- 5803
«Все зводиться до різниці в часі» — українець, який живе у США, про плюси та мінуси роботи в міжнародній компанії
Як це, працювати в IT-компанії зі штатом 50 000 осіб, чи допомагає українська ментальність та які навички важливі для успішної кар'єри. Про це Work.ua розпитував Антона Кравченка, який 10 років тому переїхав до США й зараз працює в Salesforce.
Катерина Булаєва, редакторка сайту Work.ua
У Дніпрі шоста вечора, в Каліфорнії — ще самий ранок. В авторки цього матеріалу — відеозустріч з Антоном Кравченком. Під час інтерв’ю герой розповість про те, як українцеві живеться у США та працюється продакт-менеджером, дасть поради для успішної кар'єри в міжнаціональній команді. Та головним відкриттям цієї розмови для авторки стане саме значимість різниці у часі — те, на що ми не дуже часто зважаємо, коли думаємо про роботу.

— Антоне, розкажіть трохи про себе, будь ласка.
— Я народився та виріс в Україні, у місті Маріуполі. Поїхав навчатися до Донецька. У Донецькому національному університеті отримав ступінь бакалавра та магістра з математики та статистики. І ось того дня, коли я захищав свою дисертацію, ми взяли квитки та відлетіли до Америки.
Це було у 2011 році. Й з того моменту почалося нове життя тут, в Америці. Тоді я ще не розумів, яким це життя буде. І ось я тут вже останні 10 років. Перші два роки було витрачено на вивчення англійської мови, здобуття тут ступеня магістра з бізнесу. Потім був пошук роботи.
Коли люди приїжджають до Америки, більшість думає про «американ дрім» — хороша робота, хороший дім. Є, знаєте, така картинка. І мені також цього хотілося. Я почав із пошуку роботи.За перший рік після закінчення навчання я поміняв чотири роботи, брався за всю працю, яку був готовий виконувати. І останні 7 років працюю в одній і водночас різних компаніях.
Починав працювати у компанії, що складалася із 300 осіб. Потім ми розрослися до 1,5 тисяч співробітників, вийшли на міжнародний ринок. А потім нас купила найбільша компанія в місті Сан-Франциско Salesforce. І ось останні 3 роки я частина компанії, яка складається з 50 тисяч людей.
— Як вам працювати у такій великій компанії? Чи не відчуваєте себе маленьким гвинтиком, просто частиною механізму?
— Я гадаю, це почуття залежить від ролі, посади, того, чим займаєшся.
Я працюю в команді, яка складається десь із 40 осіб. Моя робота полягає в тому, що я допомагаю цій команді створювати продукти для певного ринку. Тобто моя позиція передбачає розуміння як свого напряму, так і інших продуктів компанії. Слід розуміти, як складати стратегію так, щоб це приносило користь користувачам нашого продукту і при цьому несло користувачам інших продуктів якусь цінність.
У мене це почуття не дуже сильне. Але у великих компаніях внаслідок того, що багато людей працюють над різними продуктами та команди досить великі, виходить так, що дуже багато часу інвестуєш в узгодження.
Salesforce на ринку з 1999 року, тобто нові продукти вибудовуються на базі застарілого software (програмного забезпечення — прим. авт.). І що виходить, коли вибудовуєш продукти протягом 20 років, — це те, що дуже багато речей не можна змінити. Фундамент має бути такими як він є, тому що якщо ти його змінюєш, то мільйони користувачів не будуть цьому раді.
Виходить, якщо тобі, припустимо, потрібно випустити одну маленьку річ і в тебе є завдання для інших команд, вся робота стає дуже довгою. Вона включає дуже багато зустрічей, включає дуже багато з’ясувань «А чому ми робитимемо це для цієї команди, а не щось інше для іншої команди?».І всі ці речі уповільнюють процес. Робота в маленькій команді, де всі одне одного знають, усі розуміють, куди швидше рухається, аніж у великих компаніях.
