Ментальне здоровʼя працівників — відповідальність компанії? Що про це кажуть новий закон, роботодавці та шукачі

6 лютого 2025 року Президент підписав закон «Про систему охорони психічного здоровʼя в Україні». Редакція Work.ua пильно слідкувала за процесом, адже одна з норм покладала на роботодавців нові обовʼязки. Зокрема, у початковому тексті законопроєкту йшлося про необхідність створити службу психічного здоров’я на робочому місці.

Однак у фінальному тексті документа обовʼязки роботодавця звелися до короткої норми, яка до того ж має рекомендаційний характер.

Чому так сталося та чи це на краще? Запитали в однієї з ініціаторок законопроєкту, представників українського бізнесу та шукачів. Та спочатку поділимося власними міркуваннями.

Що могло піти не так зі службою психічного здоров’я на робочому місці

На перший погляд, ідея створити в компанії окремий орган, який буде опікуватися психологічним самопочуттям людей — слушна й точно «на часі». Однак, як вчитатися в текст початкової норми, виникало чимало запитань:

• Із тексту законопроєкту було незрозуміло, зі скількох осіб мала б складатися служба психічного здоровʼя. Водночас ці люди мусили б мати «відповідну професійну підготовку». Логічна пересторога: а чи вистачило б таких людей для всіх українських компаній?
• Обовʼязок створити службу психічного здоровʼя вимагав би від роботодавців додаткових витрат на оплату праці цих фахівців. А це й органи державної влади, державні й комунальні підприємства тощо, які також є роботодавцями. А це — додаткові видатки з держбюджету.

Можливо, за цією ж логікою ідея створення певного органу, який опікуватиметься питаннями добробуту працівників, поки що була відхилена.

Турбота про психічне здоровʼя — крок до інтеграції із законодавством Європейського Союзу

Щоб дізнатися більше про те, які законодавчі зміни в цій царині можуть чекати на роботодавців і співробітників, редакція Work.ua звернулася за коментарем до Лади Булах — народної депутатки України, членкині парламентського Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Лада Булах

народна депутатка України

— Закон визначає роботодавців як одного із субʼєктів, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоровʼя або сприяють їй. Тож перше питання — чому на них покладається певний вантаж відповідальності? Водночас у переліку субʼєктів немає, наприклад, закладів освіти, у кожному з яких є шкільний психолог.

— Ні для кого не секрет, що дуже часто людина проводить на роботі більшу частину свого життя. Іноді навіть більше часу, ніж із сімʼєю та рідними. Тому робоче місце може мати великий вплив на психічне здоровʼя людини. Також колеги на роботі можуть раніше побачити зміни в характері чи поведінці людини.

Тому весь цивілізований свій, зокрема Європейський Союз, рухається в бік посилення психосоціальної підтримки на робочому місці. Ба більше, навіть обговорюється запровадження нових прав працівників, наприклад, права на відключення (Right to Disconnect). Це право працівника не відповідати на робочі дзвінки, повідомлення або електронні листи в неробочий час. Це вже дискутується в стратегіях та актах Європейської Комісії.

Але ми розуміємо, що бізнес любить цифри. За даними авторитетних досліджень, інвестиції в зміцнення психічного здоровʼя повертаються в подвійному розмірі завдяки відновленій продуктивності працівників і доданій економічній вартості. Тому дбати про психічне здоровʼя вигідно всім.

А щодо частини третьої статті 10 Закону, то цим положенням окреслено коло субʼєктів, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоровʼя. Ви звернули увагу лише на роботодавців. Вони важливі, і ми озвучили чому. Але крім них там згадано й органи влади, громадський сектор, сектор безпеки й оборони, юридичних осіб, які надають послуги в цій сфері, до яких віднесено, без сумніву, і заклади освіти.

Бо ми впевнені, що без комплексного та міжгалузевого регулювання цей законопроєкт не міг би бути дієвим.

— Найбільше нашу увагу привернула стаття 33 «Охорона психічного здоровʼя на робочому місці». Скажу чесно, у початковій редакції вона викликала певні перестороги. Адже покладала на роботодавця обовʼязок створити службу охорони психічного здоровʼя, тобто розширити штат, найняти нових працівників.

