» і «Ми разом» провели ярмарок вакансій для людей з інвалідністю. Захід дав можливість виокремити основні перепони на шляху до успішного працевлаштування таких осіб.

Перша. Люди здебільшого не готові адекватно сприймати у колективах співробітників, які чимось відрізняються від них. Я знаю безліч історій про людей, які, маючи вищу освіту, не можуть влаштуватися на роботу лише тому, що у них є певні розлади функцій організму.

Друга. Роботодавці не зацікавлені у забезпеченні робочими місцями людей з особливими потребами, адже це вимагає фінансових та часових витрат. Наприклад, під час того ж ярмарку вакансій менеджер відомої кондитерської компанії підійшов до нас, організаторів, із таким запитанням: «Чи не могли б ви порекомендувати осіб з інвалідністю, які є повністю мобільними та не мають особливих потреб в організації праці? Скажімо, із серцевими захворюваннями?» Такий підхід до відбору кандидатів на посади не може не обурювати.

Третя. Так зване формальне працевлаштування. Українське законодавство змушує роботодавців не лише брати на роботу людей з інвалідністю, а й вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії співробітників. В окремих випадках організувати навчання та перекваліфікацію. Саме тому деякі підприємства вдаються до хитрощів, пропонуючи особливим працівникам не зовсім законні форми співробітництва. Одна з найрозповсюдженіших — оформлення трудових відносин на неповний робочий день з мінімальною оплатою. Натомість людина фактично не з’являється на робочому місці, лише отримує кошти.

Що говорить закон

Дійсно, закони зобов'язують юридичних та фізичних осіб виконувати норматив створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Він становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Якщо ж на підприємстві працюють від 8 до 25 людей, то для співробітника з інвалідністю потрібно передбачити одне робоче місце.

Зазначена система має назву «quota-levy system» (система квотувань-відрахувань). Вона успішно діє у країнах-членах ЄС, зокрема Франції, Німеччині, Польщі. Але в Україні цей механізм реалізується не в повній мірі. Статистка свідчить про досить низькі показники працевлаштування: з понад 2 млн осіб з інвалідністю лише близько 700 тис. мають роботу.

Справа ось у чому. Якщо підприємство не виконує нормативу робочих місць, то йому загрожують адміністративно-господарські санкції. Але роботодавці знайшли можливість уникати покарання. Також деяким працедавцям «простіше» сплатити штраф за ненадання робочих місць особам з інвалідністю, ніж оформлювати їх.

Позиція роботодавця

В Україні діє 77 відділень і бізнес-центрів «Ідея Банку», у яких працюють 27 людей з інвалідністю (в основному з 3 групою). Спеціалісти, які мають особливі потреби, у нашому банку обіймають різні посади — від асистента до керівника управління. Наприклад, у підрозділі HR є 2 таких працівники. І, маю відзначити, вони повноцінно виконують свою роботу. Якщо ж проаналізувати загальну чисельність співробітників банку, то можна виявити, що 10% працівників з інвалідністю займають керівні посади.

Працевлаштування осіб з інвалідністю для «Ідея Банку» — це не просто виконання нормативу робочих місць. Підбираючи персонал, ми керуємось таким принципом як професійна компетенція фахівця, а не наявністю чи відсутністю у нього фізичних та інших вад.

Шлях до успіху

Коли я розпочала пошуки роботи, то люди дивувалися: «А як вона працюватиме?», «Що вона робитиме у своєму візку?», «Ведуча на телебаченні у колясці — це абсурд». Утім я навчилася отримувати інформацію, брати інтерв’ю, організовувати зустрічі, працювати у кадрі, гармонуючи з тими умовами, у яких змушена перебувати.

Мені доводилося потрапляти у різні ситуації, коли мені вказували на приналежність до когорти тих, хто з «особливими потребами». Це і відсутність пандусів, турнікети, вузькі двері, високі бордюри. Через побутові незручності закрили мою авторську передачу на обласному телебаченні, яку я вела протягом 9 років. Просто у приміщенні ТРК відімкнули ліфт, і я не могла дістатися до робочого місця, яке знаходилося на третьому поверсі. А грошей на технічний ремонт і експлуатацію підйомника не знайшлося.

Сьогодні, щоб дістатися до роботи, я потребую супроводу, тому батьки відвозять мене вранці на автомобілі, а по завершенню роботи — забирають додому. Така ж допомога потрібна, коли йдеться про публічні заходи, у яких маю брати участь. Зрозуміло, що такі пересування планую заздалегідь. Утім, у студії районного радіомовлення, як і вдома, почуваюся вільно та впевнено. Тут все влаштовано так, що під рукою знаходяться предмети, якими користуюся найчастіше: окрім мікрофона — ноутбук, телефон, ручки, робочі папери, кілька книг. Як на мене, обов’язковою умовою для успішного виконання професійних завдань має бути відповідно обладнане робоче місце. Ідеться не про якісь складні конструкції, а про елементарні речі.

Що я можу порадити людині з інвалідністю, котра шукає роботу? Найперше — чітко визначитися, у якій саме галузі вона зможе найповніше реалізувати свої здібності. Постійно самовдосконалюватися, освоювати нові, суміжні навички, обов’язково володіти персональним комп’ютером, читати статті з психології, аби правильно вибудовувати стосунки у колективі. Не соромитися запитувати про все, що викликає сумніви чи невпевненість. Лише так набувається професійність. А найголовнішою умовою успішного пошуку роботи є очевидні професійні навички у журналістиці, перукарській справі, бухгалтерії чи столярних роботах.

Нещодавно у приватній розмові один видавець мені сказав: «Я познайомився з хлопчиною, який хворий на ДЦП. Він так верстає макети на комп'ютері! От кого б я не замислюючись взяв на роботу у своє видавництво». Тому висновок такий:

Де шукати роботу особі з інвалідністю

  • Інтернет. Роботодавці розміщують пропозиції про роботу для людей з інвалідністю на сайтах з працевлаштування. Пропонуються посади помічника секретаря, кур'єра, менеджера з продажу поліграфії, архіваріуса тощо. Можна розглянути й інші вакансії, які не потребують безпосередньої присутності співробітника на робочому місці: праця на фрілансі чи в інтернет-магазині. Якщо людина прагне працювати лише в офісі, то варто обирати роботу, що не вимагає частого пересування: системного адміністратора, дизайнера або програміста.
  • Спеціалізовані підприємства та міжрегіональні центри професійної реабілітації людей з інвалідністю.
  • Державна служба зайнятості.
  • Ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю.


Work.ua впевнений, що коли людині дати необхідні інструменти, вона самостійно подолає ті життєві обставини, у яких опинилась. І якщо вона має прагнення реалізуватися у професії та вміння відстояти своє право на зайнятість, то ніякі перепони не перешкодять їй знайти своє місце на ринку праці.