— А чи допомагає український менталітет у роботі?
— Є така особливість українського менталітету: коли щось не працює, його треба відремонтувати — не треба викидати, його завжди можна зробити робочим.
Коли замість викидання грошей на щось нове ти намагаєшся використати те, що ти вже маєш — ось ці речі, мені здається, допомагають. Вони допомагають із роботою, вони допомагають з тим, як вибудовувати стосунки з різними людьми у командах.Я, знаєте, що ще помітив. Це, мабуть, не лише про українців. Коли береш менталітет з України, менталітет із будь-якої точки світу, а потім люди приїжджають сюди, вони змінюються. У них відкривається дещо інше розуміння світу. Тобто ти знаєш, що людина навпроти тебе — інша, людина з зовсім іншою культурою, іншими якостями, іншими цілями, іншими речами, які для неї важливі. Це річ, яка змінюється під час переїзду.
Я наводив приклад — в Україні, коли друзям щось потрібно, ми просто це робимо, не ставимо запитань. Тут в культурі підхід індивідуалістичніший: «Якщо я щось зроблю для цієї людини, то що мені буде натомість?» З цих двох культур вибираєш те, що ближче. Я обираю, припустимо, те, що придбав в Україні.
Але в той самий час є інший момент, трохи смішний. Тут, в Америці, наприклад, стоїш на зупинці або зустрічаєш когось на вулиці, зустрічаєшся очима, і люди посміхаються одне одному. Приходиш у кав’ярню, усі посміхаються. Люди тебе не знають, але вони тобі посміхаються, хочуть як би справити гарне враження, залишити з найкращим настроєм. Для мене ця відкритість була новою якістю, яку я надбав після переїзду в Америку.
— Релокація актуальна лише для айті чи інших сфер теж? Чи, можливо, після того, як ковід змінив наше життя, вона неактуальна взагалі?
— Релокація актуальна, але більше залежить від імміграції. Сюди в Америку дуже складно іммігрувати. Є великі компанії, які готові заплатити багато грошей, щоб переказати своїх співробітників. Але всі люди стикаються з однаковою купою проблем, яка називається американська імміграція.
Але якщо навіть з імміграцією виходить, компанія спочатку має хотіти перевести цю людину на цей ринок.За моїм досвідом роботи з колегами з України, з командами зі Словаччини, Словенії, Польщі, велика команда у нас в Аргентині, в Буенос-Айресі, — все зводиться до різниці в часі. Коли працюєш із командами, з якими у тебе 4-5 годин робочого дня перетинаються, все стає простіше. Можна і зустрічі призначати, й решту роботи вибудовувати в більш спокійній манері.
А коли твоя команда працює в іншій країні й робочий час збігається тільки на годинку-півтори, є час тільки на повторювані щоденні зустрічі. А якщо щось не працює і потрібно терміново розібратися, в такі моменти немає команди, яка тебе могла б підтримати протягом робочого дня.
Внаслідок ковіду багато людей, включаючи мене, зараз працюють не з офісу, а з дому. І все зводиться до тієї самої різниці у часі.Наприклад, я їздив додому (в Україну — прим. авт.), проводив час зі своїми батьками та один тиждень я звідти працював. Щоб застати той самий робочий день, мені треба було працювати десь до першої години ночі. І навіть працюючи до ночі, я закінчував за Сан-Франциско десь о 15:00, тобто йшов раніше. Все зводиться на час.
Єдині компанії, в яких час особливо не впливає, — це компанії, які з заснування наймають співробітників з різних частин світу і мають трохи іншу методику. Замість того, щоб призначати зустрічі, у них комунікація повністю проходить асинхронно через Slack, і ніхто не очікує, щоб люди відповідали одразу. Дається 24 години на відповідь і всі розуміють, що люди працюють із різних точок світу.
Такі компанії дуже багато часу інвестують, щоб записувати всю свою роботу. Тобто щоб ти не робив, існує документ, купи документів. І навіть якщо тебе нема онлайн, той, кому щось від тебе потрібно, завжди зможете знайти інформацію.
