Андрій

Це науково-практична доповідь на тему булінг. Титульної сторінки немає, оскільки вона не вимагалася. Досвід у написанні рефератів, наукових, курсових є. Тісно спілкуюся з людьми які захищали роботи та приймали захист

Виконав Герасимчук Андрій
ВСТУП

Булінг (цькування) в закладах освіти є однією з найгостріших соціально-правових проблем сучасної України. Систематичне приниження, психологічне та фізичне насильство, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій (кібербулінг), призводять до суттєвих порушень прав дитини, загрожують її психічному та фізичному здоров’ю та створюють небезпечне освітнє середовище.
У 2018 році Україна на законодавчому рівні запровадила спеціальне регулювання протидії булінгу, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та Закону України «Про освіту», що надало можливість притягати кривдників до адміністративної відповідальності за ст. 173-4 КУпАП. Саме цим було вперше закріплено визначення булінгу як окремого складу адміністративного правопорушення та встановлено спеціальні санкції, а також відповідальність керівника закладу освіти за неповідомлення поліції про випадки цькування.
Метою цієї науково-практичної доповіді є дослідження адміністративно-правових засад притягнення до відповідальності за булінг учасника освітнього процесу, аналіз складу правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП, особливостей провадження в цих справах та проблем практичного застосування відповідних норм.

Для досягнення мети ставляться такі основні завдання:
1. розкрити законодавче визначення булінгу та його ознаки;
2. проаналізувати елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП;
3. охарактеризувати суб’єктний склад правопорушення і санкції, що застосовуються;
4. з’ясувати особливості провадження у справах про булінг, типові помилки та прогалини правозастосування;
5. запропонувати окремі напрями вдосконалення практики протидії булінгу.

1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ БУЛІНГУ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Ключове поняття булінгу закріплено в Законі України «Про освіту». Відповідно до внесених змінами визначень, булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, і вчиняються щодо малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

З цього визначення випливають основні юридичні ознаки булінгу:
1. суб’єктний склад – діяння вчиняють саме учасники освітнього процесу (учні, студенти, педагоги, батьки, інші особи, які беруть участь в організації освітнього процесу);
2. характер дій – насильство (психологічне, фізичне, економічне, сексуальне), у тому числі за допомогою електронних засобів зв’язку (повідомлення, пости, відео, чати тощо);
3. спрямування – проти малолітньої або неповнолітньої особи чи з боку такої особи щодо інших учасників;
4. наслідки – реальна шкода або загроза заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого;
5. систематичність і умисність – булінг відрізняється від одноразового конфлікту тим, що має повторюваний характер і переслідує мету приниження, домінування, підкорення іншої особи.

Часто в науковій літературі наголошується, що булінг слід відмежовувати від:
1. одноразових конфліктів між учнями;
2. дисциплінарних проступків;
3. домашнього насильства;
4. кримінальних правопорушень, де ступінь небезпеки та наслідки є значно більшими (наприклад, доведення до самогубства за ст. 120 КК України).

Важливим є й те, що законодавство про освіту та спеціальні акти Міністерства освіти і науки України (зокрема, наказ МОН від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти») встановлюють внутрішньо організаційні механізми реагування на випадки булінгу: створення комісії з розгляду випадку, проведення розслідування, фіксацію події, інформування поліції та служби у справах дітей, застосування заходів виховного впливу.

Таким чином, законодавче визначення булінгу поєднує в собі як матеріально-правові (характер діяння, наслідки), так і організаційні аспекти (коло учасників, внутрішня процедура реагування), що створює основу для покладення адміністративної відповідальності.

2. СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 173-4 КУпАП
2.1. Об’єкт правопорушення
Безпосереднім об’єктом правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП, є суспільні відносини щодо забезпечення безпечного освітнього середовища, охорони честі, гідності, психічного і фізичного здоров’я учнів та інших учасників освітнього процесу, а також встановленого режиму у закладах освіти.
Додатковим об’єктом виступають права дитини, закріплені в Конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту».

2.2. Об’єктивна сторона
Об’єктивна сторона булінгу як адміністративного правопорушення включає:

1. діяння у формі дії або бездіяльності;
2. форму насильства – психологічне (образи, приниження, поширення чуток, ізоляція), фізичне (побиття, штовхання, пошкодження майна), економічне (вимагання грошей, позбавлення особистих речей), сексуальне (непристойні жести, висловлювання чи дії), у тому числі з використанням електронних комунікацій (кібербулінг);
3. спрямованість щодо малолітньої або неповнолітньої особи та (або) з боку такої особи щодо інших учасників освітнього процесу;
4. наслідки у вигляді реальної шкоди або загрози заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого;
5. причинний зв’язок між діянням та зазначеними наслідками.

