Перестали отримувати задоволення від роботи? Може, час пробувати щось нове? Троє працівників Goodwine поділились своїм досвідом, як їм вдалося кардинально змінити свою професію.

На роботі ми проводимо близько чверті життя. Робота — це місце, де ми отримуємо задоволення, робота — це місце, де ми реалізуємо себе, робота — це місце, де ми стаємо кращою версією себе. Якщо це не так, отже ви не на своєму місці й треба вирушати на пошуки свого покликання.

В житті можливо все. Так лікар ветеринарної медицини допоміг створити винну культуру в Україні та став одним із кращих експертів у вині. Проєктний менеджер/ІТ-розробник став керівником чайної категорії та чемпіоном світу із заварювання чаю. А професійний кондитер стала очима та вухами клієнтів у сервісі доставки.

Що стало поштовхом до змін?

Віктор Вакуленко, шеф-сомельє:

«Безкінечність та зацикленість: вночі — ветеринар, вдень — виписуєш довідки, і так кожної зміни. А ще корумпованість та низький дохід».

Дмитро Філімонов, керівник чайного напряму:

«Пост в інстаграмі. Я захоплююсь чаєм, це моє натхнення, а тут Бюро Вин саме шукали чайну людину. Це ж я. Давай напишу їм. Це ж ні до чого не зобов’язує».

Аня Осадча, менеджер із доставки:

«Спочатку було просто прагнення допомогти в дуже напружений час. А потім зрозуміла, що на додатковій зміні після основної роботи я безмежно щаслива, просто роблячи роботу. Я захотіла це щастя зберегти і примножити».

Чи було страшно змінювати свій шлях?

Віктор:

«Дуже, була невідомість, і було навіть не зрозуміло, з чого починати».

Діма:

«Був драйв від того, що щось змінюю. Знав, що завжди можна повернутись, хоча лякало певне обнулення попереднього досвіду».

Аня:

«Дуже страшно, залишитися без постійної роботи під час карантину. Але знала, що пошкодую більше, якщо не спробую».

Яке було перше враження від нової роботи?

Віктор:

«Шок, я нічого не знаю, все-все потрібно почати з нуля. Перелопатив купу літератури (книги, каталоги, усе що потрапляло до рук). Вчився в інших, допомагали люди, з якими стартував, дуже допомагали. І практика, постійне навчання на дегустаціях, згодом додалися візити до виноробів. А ще хороші замовлення допомагали зростати: виявилось, що трьох днів достатньо, щоби розібратися в італійських винах, якщо є ціль».

Діма:

«Перші півроку-рік були важкими, інколи навіть доходило до відчуття внутрішнього болю. Я наче втратив зрозумілість очікувань та результату. В ІТ усе чітко: є цілі, є терміни, є розуміння критеріїв оцінювання результату. А в новій ролі — ні, ніхто не ставить чітких цілей, ніхто не оцінить із тобою пройдений період на ретроспективі. Та тепер ти маєш свободу, тепер ти вчишся з нею жити».

Аня:

«Добре виконане завдання, навіть завдання, виконане з любов’ю — не гарантія успіху. Потрібно вчитися розуміти клієнта, читати між рядків, проявляти емпатію, навіть коли просто спілкуєшся в месенджері. Треба відчувати, коли потрібно уточнити, а коли просто виконати замовлення. Цьому можна навчитися лише на власному досвіді, на власних помилках».

Щось залишилося з попереднього фаху?

Віктор:

«Маю собаку, базову допомогу можу надати сам. Але це все».

Діма:

«Планую додати діджитальної історії в продажі своєї категорії, і знаю, як це зробити. А ще розмірковую про кодинг як про хобі».

Аня:

«Свій кухарсько-кондитерський досвід використовую щодня, але тепер не на практиці, а у вигляді глибшого розуміння клієнта та консультування. Але я мрію вести кулінарну передачу, де буду готувати та розповідати про продукти».

Коли прийшло відчуття задоволення новою професією?

Віктор:

«Десь через 1,5 роки, коли став почувати себе як риба у воді».

Діма:

«Десь через півроку-рік, коли зрозумів, що через свободу моя роль набагато глобальніша, що я сам формую межі та горизонти».

Аня:

«Через 1,5 місяці, коли спеціально для мене відкрили постійну вакансію. Я ризикнула, розуміючи, що немає гарантій, і знала, що тривати ця нова любов може лише декілька тижнів. Та швидко отримала повідомлення, що роль постійна, мене на неї беруть».

Чи пройшло щастя від нової ролі?

Віктор:

«Моя робота — це моє щоденне задоволення, я роблю те, що мені подобається, і роблю це круто».

Діма:

«Я розвиваю чайну культуру в Україні, я отримую задоволення на роботі, для мене робота — гармонійна частиною мого життя».

Аня:

«З кожним днем приходить лише глибше розуміння моєї ролі та можливостей».

У кожного свій шлях, у кожного свої мрії, але нам усім так важливо берегти й леліяти в собі тих сміливих і вимогливих дослідників, аби бути щасливими на роботі. Ніколи не пізно озирнутися й подумати, а чи робить мене щасливим чи щасливою те, чим я займаюсь?


Читайте також



4 comments

Анна Ціра 15.09.2020, 22:08
Боряться лише за студентів, а щодо працівників я такого прагнення не помічала й не спостерігала, окрім моделей мережевого маркетингу. Де є такі відвідини роботодавців або працівників служби зайнятості у випускних класах і курсах? Дивина це для всіх. Зазвичай ситуація зарекомендувати себе багацько чим на співбесідах та й не тільки. Якби гра "Монополія".
Віталій Поліщук 16.09.2020, 15:10
Цілком із вами згідний.Алестуденти не дурні зарпз,їдуть за кордон у більшості і я їх у уьому підтримую.Вистачить на продажних [образа видалена модератором Work.ua] працювати.Я маю навики ...,і 36 років маю вже теж... і вже вирішив що ліпше за кордоном бути рабом чим у наших [образа видалена модератором Work.ua]!
Віталій Поліщук 16.09.2020, 01:23
Ну-ну...
Олег Донец 16.09.2020, 13:01
При цьому - ні слова про заробітну платню.

To leave a comment, you need to sign in.