Contact information

The job seeker has entered a phone number , email, address, Facebook and Instagram.

You can get this candidate's contact information from https://www.work.ua/resumes/4830181/

Work experience

Автор віршів

from 06.2021 to 08.2022 (1 year 2 months)
Freelancer, Запоріжжя (ЗМІ, медіа)

Близько року писала різні вірші на замовлення: вітання, біографії, присвяти, тощо.

Письменник

from 03.2019 to 06.2020 (1 year 3 months)
Дитяче видавництво "Ks book", Дніпро (Маркетинг, реклама, PR)

Випущено 4 книжки під моїм авторством. Написано більше, ніж 100 казок.
На мої казки робили мультики. Ось приклади : https://m.youtube.com/channel/UC8Z7HNghlIdA_lT8hyMHMGA?fbclid=PAAaZXzGvmmWsGrsETEA_2AGB4-TvX8xWw_dp_egbq8NmdXzD45lGG0y3-xD4

Education

ЗНУ

Філологічний, "Українська мова та література", Запоріжжя
Unfinished higher, from 2016 to 2021 (4 years 7 months)

Knowledge and skills

• Пишу вірші та прозу.
• Креативність
• Стресостійкість
• Редагування текстів
• Уміння аналізувати

Language proficiencies

• Ukrainian — fluent
• Russian — fluent
• English — beginner
• Polish — above average

Additional information

Приклад із циклу розповідей, де головною темою є Космос і ознайомлення дітей із ним

Тема: Знайомство Ромчика із зірками
Зоряне небо, неначе намальована картина, притягує погляд своїм різнобарв’ям і чудодійним теплом. Воно схоже на новорічну гірлянду, яка осяює небо своїми святковими кольорами. Світ зірочок, досить цікавий і таємничий. Тож, дізнатися про нього більше, вирішили наші друзі – Ромчик і Зберігач.
-Ну, що, друже, - промовив Зберігач. – Ми прибули на територію небесних світил – зірочок. Тут, ми з тобою трішки помандруємо, і..
Але, не встигнувши закінчити речення, Зберігачу стало погано, і він заголосив:
-Ой-ой! – Здається, мої чарівні сили мене покидають. Але, чому саме зараз?
-Що ти маєш на увазі? – нервово запитав Ромчик. - Як це покидають? І, як ми тепер звідси виберемося.
-Ну, в мене таке буває. Один раз на рік, мені дають вихідний. Проте, чому саме зараз?
-Тобто? - продовжував Ромчик. -Ти тепер не знаєш нічого про світ зірочок, і більше того, не знаєш дорогу додому, на планету Земля?
-Ну, виходить що так, - пригнічено відповів Зберігач.
-Ой, - сказав Ромчик. – І, навіщо я з тобою полетів? Треба було краще…
Але, в цей момент, в полі зору друзів, опинилися декілька зірочок. Вони були такими гарними і осяйними, що Ромчику вже не хотілося плакати. Він навпаки, захотів якнайшвидше із ними познайомитися, і тому сказав:
-Привіт! – А, як вас звати?
-Привіт, - в один голос відповіли вони. – Ми – скупчення зірок Великої Медведиці, а саме: Дубге, Фекда, Мерак, Аліот, Міцар, і Меграц.
-Ого! – заголосив Ромчик. – Нічого собі. Вас так багато, і ви всі такі гарненькі.
-Так, - відповіла одна із зірочок – Фекда. Але, це лише частина скупчення Великої Медведиці. Взагалі, нас набагато більше.
-Більше? – перепитав Ромчик. – Але, настільки?
-Ну, - відповіла вона. Точне число – сто двадцять пять.
-Нічого собі! - виголосив Ромчик. Зберігачу, ти також це чуєш?
-Так, так, - незадоволено відповів він. - Якби в мене не забрали силу, то я б це обов’язково знав, але тепер…
-Та, годі тобі вже бурчати. –Ти, краще поглянь на цих небесних красунь. Які вони всі чудові.
-Дякуємо, - відповіли вони.
-А, що у вас сталося? – запитала Дубге.
-Ми загубилися, і тепер не можемо повернутися додому.
-Загубилися? – промовили зірочки. Не хвилюйтеся, ми вам допоможемо знайти дорогу додому.
-Так, - продовжувала Фекда. Можна попросити на допомогу, ще скупчення зірочок Малої Медведиці.
-Малої Медведиці? – запитали Ромчик і Зберігач?
-Так! – продовжувала Дубге. Їх звичайно менше аніж нас, але вони також гарно освітлюють дорогу.
-Ну, добре.
В цей час, біля друзів опинилися ще три зірочки - Феркад, Йільдун і Кохаб. Вони яскраво освітлювали усі простори неба, і радо посміхалися своїм новим друзям.
-Так, ми вам із задоволенням допоможемо, - сказали вони. Освітлювати дорогу, для нас є найулюбленішим заняттям, і тим паче, таким чудовим друзям як ви.
-Дякую, - заголосив Ромчик.
Тим часом, на небі повиходило ще більше зірочок. Всі вони освітлювали небесне поле, своєю неймовірною красою і осяйністю.
-Як гарно! – заголосив Зберігач.
-Це кажеш ти? – запитав Ромчик. – Чи, мені почулося.
-Та я, - засміявся Зберігач. Це насправді дуже гарно.
А поки друзі насолоджувалися прекрасним краєвидом небесної картинги, зірочки вже приготувалися проводити друзів до їхньої планети.
-Ну, що, ви готові летіти додому? – запитала Фекда.
-Ну, нам звичайно не хочеться, -відповів Ромчик, але… треба.
-Чекай, чекай, - промовив Зберігач. Ми летимо з тобою не додому, а в інше цікаве місце.
-Це як? – запитав Ромчик.
-А, так. –Завтра, мої сили до мене повернуться, і я як і раніше, буду знати усе про Всесвіт.
А поки друзі розмовляли, зірочки Малої і Великої Медведиці, вже показували їм шлях додому. Ромчик із Зберігачем летіли крізь осяйні зіркові місця, і не могли повірити в те, що познайомилися із скупченням цих гарненьких зірочок. Адже, це так прекрасно. Все – ж таки, наші небесні світила – це наші друзі, які допомагають нам знайти дорогу додому, і це так чудово. Потрібно, лише знати, їх назви, і частіше піднімати свої оченята до зірок.