У судовій практиці наголошується на необхідності конкретного опису об’єктивних ознак складу правопорушення: протокол повинен містити відомості про час, місце, спосіб цькування, форми насильства, систематичність дій, дані про потерпілого, а також вказівку на те, у чому полягає шкода або її загроза. Типовою помилкою є загальна формула «здійснював психологічний булінг», без конкретизації дій, що призводить до закриття провадження судами. Показовим є рішення Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 33/824/2608/2019, в якому суд визнав протокол за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП таким, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки суть правопорушення була викладена лише в загальних рисах: зазначено про вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 психологічного булінгу без конкретизації, які саме насильницькі дії та коли були вчинені, у зв’язку з чим матеріали справи були повернуті для належного оформлення.

Окремим проявом об’єктивної сторони є бездіяльність керівника закладу освіти, який не повідомляє уповноважені підрозділи поліції про відомий йому факт булінгу. Таке неповідомлення утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною статті 173-4 КУпАП, з власною санкцією.

2.3. Суб’єкт правопорушення
Загальний суб’єкт булінгу це учасник освітнього процесу, який досяг віку адміністративної відповідальності. Відповідно до КУпАП, адміністративна відповідальність за загальним правилом настає з шістнадцяти років, однак у ст. 173-4 введено спеціальне регулювання щодо неповнолітніх віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.
Стаття 173-4 КУпАП містить декілька варіантів суб’єкта:
1. особа, яка досягла шістнадцяти років і вчиняє булінг. До неї застосовуються штраф або громадські роботи;
2. малолітня чи неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років. У цьому разі суб’єктом відповідальності виступають її батьки або особи, які їх замінюють (вони несуть адміністративну відповідальність за дії дитини);
3. група осіб, яка вчиняє булінг. це обставина обтяжує відповідальність і передбачає підвищену санкцію;
4. керівник закладу освіти, спеціальний суб’єкт правопорушення, пов’язаного з неповідомленням про випадок булінгу.

2.4. Суб’єктивна сторона
Суб’єктивна сторона булінгу характеризується умисною формою вини. Кривдник усвідомлює протиправність своїх дій, їх образливий, насильницький характер, передбачає можливість заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого і бажає або свідомо допускає настання таких наслідків. Як правило, дії вчиняються з мотивів неприязні, прагнення домінування, самоствердження, помсти.
Для кваліфікації за ст. 173-4 КУпАП важливим є встановлення саме систематичності й спрямованості дій на приниження, а не одноразового конфлікту, який може кваліфікуватися як інше правопорушення (наприклад, дрібне хуліганство за ст. 173 КУпАП) або дисциплінарний проступок.

2.5. Санкції за булінг
Санкції, передбачені ст. 173-4 КУпАП, мають диференційований характер і залежать від:
1. форми вчинення (одноосібно чи групою, повторність);
2. віку правопорушника;
3. виконання або невиконання обов’язку керівником закладу освіти.

У загальному вигляді санкції включають:

1. штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин за базовий склад булінгу;
2. штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від сорока до шістдесяти годин, якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення стягнення;
3. штрафи та громадські роботи для батьків або осіб, які їх замінюють, якщо булінг вчинений малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років;
4. штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи до одного місяця за неповідомлення керівником закладу освіти поліції про випадок булінгу.

3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БУЛІНГ (ЦЬКУВАННЯ)
3.1. Суб’єкти реагування та процесуальні повноваження

Суб’єктами реагування на випадки булінгу є:
1. заклад освіти (керівник, педагогічні працівники, комісія з розгляду випадків булінгу);
2. уповноважені підрозділи органів Національної поліції;
3. служби у справах дітей, центри соціальних служб;
4. суди загальної юрисдикції.

Правом складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 173-4 КУпАП, наділені уповноважені посадові особи органів Національної поліції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП. Розгляд справ здійснюють судді районних, районних у місті, міських та міськрайонних судів.
Заклади освіти, згідно з наказом МОН № 1646, зобов’язані організувати внутрішню процедуру розгляду повідомлень про булінг: створити комісію, зібрати пояснення від учасників, за потреби залучити психолога, за результатами скласти висновок та невідкладно повідомити поліцію і службу у справах дітей.

