У роботі HR-а часто виникають емоційно напружені та складні ситуації, коли необхідно не тільки професійно розв’язати проблему, а й зберегти людське обличчя і внутрішню рівновагу. Work.ua розпитав про нюанси роботи з людьми й рекомендації HR-ам Марію Фабрічеву, психотерапевтку, одну з тренерок безкоштовного навчального курсу кар’єрних змін «З місця в кар’єру» від проєкту «Я зможу!».

Марія Фабрічева
Марія Фабрічева
психотерапевтка

— Чи правда, що працювати з людьми важко? І чому?

— Я б краще сказале не «важко», а «ця робота має свої особливості». Дійсно, робота з людьми має ряд особливостей, тому що вона пов’язана зі взаємодією не тільки з когнітивними функціями людей, а й з емоційною сферою. Саме тут і виникають основні складнощі.

У такій роботі складно як уникнути самої емоційної складової взаємодії, так і не включитися в неї. Інколи не просто відокремити своє особисте від професійного. Часом доводиться ухвалювати непрості рішення, знаючи історії людей або маючи з ними тісний контакт.

Ми багато часу проводимо на роботі й часто у нас виникають дружні відносини з колегами. У такому разі може постати питання «Як залишитися професіоналом, добрим другом і просто гарною людиною?».

Важливо пам’ятати про себе, коли ти працюєш з людськими долями, не розчинитися повністю у роботі. Пам’ятати, що робота — це тільки частина нашого життя.

— Чи згодні ви з тим, що HR-и схильні до вигорання більше, ніж представники інших професій?

— HR-и посідають третє-четверте місце у рейтингу вигорання, тому що ця робота пов’язана з людьми, емоційним навантаженням, необхідністю ухвалювати складні рішення, зберігаюче людське обличчя. Зараз до цього додаються складнощі дистанційки: так зване «злипання» дому і робочого місця, понаднормова робота.

— Які ваші рекомендації HR-ам з приводу того, як залишатися емпатичними, розуміти людей і водночас не брати занадто близько до серця те, що відбувається на роботі?

— Давайте розділимо емпатію на складові.

Є когнітивна емпатія — розуміння причинно-наслідкових зв’язків у поведінці людей. Тобто, коли непогано знаючи людину та її психотип, можна припустити, як вона буде поводитися. Досвідчені HR-и вміють це робити та можуть, наприклад під час співбесіди, скласти психологічний портрет кандидата. При цьому вони не включаються емоційно у цей процес. Вони аналізують, а не співпереживають.

Інша справа — здатність до співчуття та емоційна зв’язка. Досить часто вони виникають через так звані «переноси» — несвідомі переміщення раніше пережитих почуттів та відносин з однією людиною на зовсім іншу.

Переноси бувають різні. Наприклад, «близнюківський перенос» виникає, коли ми добре розуміємо людей, які пережили щось однакове з нами. Зазвичай такі люди нам подобаються і ми налагоджуємо з ними стосунки. Тоді між нами встановлюється сильний емоційний зв’язок.

Також трапляється, що ми наділяємо нових людей якостями наших знайомих, тому що вони в чомусь схожі.

Потрібно вчитися виходити з-під впливу переносів. Важливо пам’ятати, що можна поспівчувати людині, але не занурюватися повністю у її проблеми. Треба ставити собі питання «Чи можу я вплинути на цю проблему і чимось допомогти в рамках наших відносин?» А також шукати причини свого глибокого співчуття. Можливо, проблеми інших занадто сильно резонують, тому що у вас колись були схожі? Тоді необхідно в першу чергу розібратися зі своїм «багажем».

Третій момент емпатії — це здатність до піклування. В основному, вона проявляється у батьківсько-дитячих відносинах. А ось у бізнесі така емпатійність недоречна. Так, компанії піклуються про своїх співробітників, але як бізнес-системи, а не як рідні мами. Бізнес — це взаємовигідне партнерство дорослих людей. І якщо HR бачить проблеми або невідповідну поведінку когось зі співробітників, він може запросити його на особисту зустріч, дізнатися, що трапилось, а також запитати, чого, якої допомоги працівник очікує від компанії у цій ситуації. Це дозволить вивести діалог на рівень дорослих людей і знизити градус напруги в колективі.

Читайте також