Чи могли б ви розповісти, чому все ж парламентарі відхилили норму саме в цьому формулюванні?

— Робота над змінами до законодавства — це завжди динамічний та відкритий процес, який враховує інтереси всіх стейкхолдерів. Під час підготовки законопроєкту було проведено титанічну роботу щодо консультацій з усіма зацікавленими сторонами. Були зустрічі з народними депутатами, органами влади, експертами професійних асоціацій і міжнародних проєктів.

Окремий важливий блок — національні консультації із зацікавленими сторонами під час Всеукраїнського форуму з ментального здоровʼя. У їхніх межах було створено окрему спеціальну робочу групу, на якій обговорено психосоціальну підтримку на робочому місці.

Під час цих усіх обговорень ми дійшли консенсусу — охорона психічного здоровʼя на робочому місці, яка має стати стимулом, а не примусом, тому ми надаємо право (не обовʼязок!) роботодавцю розробити та затвердити програму психосоціальної підтримки на робочому місці. Усі інші положення, які викликали дискусії, із цієї статті виключені.

— В остаточній редакції норма вийшла рекомендаційною, навіть декларативною: «Кожний роботодавець може розробити та затвердити програму психосоціальної підтримки працівників на робочому місці».

Проте законодавець не пояснює, що саме мусить / може прописати в цій програмі компанія. Можливо, Кабінет Міністрів України видасть якесь типове положення? Або, можливо, ви можете пояснити, що, за задумом авторів законопроєкту, роботодавець може прописати в такому положенні?

— Розробка та прийняття підзаконних нормативно-правових актів є важливою чатсиною та реалізацією будь-якого закону. Деякі з них уже існують. Наприклад, Мінекономіки вже розробило та опублікувало «Методичні рекомендації щодо запровадження психосоціальної підтримки на робочому місці» для роботодавців. Вони мають рекомендаційний характер та визначають покроковий підхід до створення та впровадження програми психосоціальної підтримки в конкретного роботодавця.

Основними її етапами є створення ініціативної групи, аналіз ситуації та оцінка поточного стану психосоціального клімату. Наступним кроком рекомендується розробити письмову політику щодо підтримки психічного здоровʼя працівників, а також провести оцінки потреб персоналу, наприклад, через опитування.

На основі отриманих даних розробляється програма психосоціальної підтримки, що містить конкретні заходи та ініціативи.

Серед ключових заходів, які може включати програма, є підвищення обізнаності працівників через інформаційні сесії та тренінги, навчання управління стресом із застосуванням технік релаксації, а також підтримка персоналу в кризових ситуаціях шляхом надання доступу до професійних психологів. Передбачено можливість створення підтримуючого робочого середовища, зокрема облаштування зон відпочинку та кімнат психологічного розвантаження. Окремий акцент зроблено на розробці політики конфіденційності, яка гарантує збереження особистої інформації працівників.

Така підтримка психічного здоровʼя на робочому місці має стати стимулом, а не примусом, додатковою конкурентною перевагою працедавця.

— ⁠Цей закон має вид рамкового, основи для подальшого врегулювання. Чи планується надалі більше залучати роботодавців до забезпечення психічного здоровʼя співробітників?

— Як уже було згадано на початку, турбота про психічне здоровʼя є вимогою Європейського Союзу. Наразі починається етап активних переговорів про вступ до ЄС. Під час них Україна повинна буде виконати всі вимоги Союзу та мати повну відповідність між правом та практиками ЄС і нашим національним правом. Тому на цьому шляху в нас ще багато активної роботи.

53% роботодавців вважають, що мусять піклуватися про ментальний добробут працівників

Як ми вже зʼясували, в остаточній редакції закону стаття, що стосується обовʼязків роботодавця, має рекомендаційний характер: «Кожний роботодавець може розробити та затвердити програму психосоціальної підтримки працівників на робочому місці». Тож поки що її реалізація залежить від бажання компанії.

А чи погоджуються роботодавці з тим, що вони також відповідають за психологічний стан команд? І чи потребують їхнього піклування працівники? Ми поставили шукачам і роботодавцям однакове запитання й отримали такі результати.

