Зараз складний період — час ухвалення важких та відповідальних рішень для кожного українця: їхати чи залишатися, допомагати комусь чи піклуватися перш за все про себе, збирати «тривожну» валізку чи зберігати спокій й таке інше. 

Хтось самостійно робить свій вибір, а комусь потрібно проаналізувати думки інших. І коли керівник на роботі є авторитетом для людини, то вона може дуже зважати на його думку. Тому усе, що говорить шеф про ситуацію в країні та поведінку інших, може стати підставою для доленосних рішень підлеглих, навіть якщо керівник не усвідомлює цього.

Work.ua зібрав тези, які, на нашу думку, не варто обговорювати з персоналом компаній.

У нас безпечно, виїжджати не треба

З найкращих намірів заспокоїти людей, лідер може казати, що у місті, де розташоване підприємство, все гаразд і не треба нікуди їхати. А ще додавати про складнощі з винайманням житла в інших регіонах України або за кордоном. 

Найгірше — коли керівництво каже, що ті, хто їде — боягузи або зрадники. А буває й таке.

Озвучування усіх вищенаведених думок спонукатиме людей лишатися. Але ж якщо бути чесними, то навряд зараз є місце, де абсолютно безпечно і є стовідсоткова гарантія, що там не трапиться нічого поганого. Тому кожен українець повинен сам вирішувати для себе, як йому буде краще і спокійніше. Для когось правильним рішенням буде переїзд в іншу країну чи регіон, для когось — перебування вдома, навіть якщо там лунає сирена. 

Коли захочете дати комусь пораду нікуди не їхати, пам’ятайте — якщо щось трапиться з цією людиною у тому місті, де вона залишилась, провина може лягти й на вас.

Допомагай, волонтерь, переказуй гроші

Культура допомоги іншим в компанії — класний приклад і натхнення для працівників. Але допоки вона не переростає в те, що від кожного буквально вимагають, щоб він щось робив для допомоги, окрім основної роботи. Коли працівників, які беруть участь у волонтерській діяльності, хвалять, а іншим ніби ставлять німе запитання: «А що зробив ти?» Коли співробітників дуже активно спонукають переказувати кудись гроші. 

Треба дозволити кожному робити особистий вибір стосовно допомоги. Для багатьох найкращим варіантом буде допомога самим собі. Бо чимало людей зараз перебувають не в найкращому емоційному стані й у них просто немає внутрішнього ресурсу на те, щоб робити щось для інших. Те саме й з грошовим ресурсом.

Читай тільки такі новини, дивись тільки такі відео

Ми за популяризацію україномовного контенту і правдивих новин. Але ми також за здоровий глузд і свободу вибору. Так, варто розповісти людям, як можна перевірити новину на правдивість і що треба уникати фейків. Але не можна говорити співробітникам, що саме їм дивитися і тим паче — які висновки робити з побаченого.

Проте це не значить, що за запитом людей не можна розповідати їм, що читаєте і дивитесь саме ви. Або що не можна поділитись чимось цікавим чи корисним на ваш погляд. Просто не варто влаштовувати обговорення всією компанією чи робити висновки за людей.

Переходь на українську просто зараз

Ми абсолютно підтримуємо перехід на українську абсолютно кожного. З початком війни багато наших земляків почали говорити рідною мовою. Проте, є й ті, хто і хотів би перейти на солов'їну, але їм дійсно важко це зробити.

В Україні є багато людей, які звикли спілкуватися російською. І різко перейти на українську їм важко. Не варто цькувати їх — краще підказати, як полегшити перехід. Але і це — тільки якщо людина сама запитає поради.

Не радій, не усміхайся, не співай

Усі українці зараз поділилися на дві категорії:

  • ті, хто вважає, що під час війни не можна радіти життю і вся нація повинна бути в скорботі аж до самої перемоги;
  • ті, хто вважає, що там, де немає активних бойових дій, життя повинно продовжуватись не тільки з його печалями, а й з радощами.

Зазвичай потрапляння в кожну з категорій залежить не від бажання людини, а від її психологічних особливостей і пережитого під час війни. Не треба засуджувати ні перших, ні других.

Заборона на хороший настрій, посмішки й нормальне людське спілкування навряд додасть команді мотивації та драйву.

Якщо ви не можете нормально сприймати, що хтось живе так, ніби війни немає, спробуйте просто зменшити спілкування з такими людьми й не виказувати їм свого незадоволення. 

Проаналізуйте, можливо вам просто надто важно переживати війну і потрібно звернутися за психологічною допомогою або хоча б спробувати допомогти собі самостійно.

А якщо ви з тих людей, які здатні на позитивні емоції під час війни, памʼятайте, у веселощах треба зберігати баланс — масові святкування, гучні корпоративи й подібне справді можуть бути недоречними зараз.

Отримуйте більше корисної інформації в нашій групі «Поворкуємо?» у Facebook. 

Читайте також