Іноді трапляється, що ви йдете з компанії не за взаємної згоди, а через розбіжності з роботодавцем у поглядах на робочі процеси, управлінські рішення чи цінності.

Минає час. Життя, здається, рухається далі. Ви маєте нову роботу та середовище. Здавалося б, переживання щодо колишнього роботодавця мали б давно вщухнути. Але цього не відбувається.

Ви наче ведете постійну внутрішню боротьбу та не можете позбутися емоційного багажу, який давно мав би залишитися в минулому. Але найскладніше в цій ситуації те, що часто навіть не вдається усвідомити — проблема вже не в колишньому роботодавцеві, а у власному незавершеному внутрішньому конфлікті.

Work.ua пропонує як рухатися далі після звільнення, що залишило неприємний післясмак.

Крок 1. Визнати, що зв’язок досі існує

Це перший і водночас найскладніший етап, який вимагає від вас чесно визнати, що ви досі емоційно прив’язані до компанії. Вона залишається присутньою не лише у ваших думках, а й у реальному житті, якщо ви:

  • продовжуєте повертатися думками до неї з роздратуванням, осудом і злістю;
  • цікавитеся та знаєте її внутрішні новини;
  • стежите за публічними проявами й критикуєте майже все, що вона робить;
  • автоматично вважаєте її рішення хибними;
  • будь-яке спілкування з колишніми колегами відчувається напруженим.

Якщо впізнаєте себе хоча б у кількох пунктах, варто визнати, що ви досі психологічно залишаєтеся прив’язаним до колишнього місця роботи.

Крок 2. Відокремити факти від власних інтерпретацій

Коли після звільнення ви починаєте бачити прихований підтекст у кожному публічному кроці компанії, це означає не її особливу увагу до вас, а вашу власну залученість. Події, які не мають прямого стосунку до вас, починають сприйматися особисто. Саме це підтримує відчуття, що історія ще триває. Насправді ж це лише ваша внутрішня інтерпретація, яка не дає поставити крапку.

Спробуйте запитати себе в такі моменти:

  • Що я точно знаю, а що лише припускаю?
  • Чи це реально пов’язано зі мною, чи це лише моя внутрішня проєкція?

Крок 3. Свідомо повернути фокус на себе

Варто прийняти неприємний, але чесний факт: як би до вас не ставилися ваші колишні колеги, вони все одно зосереджені на власній роботі, а не на вашому подальшому професійному шляху. У більшості випадків вони взагалі про вас не думають. І саме ця асиметрія — коли одна сторона давно пішла далі, а інша зациклилася — утримує вас у минулому.

Важливо також пам’ятати: після вашого звільнення в компанії могло змінитися чимало людей. Більшість працівників вже не знають ані вас, ані причин вашого звільнення та, швидше за все, ніколи про це не замислювалися. Саме тому будь-яка публічна реакція, коментар чи демонстративна критика з вашого боку лише привертатиме зайву увагу.

Іронія в тому, що саме ваші дії можуть стати тією самою причиною, через яку хтось узагалі запитає, що ж там сталося насправді. Якщо ваша мета — остаточно закрити цей розділ, не підживлюйте до нього інтерес власноруч.


Наостанок, фіксація на колишній компанії не змінить ані саму компанію, ані людей, які там працюють. Тож не віддавайте роботодавцям, з якими вже не працюєте, більше впливу на ваше життя, ніж вони реально мають.