Опитування проводилося в січні 2025 року. У ньому взяли участь 661 роботодавець і 897 шукачів.

Бачимо, що роботодавці частіше вибирали варіант «компанія має активно сприяти ментальному благополуччю». Ба більше — чимало роботодавців уже зараз мають політику підтримки колег. Докладніше про такі практики ми запитали в представників Farmak і «Нова Пошта».

Закон нічого не змінює для компаній, у яких піклування про добробут працівників — частина корпоративної культури

Тетяна Галака

директорка департаменту кадрового адміністрування в компанії Нова пошта

Новий закон пропонує роботодавцям, зокрема, розробити й затвердити програму психосоціальної підтримки працівників на робочому місці. Насправді таку підтримку Нова пошта надавала колегам і раніше. Наприклад, з 2014 року в компанії працює корпоративний психолог. Він проводить індивідуальні консультації, веде читацький клуб, координує тематичні дискусії та керує онлайн-клубом «Я — поряд», де ділиться корисною інформацією з психологічної підтримки.

А з 2022 року ми залучили ще 100 зовнішніх психологів, щоб в умовах повномасштабної війни оперативно надавати фахову підтримку як співробітникам, так і членам їхніх родин. Ми також залучаємо воєнних психологів для роботи із нашими мобілізованими та демобілізованими працівниками, звертаємося до дитячих терапевтів і сімейних психологів, до фахівців, які працюють із травмою після критичної ситуації.

Кожен співробітник може отримати до 10 сеансів психотерапії. А для мобілізованих і демобілізованих працівників та родин загиблих співробітників кількість звернень не обмежена. У 2024 році психологи провели 1 321 індивідуальну консультацію, а це в 3,5 раза більше, ніж у 2023 році.

Крім цього, Нова пошта має проєкт реабілітації працівників, які демобілізувалися і планують повернутися на роботу. У кожного з них є можливість отримати безкоштовний медичний та психологічний чекап. Після цього також пропонуємо співробітникам пройти реабілітацію в одному з медичних центрів на Рівненщині, де коштом компанії побудували сучасне модульне містечко.

Наразі в містечку є 10 повністю обладнаних будинків для відновлення та відпочинку. Котеджі також пристосовані для людей з інвалідністю: вони оснащені поручнями, пандусами та системами безпеки для людей із порушеннями слуху та зору.

Вікторія Кондрашихіна

HR-директорка Farmak

На нашу думку, роботодавець відіграє важливу роль у створенні умов, що сприяють зміцненню психічного здоров’я, емоційній стійкості та загальному добробуту працівників. Й особливо важливою така підтримка стала під час повномасштабної війни, коли стрес, фактично, — уже як частина повсякденного життя.

При цьому прийняття цього закону особливо нічого не змінить для Farmak. Адже турбота про здоров’я співробітників, включно з їхнім психоемоційним станом, уже давно є одним із пріоритетів роботи HR-команди.

Зокрема, усі співробітники компанії мають доступ до професійної психологічної допомоги в межах програми медичного страхування. Щотижня в нас проходить «Mindfulness: дихальна гімнастика», яка дає змогу працівникам перезавантажитися і зменшити рівень стресу впродовж робочого дня. Періодично організовуємо виїзні ретрити ментальної рівноваги «Оновити себе швидко», що сприяють відновленню енергії та внутрішньої гармонії.

Також ми запровадили програму адаптації ветеранів. Проводимо спеціальні тренінги для колективу, щоб навчити працівників правильно приймати, підтримувати й комунікувати з колегами, які повертаються з фронту.

Ми впевнені, що такі комплексні заходи зміцнюють психічне здоров’я працівників та сприяють підвищенню їхньої ефективності, продуктивності та задоволеності роботою.

Зараз норми закону мають рекомендаційний характер. Для компаній, які раніше взагалі не займалися програмами психосоціальної підтримки співробітників, виконання цих приписів може створити певне додаткове фінансове та організаційне навантаження.

Але такі заходи варто розглядати не як витрати, а як довгострокову інвестицію в сталий розвиток компанії та добробут її працівників.

Нагадаємо, дослідження Work.ua показало, що 57% українців імітують продуктивність на роботі, 63% — хочуть спати посеред дня.