30-річний ветеран АТО, начальник управління патрульної поліції в Рівненській області, капітан Сергій Мерчук пригадує, як шість років тому він, 24-річний юнак з нестримною енергією, завищеним почуттям справедливості, повернувся зі служби та зіштовхнувся з новим викликом: де знайти роботу. Підробіток і зарплата у 1000 гривень чоловіка не влаштовували. Тому він зробив рішучий крок — і сьогодні, щоб потрапити до нього на роботу, люди чекають у черзі. Як йому це вдалося, Сергій розповів Work.ua.

Сергій Мерчук
Сергій Мерчук
начальник управління патрульної поліції у Рівненській області, капітан

— Сергію, чи можеш пригадати той момент, коли ти повернувся зі служби? Мабуть, перші думки були на кшталт «Що робити далі, чим займатися?»

— Я повернувся взимку 2015 року. Це був шалений період для мене, починаючи від кінця 2013-го. Вважаю, це був час звершень.

Дійсно, чим займатися далі? Всупереч тому, що під час Революції, на війні, «ти молодець, командував» (у 2014-2015 роках був бунчужним 35 сотні Самооборони Майдану «Волинська січ», у 2014-му — заступником командира третього взводу батальйону «Азов» — ред.), в мирному житті ти нікому не потрібний. Від лютого до початку літа 2015 року я шукав, чим себе зайняти.

У підсумку я влаштувався тимчасово на роботу в охоронну фірму, і 1000 грн на місяць молодій людині погоди не робила. Тож коли ти приїжджаєш додому і мама розуміє, що ти без грошей, без нічого, вона хоче тобі допомогти та дає 500 гривень.

Було соромно. Ти — дорослий чоловік, робиш правильні речі, людина з активною громадською позицією, але тобі за це зарплати не платять. Тому такі підробітки не давали можливості розвитку і впевненості у завтрашньому дні.

Був варіант зайняти якийсь інший бік. Скажімо, не дуже законний, де можна було б підробляти тимчасово. Мене це не влаштовувало. Я людина з вищою юридичною освітою, розуміюсь на багатьох речах. Тому це було категорично неправильно. Бувши в «Азові», я вже на той час був міліціонером. Мені подобалося військове життя і хотілося продовжувати реалізовувати себе в цьому напрямку.

— Чому вибрав саме патрульну поліцію? Як ти це вирішив? Це пов’язано з тим, що ти далі хотів бути корисним Україні, захищати та відстоювати порядок у тилу?

— Коли першою запустилася патрульна поліція в Києві, то до цього я поставився дещо скептично. Хоча трішки розбирався в тій роботі, та зрештою хотілося працювати в зоні ризику. І основний момент — це загострене почуття справедливості. Саме воно не давало сприймати реальність у цивільному житті. Тоді робився такий хаос: несприйняття, недовіра до правоохоронних органів. Я через день потрапляв у конфліктні ситуації, робив усім зауваження. І розумів, що такі процеси рано чи пізно до добра не доведуть. А хотілося жити в порядку. Тому, стиснувши зуби, у серпні 2015 року після презентації патрульної поліції в Луцьку я подав документи. 5600 анкет. Відбір був жорстким. Відібрали всього, якщо не помиляюся, 170 патрульних.

І, до речі, я тоді йшов з такою думкою: «В будь-який момент можна написати рапорт і піти». Якби мені було ніяково чи нав’язувалися незрозумілі завдання, я б звільнився та шукав би себе далі. Але уже шостий рік, як працюю. Мені подобається, зарплату платять.

— Які якості, здобуті під час військової служби, допомагають у сьогоденні?

— Там було настільки складно і водночас просто (у порівнянні з теперішнім цивільним життям). Здебільшого ми працюємо з громадянами нашої країни, які не завжди є найкращими її представниками. Тому досвід твердості, здобутий на війні та Майдані, допомагає адаптуватися.

Я жив в окопах. Тому для мене зараз не є проблемою переночувати на підлозі в якомусь відрядженні або спільно з патрульними робити свою роботу. І взагалі найбільшим страхом є втратити моїх людей в мирному житті. Ми щодня заступаємо зі зброєю. Минулого року під час несення службових обов’язків було травмовано близько 40 людей, включно зі мною.

Ця робота — досить небезпечна. Але військовий досвід мене загартував і мотивує жити в такому адреналіні, робити правильні речі.

— З тобою пліч-о-пліч працюють люди, які так само пройшли бойові дії. З однодумцями працювати легше?

