Михайло

 Додаток до резюме:
Найпоширеніше запитання до мене від роботодавців: '' Що інженер, із доволі
непоганою освітою, робить у сфері громадського харчування?'' . Відповіддю на це є те,
що я ще з 5 років почав готувати на великі компанії смачну їжу, а під час навчання для
додаткового заробітку влаштувався у рандомний ресторан офіціантом. Там я одразу ж
закохався у той драйв, кров, піт і сльози ресторанного життя. Тільки згодом я дізнався
наскільки високого рівня був мій перший заклад ( вважався одним з найкращих лакшері
рестів Харкова). Де мене намуштрували на сервіс а-ля-карту, банкетів та фуршетів;
відкрили таємницю виготовлення та правильного споживання елітних алкогольних
напоїв; та закохали у тонкощі смаку високої кухні.
Загалом, за всю свою різноманітну кар'єру подолав безліч складнощів та набув досить
цікавих професійних знань. І дійсно, моя професійна діяльність досить різнобарвна.
Окрім мого дебюту у люксовому закладі, також працював (як кухарем, так і у залі) у
мережевому закладі, з усіма його правилами, алгоритмами роботи, стандартами
спілкування із гостями та шаблонами реагування на різні ситуації. Далі велика приватна
броварня на 300+ гостей. Одного разу приятелі мені запропонували їм допомогти у
відкритті власного закладу, із чим я з радістю погодився. Бюджет був зовсім маленький ,
але паб став культовим у місті і перетворився на франшизу. Моя роль була у
налагодженні постачання продукції та навчання кухарів/-ок та безпосередньо роботи
су-шефом. Загалом навчав я і не тільки кухарів/-ок, а й офіціантів/-ок коли брав участь у
відкритті та розвитку іншого культового закладу міста Ха (вже більш люксовому,
набагато більш люксовому!) , а саме Zori meat gastropub, у ролі старшого офіціанта:
контроль роботи офіціантів/-ок, складання графіків, проведення інвентаризацій,
керування банкетами, навчання та аудит знань- загалом уся робота адміна окрім
касової дисципліни були на мені разом із усілякими особистими проблемами 15ох
офіціантів/-ок. Не можу не згадати роботу у міжнародній мережі 5* готелів ResidorGroup у
Буковелі Radisson Blue, де був вишкіл ХАССПу, дисципліни, симбіоз різних департаментів
між собою та злагодженість величезного (у 200 людських деталей) годинникового
механізму. Буковелевський досвід та крихта вдачі відкрили мені шлях у вищу лігу і я
отримав пропозицію на бренд шефа у дві великі броварні де не без проблем керував 32
кухар(к)ами, створив своє концептуальне меню та тримав під контролем усі
департаменти окрім барменів/барледі. Нажаль потрапив я туди на заході епохи
Альтбіру, а коронавірус та смерть засновника від нього не посприяли подальшому
розвитку цих закладів. Тож під час ковіду взяв перерву та працював переважно на
сезонних місцях.
Після Карпат вирішив завоювати львівський ринок ресторанної культури та
перебрався на Святу Галичину якраз перед повномасштабною. Дочекавшись поки знов
пройде криза, почав співпрацювати з командою Оплесків. Під час мого “правління”
відбулося: стабільні оновлення меню з упором на сезонність; оновлено обладнання;
постійні поп-апи, спешл меню, гастро вечері та подій а-ля Кримський тиждень, виїзди на
фестивалі, придбан +1 новий заклад.
Кримський тиждень мене підштовхнув створити дещо унікальне, те що зріло в моїй
голові довгий час та було б нетривіальною точкою на гастро-мапі Львову, а саме
“Лагман Бар”. Це ніби раменна з монопродуктом, але більш наше, з кримською
родзинкою, котру так смакував у дитинстві та відтворив вже у своєму досвідченому
авторському бачені, що ми з успіхом відкрили та одразу зарекомендували себе як
якісний продукт.
Наразі у пошуках компаньйонів для втілення амбітних ідей та цілей у процесі чього
будемо багато та смачно Їсти і відповідно частувати тим наших гостей.