Максим

МАКС ЧОРНИЙ

[open contact info](look above in the "contact info" section)
[open contact info](look above in the "contact info" section)
Telegram @SU_CHEF
Instagram
[open contact info](look above in the "contact info" section)

WARNING

Дизайнерських графоманів прохання відійти від екранів. Перед вами зразок резюме,
нечуваноїх раніше сирості та нахабності. Жодних безкоштовних версій Canva. Жодних
пробних версій фотошопів. Жодних слізних прохань до друга дизайнера оформити
резюме за банку пива. Лише гугл док та переформатування у PDF. Стережіться…
Тільки літери…
Такс, такс, такс... Невже Макс Чорний знову шукає роботу? Щиро заздрю вашій
можливості переглядати мою кандидатуру на дану вакансію. Що ж, розпочнімо. Це,
власне, завжди найважче — обрати точку опори. Точку відліку. Пропоную день третій
від створення світу цього.

Ми опинимось на літній терасі київського бару «Сквот 17Б». Перше літо
повномасштабки, я збираю брудний посуд зі столиків, за якими пиячать успішні
журналісти. «Чим я гірший?» — думав я. Тому якось перед закриттям бару я злапав
одного з них, того, що був найбільше напідпитку, і гордо сказав: «Хочу бути
журналістом». Не впевнений, скільки ця фраза має шани сама по собі, тим не менш,
мене понесло у цю течію.

Я почав стажування на Суспільне Культура під патронатом Жені Морі. Те ж літо
знаменується народженням моїх перших статей на Суспільному та в Люк медіа. Ці
матеріали — перші кроки у письмі, вони слугують радше пам’ятними світлинами у
сімейному альбомі, ніж предметом гордості.

Далі... Що було далі? Була зима, яку я провів, збираючи той же брудний посуд, проте
вже в одному супер-пупер готелі Буковеля. Навесні, повернувшись до Києва, я
потрапив у новий відеопроєкт МІНПРАВДИ. За декілька місяців проєкт закрився, тому я
знову пішов збирати посуд у київський бар (інтеракція з брудним посудом трапиться тут
ще не один раз).

І ось влітку 2023 року я вперше поїхав на Схід України працювати перекладачем для
австралійських парамедиків. Ми були у другій ланці евакуації бійців, доставляли
поранених до стабпунктів. Там я повернувся до письма в регіональному медіа
Свої.City, супроводжуючи репортажі плівковими фото.

Восени того ж року я вперше написав великий репортаж для національного медіа
hromadske, продовжуючи фотографувати на плівку. Після цього я отримав акредитацію
Міністерства оборони та виграв грант від Media Development Foundation, який допоміг
близько шести місяців присвятити роботі на фронті. З'явилися тексти для видання
Свідомі.

Пізніше я познайомився з харківським фотографом Георгієм Іванченком, з яким ми
створили декілька спільних робіт для hromadske та Reporters.

Такс-такс-такс, куди ми вже забігли від літа 2022? Пройшов рік... Ага, от, вірно — вже
зима 2024 року. Ну, ми з вами розігналися. Тримаємо темп. Я друкую свою першу книгу
«Я пісуар Марселя Дюшана». Це збірка поезії та короткої прози, де в сатиричній,
часом жорсткій манері я висміював тогочасне ставлення творчої молоді до мистецтва.
Себто ставлення серйозне — таке, що надає мистецтву більшої ваги, аніж самому
життю. Я щиро вірю в те, що мистецтво перестає бути справжнім, коли ми сприймаємо
його занадто серйозно. Книгу я презентував у київській підземці маргіналам та
представникам справжнього андеграунду. Наклад у 200 примірників розлетівся за два
місяці.
Пам’ятаєте Женю Морі, який був головним редактором Суспільного у 2022-му? Ми
стали близькими друзями, і в жовтні 2024 він перейшов на керівну посаду у журнал
«ПОТОП». Йому потрібен був справжній гонзо. Ми з Георгієм Іванченком поїхали на
гастролі до цирку-шапіто «Орбіта» писати репортаж «Цирк — це не професія, це
діагноз». Повернувшись із цирку, я взяв грант від Української асоціації професійних
фотографів на створення документального фотопроєкту «Куди приведе дорога». За
три тижні я подолав 3000 кілометрів автостопом від Ужгорода до Костянтинівки з
рюкзаком на плечах і камерою на шиї.

Втомились? Впевнений, що ні. Грудень 2024. Я друкую свою другу книгу «Чистота
моменту». Це збірка прози: воєнної, любовної, дитячої, наївної. Гонзо-портрет воєнної
України. Тільки-но я почав займатися продажами, як навесні 2025 року мені
зателефонував директор цирку-шапіто і запропонував роботу звукооператором. Я
погодився. Дев’ять місяців я був у турне півднем України, збирав італійську конструкцію
цирку в селах Бессарабії. Пив молдавське вино і працював звукооператором та
світловиком. Про цей досвід я ладен розповісти лише вживу, або ж у наступній книзі так
розлого, як зможу. Не гоже оце знецінювати таку подорож резюме. Без негативу.

І ось нарешті я сиджу за макбуком дівчини і пишу це резюме. Окрім вищеописаного,
мав багато сайд-проєктів, десятки репортажів «у шухляду» та тисячі кілометрів шляху.
Але про все це поговоримо на співбесіді.

Чим я буду корисний вашій команді?

Схема управління: База навичок зі сфери обслуговування та логістики циркових турне,
адаптована під складні проєкти.

Генерування ідей: Якщо у вас брейншторм - я шкіпер.

Гонзо-репортаж: Вмію діставати живі історії з «полів» та умов повної невизначеності.

Смисловий менеджмент: Створюю архітектуру матеріалу, поєднуючи факти, плівкові
кадри та емоції у цілісний продукт.

Адаптивність та переклад (UA/EN): Вільна конвертація сенсів між мовами. Розумію
контекст — від офіційного до андеграундного.

Редагування: Роблю контент гострішим, прибираючи «пластик» та канцеляризми.

Мультимедійність: Працюю в зв’язці «текст + фото» (аналогова фотографія),
створюючи унікальну атмосферу наративу.

Стресостійкість: Після лінії евакуації та бессарабських степів ваші дедлайни — це
просто спокійний робочий процес.

P.s. Краще одразу дзвоніть.