3.2. Доказування у справах про булінг
У практиці розгляду справ про булінг важливе значення мають докази, які підтверджують систематичність, характер насильства та наслідки для потерпілого. До таких доказів належать:

1. пояснення потерпілої особи, кривдника, свідків (однокласників, педагогів, батьків);
2. письмові документи (заяви до керівника закладу освіти, акти комісії з розгляду випадків булінгу, характеристики, висновки психологів);
3. електронні докази (скріншоти листування, записів у соціальних мережах, відеозаписи тощо);
4. медичні документи, які підтверджують шкоду здоров’ю;
5. постанови та акти закладу освіти, які фіксують вжиті заходи.

Науково-практичні дослідження й узагальнення судової практики вказують на типові помилки при оформленні матеріалів:
1. відсутність конкретизації дій кривдника;
2. відсутність даних про систематичність поведінки;
3. відсутність посилань на наслідки для потерпілого;
4. некоректне визначення суб’єкта (наприклад, складення протоколу щодо батьків як учасників освітнього процесу без доведення їхньої власної участі у цькуванні).

Наслідком таких помилок є закриття провадження судами у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, що фактично нівелює превентивну функцію антибулінгового законодавства.

3.3. Співвідношення адміністративної та кримінальної відповідальності
Адміністративна відповідальність за булінг має превентивний та виховний характер. Вона застосовується, коли дії не досягають ступеня суспільної небезпеки злочину. Якщо ж цькування супроводжується тяжкими наслідками (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, доведення до самогубства), може наставати кримінальна відповідальність, у тому числі за ст. 120 КК України (доведення до самогубства) та інші склади злочинів проти життя, здоров’я чи свободи особи.

При кваліфікації важливо уникати подвійної відповідальності: одні й ті ж дії не можуть одночасно кваліфікуватися як адміністративне правопорушення й злочин. У разі, якщо в діях особи є ознаки складу злочину, пріоритет має кримінально-правова кваліфікація.

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає можливість зробити такі узагальнені висновки.
1. Запровадження в КУпАП ст. 173-4 та внесення змін до законодавства про освіту стали важливим кроком у формуванні комплексної системи протидії булінгу в Україні. Законодавець визнав булінг як окремий склад адміністративного правопорушення і закріпив його дефініцію, що дозволило більш чітко відмежовувати такі діяння від інших форм насильства та конфліктів.
2. Склад правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП, відзначається складністю: він включає як матеріальні ознаки (насильницькі дії, шкода або загроза шкоди), так і спеціальні суб’єктні та організаційні елементи (учасники освітнього процесу, внутрішня процедура реагування в закладах освіти). Це вимагає від компетентних органів високого рівня правової культури та уважності при документуванні фактів булінгу.
3. Диференційовані санкції (штрафи, громадські та виправні роботи) дозволяють враховувати ступінь суспільної небезпеки діяння, повторність, груповий характер, а також особливе становище малолітніх та неповнолітніх осіб. Окремий склад за неповідомлення керівником закладу освіти про випадок булінгу стимулює адміністрацію навчальних закладів до активної позиції та недопущення замовчування проблеми.
4. Практика застосування ст. 173-4 КУпАП показує значну кількість випадків повернення матеріалів на доопрацювання або закриття проваджень через недоліки протоколів та недостатність доказів. Це свідчить про необхідність удосконалення підготовки працівників поліції та педагогічних колективів щодо правильного фіксування фактів булінгу, збору та оформлення доказової бази, а також тіснішої взаємодії між школою, поліцією та службами у справах дітей.
5. Важливим напрямом подальшого розвитку адміністративно-правових засад протидії булінгу є: уточнення окремих положень законодавства (зокрема, критеріїв систематичності й тяжкості наслідків), поширення практики програм відновного правосуддя та медіації в школах, підвищення правової обізнаності учнів, батьків і педагогів.
6. Адміністративна відповідальність за булінг повинна розглядатися в контексті комплексного підходу до захисту прав дитини, який поєднує профілактичні, виховні, дисциплінарні, адміністративні, цивільно-правові та, у разі необхідності, кримінально-правові механізми. Лише така інтегрована модель дозволить забезпечити реальне створення безпечного освітнього середовища та ефективний захист потерпілих від цькування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-Х (зі змінами та доповненнями). – Ст. 173-4 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу»
2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII (зі змінами щодо протидії булінгу, внесеними Законом № 2657-VIII від 18.12.2018)
3. Про повну загальну середню освіту: Закон України від 16.01.2020 № 463-IX
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню): Закон України від 18.12.2018 № 2657-VIII
5. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

6. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”»
7. Гутник А. В. Кваліфікація, протокол і докази у справах про булінг (цькування) в межах освітнього процесу // Науковий журнал Ужгородського національного університету. 2025
8. Греченко Л. Заклади освіти та органи поліції як суб’єкти реагування на випадки булінгу: на що важливо звернути увагу. – 2021