— Звичайно. В нашому управлінні — 73 учасники бойових дій: тверді, нормальні, адекватні хлопці. Хоча є різні. Я людей підбираю під себе. З негідниками не працював би. З учасниками бойових дій легше працювати, хоча деяких із шумом виганяв за вживання алкоголю. Кожен з нас був на Майдані, війні, але це не виправдання. І це — не підстава, щоб жаліти себе.

— Ти як роботодавець і ветеран одночасно, що можеш порекомендувати цим двом соціальним категоріям?

— Я завжди на співбесідах говорю, що з великим пріоритетом ставлюся до учасників бойових дій. Хоча декілька разів обпікся. Навіть якщо бачу, що хтось десь не дотягує, я все одно намагаюся допомогти. Людина з нормальним бойовим досвідом, з тверезим поглядом на життя, без зради. Тут на руках ніхто не буде носити. Сувора субординація — все те саме, що на війні.

Також наша робота стимулює: охайний вигляд на службі, почищена зброя, бойове братерство, поліцейська субкультура. Це все змушує відчувати себе потрібним у цьому житті. Водночас це можливість розвиватися далі: кар’єрно зростати, отримувати нові знання, переходити на вищі посади. Тому, безперечно, треба пробувати працювати. У нас є колектив, який тебе підтримає і завжди підкаже.

— А щодо роботи у поліції. Чи шукають зараз працівників? Хто він: ідеальний кандидат і працівник? Можеш розповісти чи залишити контакти, як і куди звернутися охочим?

— У мене вже немає вакантних місць. 80 людей стоять у черзі на призначення патрульними поліцейськими. Тому ще спробуй потрапити до нас (сміється — ред.). Це я зараз маю на увазі винятково Управління патрульної поліції у Рівненській області.

У патрульну поліцію відбуваються постійні набори, які дають можливість спочатку навчатися в академії. Ви спершу подаєте анкету на сайті Національної поліції, де вказуєте усі свої дані. Потім приносите перший пакет документів, складаєте тест на логіку законодавства. Далі психологічні тести, фізична підготовка. Опісля приходите на співбесіду до членів комісії, які вирішують, брати вас чи не брати. Якщо пройшли — чекаєте на призначення.

Однозначно треба пробувати в різних містах. Якщо не патрульна, то інша поліція, групи реагування, кінологи, слідчі, оперативники. У поліції є багато різних вакансій. Не зосереджуйтеся тільки на патрульній. У процесі можна здобувати вищу юридичну освіту, проходити навчання у Нацакадемії внутрішніх справ.

— Що ти думаєш про такий захід як Ярмарок вакансій для ветеранів та ветеранок? На таких форумах можна здобути корисну інформацію, щоб надалі влаштуватися на роботу? Якби у тебе була потреба в роботі, ти б відвідав подію?

— Правильний захід. Він дає шанс хлопцям та дівчатам не лишитися сам на сам зі своїми сумнівами, певним розчаруванням після повернення з війни. Це захід, який підкаже. Хто візьме участь, буде вдячним через рік-два-десять, бо у свій час їм допомогли отямитися і почати заново працювати над собою.

Як у мене на брамі написано: «Не потоком шумних та галасливих фраз, а невтомною працею любіть Україну». А далі усе прийде само собою: посада, звання. І я б особисто відвідав такий ярмарок. Намагаюся бути активним у житті. Мене нічого не обмежує в правоохоронних органах. Я залюбки відвідую форуми, конференції, засідання. Я кілька разів на рік їжджу на семінари та навчання. Був, до речі, нещодавно у Харкові на навчанні, яке проводили американці. Це круто, це цікаво, це досвід. Патрульна поліція — це ніша, де я розвиваюся.

Корисна інформація

28 липня Програма реінтеграції ветеранів IREX організовує онлайн-ярмарок вакансій для ветеранів і ветеранок АТО/ООС.

Під час ярмарку роботодавці презентують себе та доступні у своїх компаніях вакансії, а ветерани поділяться успішними прикладами та практичними порадами щодо працевлаштування з власного досвіду. Для ветеранів — це можливість фінансового та кар‘єрного зростання, а для роботодавців — шанс знайти відповідальних, перспективних і талановитих працівників.

Також заплановано дискусії про успішний досвід найму ветеранів та сесія співбесід ветеранів з потенційними роботодавцями.

Захід безкоштовний.

Щоб взяти участь у події, будь ласка, зареєструйтеся як ветеран або як роботодавець.


Зміст розміщених на сайті матеріалів не обов’язково відбиває офіційну позицію Work.ua. Інформація чи погляди, висловлені у матеріалах, є відповідальністю їхніх авторів.

Читайте також