— Які якості потрібно мати, щоб будувати кар’єру в міжнародній компанії?
— Перша річ, про яку я сказав би, — це самопрезентація.
Наприклад, тут існує коло людей, з якими ти працюєш, і вони тебе мають якось бачити. Вони мають розуміти твою цінність. Для мене дуже важливо регулярно презентувати те, що я роблю, постійно нагадуючи про своє уявлення того, як продукт повинен розвиватися.
Я думаю, ця тема є особливо релевантною для українського ринку. Я дуже багато працював із людьми з України, свою освіту я здобув в Україні. Але я пам’ятаю, що коли я сюди приїхав, у бізнес-школі потрібно було провести презентацію перед 40 людьми, 40, не 40 тисячами, і це було дуже страшно.
Ти можеш бути дуже розумним, дуже розвиненим у своїй сфері, мати технічні навички. Але все зводиться до того, чи ти можеш продати свою ідею, чи можеш це розповісти дуже зрозуміло людям, які, працюючи в тій самій сфері, можуть не особливо знатися на твоїх завданнях.Тобто доступно показувати, чим ти займаєшся, я вважаю дуже важливим. Незалежно від того, працюєш ти в компанії, великій або маленькій, або відкриваєш власний бізнес.
Друге — нетворкінг.
Люди важливіші за компанії та проєкти. За останні 7 років у моїй компанії та 10 років у Каліфорнії я обзавівся великою кількістю друзів, багато з них — із компаній, у яких я працював раніше.
І що виходить. Ти з кимось працюєш на одному проєкті, в одній компанії, з людьми складаються хороші відносини, вони розуміють, що ти дуже класна людина і гарно знаєш свою сферу. І коли вони йдуть працювати в інші компанії, то й тебе намагаються заманити туди. Створюється дуже хороший нетворкінг.
І ось я останній рік замислююся про те, куди піти в наступну компанію, і завжди люди на тебе чекають, намагаються заманити до себе, хочуть бачити у своїй команді.
І третя річ: є таке поняття у Software Engineering як Agile.
Аджайл — це дуже хороша методика. Вона дозволяє дуже швидко щось створювати та бачити, як працюють нові продукти.
У Salesforce у всіх команд є двотижневі спринти, і ми за цей час щось робимо, розглядаємо, за необхідності коригуємо і далі розвиваємо ці продукти. Але ще важливо на основі всіх цих розробок проводити ранні експерименти. Часто робота, навіть найменша, набагато більше, ніж вона реально є.
Але завжди можна поекспериментувати на чомусь, так би мовити, «первісному». У моїй роботі, наприклад, експерименти зводяться до того, що мені не потрібна команда розробників, щоб свою ідею сформувати, прийти до користувача та показати. Є багато різних продуктів, які допомагають це зробити. Ці експерименти не повинні бути ідеальними, не повинні бути pixel perfect.
Тут важливе розуміння того, що в продакт-менеджменті та розвитку свого бізнесу все зводиться до поняття product-market fit (один з головних показників успішності продукту, дослівно перекладається як «відповідність продукту ринку» — прим. авт.) — чи є на цьому ринку необхідність у твоєму продукті. І що раніше люди можуть це зрозуміти, то краще.
У своєму досвіді я бачив дуже багато проєктів, зокрема й у своїй компанії, де ми інвестували дуже багато грошей, дуже багато людей було задіяно протягом років. А це все не потрібно.Тому дуже важливо проводити ранні експерименти та пам’ятати, що ідеальних продуктів не буває, завжди можна знайти якісь баги. Але головне — віднайти розуміння, що цей продукт реально потрібен на ринку.
Work.ua дякує Антону Кравченку за цікаву розмову.
1 comment
To leave a comment, you need to sign in.
___________________________________________
Бакалавр захищав дисертацію? Серйозно?