Навіщо фахівець з комплексного обслуговування будує в супермаркеті Ейфелеву вежу? Які найкумедніші запитання ставлять сомельє гості? Навіщо оброблювачу риби кольчужна рукавичка?

Відповіді на ці та багато інших запитань ви дізнаєтесь із спецпроєкту, що стартує на нашому сайті. Він створений Work.ua разом з національною мережею супермаркетів «Сільпо» в рамках проєкту «НАДзвичайні. Діячі України» і розповідає про людей десятків професій, які попри усі «карантинні» форс-мажори щоранку стають до роботи і підтримують побут і спокій українців. Прототипами для ілюстрацій, створених клубом ілюстраторів Pictoric, стали реальні герої нашого часу, що поділилися розповідями про свою роботу.

Професія: офіціантка

Яна Королик, 35 років.


Має освіту технолога м’ясного виробництва. Перший підробіток у ресторані переріс у справу життя. Яна працює офіціанткою 17 років, з яких останні чотири — в одному з найкращих ресторанів неаполітанської кухні.

Один із робочих днів

Ранок

  • Яна вдягає форму, дезінфікує столи та предмети сервірування, полірує посуд. Звіряється з кухнею щодо наявності всіх позицій у меню. Реєстрація в системі R-keeper.
  • Приймає перші замовлення гостей, які прийшли на сніданок чи ранкову каву. Кожне замовлення вносить до системи, кухня і бар отримують чек на виконання. Важливо правильно вказати номер столу, особливо при великому навантаженні, щоб не переплутати замовлення. Дзвоник сигналізує про готовність. Якщо офіціант зайнятий іншими гостями, колеги підстрахують і обслугують не «своїх» гостей.
  • Кожні дві години, а також після кожного гостя, Яна дезінфікує столи та стільці.

День

  • Обід — це години пік. У цей час особливий попит має піца. Неаполітанську піцу повинні подати впродовж однієї хвилини, інакше вона розм’якшиться і її можна віддавати на утилізацію.
  • Незалежно від того, чи є гості в закладі, у Яни завжди є клопоти: натерти посуд, прибрати крихти, наповнити сільничку, поправити й почистити меблі. Наступний гість не має відчувати, що до нього хтось тут сидів.

Вечір

  • Хвиля вечерь та зустрічей після роботи. Важко оцінити, скільки столиків можна обслуговувати одночасно. Буває так, що в Яни їх 12, і вона все встигає, а буває, що один стіл такий, що вона нікому більше не може приділити увагу.
  • Прибирання столів, чищення меблів, складання пледів, підготовка до наступного робочого дня.

Особиста історія

«Якщо працюєш на м’ясокомбінаті, в домі завжди буде ковбаса» — така народна прикмета була в селі на Черкащині, де я народилася. «М’ясну» освіту обрала за порадою батьків. Але після того, як уперше побувала на м’ясокомбінаті, зрозуміла, що ніколи не буду працювати за фахом.

Свої перші парфуми Christian Dior Pure Poison придбала на премію, що отримала в цілодобовій кав’ярні в центрі Києва. Це було моє перше місце роботи офіціанткою.

У перші дні роботи різницю між еспресо та американо розуміла, м’яко кажучи, приблизно. Що вже казати про 45 видів заварного чаю та нескінченну кавову карту. Але можливість здобути нові знання драйвила.

Офіціант — це не робота, а тимчасовий підробіток для студентів. Така думка переважає в Україні. У світі вважають інакше. У найбільш статусних ресторанах нерідко можна зустріти офіціантів у віці 40+.

Мій рекорд обслуговування — 125 столиків за ніч. Тоді я заробила 1000 гривень. Для порівняння: еспресо тоді коштував 5 гривень, а рік проживання в гуртожитку — 600 гривень.

Офіціант не тільки подає їжу та прибирає брудний посуд зі столу. Це про спілкування, емпатію, доречні поради, своєчасність, підтримку атмосфери закладу. І все це приходить лише з досвідом.

Іноді стосунки з гостями стають справді дружніми. Люди роками ходять до нас. У мене на очах зростають діти, змінюються долі, ми вітаємо одне одного зі святами, даруємо подарунки.

Свого чоловіка я також зустріла на роботі. Він прийшов до нас на стажування барменом. Бармен та офіціантка — класика жанру. Ми разом уже 14 років.

Кожен офіціант назавжди запам’ятовує своїх гостей-знаменитостей. Серед моїх «трофеїв»: брати Клички, футболіст Ігор Бєланов, музикант Кузьма Скрябін, гурти Smoky і Nazareth.

Професія змінила мою мову. Сказати, що раніше я розмовляла жахливим суржиком, — не сказати нічого.

Останні чотири роки працюю в італійському ресторані, де маю можливість спілкуватися з таким професіоналом як Енцо Кочча. В 2018 році я перемогла в номінації «Офіціант року» на конкурсі працівників нашої мережі і виграла мандрівку на Кіпр.

Мені складно вимикати в собі офіціантку, коли приходжу в ресторан як гостя. Завжди, коли проходжу повз столики і бачу брудний посуд, рука тягнеться прибрати. Не здивуюсь, якщо на автоматі колись це зроблю.

Якщо хочете приєднатися до надзвичайних діячів, надсилайте свої резюме.  

Читайте також