Запорізький механічний завод, ТОВ

Завод було засновано в жовтні 1873 року, коли комісією Міністерства шляхів сполучення були прийняті в експлуатацію майстерні для ремонту паравозів та вагонів розміщених на залізничній станції Олександрівськ. Потужності Олександрівських майстерень були розраховані на ремонт 20 паровозів і 40 вагонів на рік.

З 1 січня 1907 року у зв’язку з об'єднанням Харківсько-Миколаївської та Курсько-Харківсько-Лозово-Севастопольської доріг до Південної залізниці, майстерні були названі Південними. Наприкінці 20-х змінюється характер виробництва майстерень, замість ремонту рухомого складу почалося освоєння виробництва запасних частин для залізничного транспорту.

У 1932 році майстерні були повністю переоснащені для виготовлення запасних частин та залізничного обладнання. Виготовлялися поперечно-стругальні верстати, шпалосверлильні, шпалозарубні машини, бульдозери на базі трактора ЧТЗ та різноманітні запчастини для паровозів та вагонів. У квітні цього ж року Південні майстерні було перейменовано на Механічний завод центрального управління Міністерства шляхів сполучення.

11 серпня 1941 року завод було евакуйовано до м. Ташкент, де почав виготовляти продукцію військового призначення.

Після звільнення м. Запоріжжя у грудні 1943 року розпочалося відновлення зруйнованого війною підприємства. У 1944 році завод почав виготовляти і невійськову продукцію: молотки пневматичні, ножівочно-відрізні верстати, напилки тощо.

Під час відновлення цехів заводу було розпочато виробництво токарних патронів, свердлів, прес-маслянок, рейкорізних пилок, верстатів для розточування золотників та втулок, пресів, запчастин для паровозів та вагонів, спецінструменту для перевірки автозчіпного пристрою та профілю колісних пар. Зведено будівлі заводоуправління та котельні. Від випуску простої продукції завод перейшов до складнішої: пневмогайковерти, прес-форми тощо.

Починаючи з 1958 року завод, за завданням Міністерства, розпочав освоєння виробництва та випуску запчастин для тепловозів та електровозів. Було проведено заходи щодо механізації трудомістких робіт, збудовано нове заливальне відділення.

У механо-складальному цеху було збудовано слюсарну ділянку, на якій відбувалося складання автостроп, паливних помп, стендів для випробування помп, приводів швидкостемерів, редукторів тощо.

У 1976 році освоєно нові види продукції: шаблони, контр-шаблони, свердла дюбельні.

Після розпаду СРСР та завершення періоду стагнації економіки на заводі відбувається поступове зростання обсягів виробництва, стабілізується економічне становище.

Висока технічна оснащеність, кваліфіковані кадри дозволяють заводу залишатися надійним підприємством та діловим партнером не лише для українських підприємств, а й для підприємств країн ЄС та Молдови.