Олена Бондар, CEO і засновниця компанії Wellbeing Company, розповідає читачам Work.ua про таку важливу в наш час людську складову бізнесу: про те, як зробити колег і підлеглих щасливішими на роботі та так, щоб веллбіінг не перетворився на «культуру кайфу».

Олена Бондар
Олена Бондар
CEO і засновниця компанії Wellbeing Company

Бізнес продовжує адаптуватися до нової реальності. Пандемія внесла свої корективи, кардинально змінивши робочі процеси, а також фінансові результати компаній. Це підштовхнуло бізнес до підвищення ефективності своїх ресурсів, приділяючи особливу увагу головному з них — людському.

Власники бізнесів поступово почали усвідомлювати, що стратегії «я плачу їм гроші, нехай „спасибі“ скажуть» недостатньо для забезпечення ефективності персоналу і бізнес-процесів у компанії.

Для розвитку і реалізації свого потенціалу будь-якій людині потрібне підхоже середовище. І якщо організація дійсно прагне до стабільного зростання, їй рано чи пізно доведеться озирнутися і вирішити, що вона може зробити, щоб «ввімкнути» своїх співробітників на максимум.

Навіщо створювати сприятливе середовище для співробітників компанії й чи так це необхідно

Для початку компаніям важливо зрозуміти, що корпоративне благополуччя — це не nice to have, а must have. Системна турбота про співробітників або корпоративне благополуччя стає нормою для бізнесів, які прагнуть до зростання і розвитку. Під «системною турботою» слід розуміти не своєчасну виплату заробітної плати, оплачувану відпустку, лікарняні та інші умови трудового договору.

Корпоративне благополуччя — це не фінансова компенсація, а участь роботодавця у створенні можливостей, що сприяють психологічному, фінансовому, фізичному і соціальному благополуччю співробітників.

Найчастіше помилково трактується саме фінансове благополуччя — почуття безпеки, коли існуючий рівень фінансового доходу є для співробітника достатнім для задоволення своїх потреб. Високий рівень фінансового благополуччя також дає відчуття контролю за своїми щоденними витратами, фінансової свободи для ухвалення рішень, які дозволяють насолоджуватися життям.

Розмірковуючи про корпоративне благополуччя, важливо відзначити, що, якщо хоча б одна з його складових (психологічна, фінансова, фізична або соціальна) «провисає», під удар потрапляє вся організаційна структура. І здавалося б, відповідальність за стан організаційної структури компанії лежить повністю на CEO. Але як показує практика, саме HR-фахівці стоять на сторожі веллбіінга персоналу.

Яку ж саме роль в цьому процесі грають HR-и

HR-и стали агентами змін в підходах посилення ролі роботодавця в благополучному житті співробітника та уваги до корпоративного веллбіінгу. Як показують приклади провідних світових брендів, саме зрілі HR-директори — кращі кандидати на посаду управлінців і членів наглядових рад. І це не просто так: саме HR-фахівці здатні не тільки гостро відчувати внутрішній клімат компанії, але і задавати потрібний вектор її розвитку.

Які завдання і перешкоди очікують компанії, які впроваджують програми корпоративного благополуччя

Дуже часто ми чуємо від CEO, що вони не цікавляться особистими справами співробітників, бо не вважають коректним втручатися в їхній особистий простір. До величезного розчарування таких керівників, змушені заявити, що «порятунок потопаючих» більше не справа рук самих потопаючих, за це відповідальні також рятувальники та доглядачі пляжу.

Всі співробітники — живі люди, що переживають емоції та тривоги, які мало хто здатний відкласти або перенести на зручне місце і час. Відповідно, цей «особистий простір» за часів турбулентності не здатний залишатися повністю особистим і обов’язково вплине на роботу колективу в цілому, питання тільки в тому, наскільки сильним буде цей вплив.

Тому важливо завжди тримати руку на пульсі ментального благополуччя співробітників і пропонувати превентивні заходи, при цьому дотримуючись правил приватності, такту і співпереживання.


Підводячи підсумки, хотілося б зробити особливий акцент на тому, що корпоративне благополуччя — це турбота про фізичне і ментальне здоров’я, а не потурання «списку бажань».

Занадто багато сучасних компаній в гонці за корпоративним благополуччям своїх співробітників плутають турботу з потуранням. Веллбіінг — це цілий комплекс дій, спрямованих на фізичне, ментальне, фінансове благополуччя та інклюзивність, в той час, як задоволення «хотілок» (або «культура кайфу») тільки гасить пожежі й призводить до марних витрат.

Іншими словами, веллбіінг вирішує довгострокові стратегічні завдання, а «культура кайфу» — короткострокові тактичні завдання, ефект яких дуже недовговічний і часто завдає значної шкоди компанії.

Читайте також