Війна змінює не лише життя людей, а й спосіб, у який ми спілкуємося. Потреба у чутливій, емпатичній комунікації зростає, особливо для тих, хто працює у сферах HR та рекрутингу. 

Як говорити з ветеранами? Як ефективно розв’язувати конфлікти та знаходити порозуміння у складних ситуаціях? Відповіді на ці запитання прозвучали на онлайн-лекції «Як спілкуватися під час війни».

Організатори — Work.ua в межах ініціативи «Назустріч» та проєкт «Як ти, брате?». Спікер заходу — Олег Демчик, сертифікований викладач курсу «Як ти, брате?», президент Клубу професійних перемовників, сертифікований медіатор (Chapman University, USA), викладач курсу «Переговори» в Edinburgh Business School, експерт із комунікації та кризових переговорів.

Запрошуємо до читання та осмислення важливих тем, що допоможуть у спілкуванні в непрості часи.

Олег Демчук
Олег Демчик
сертифікований викладач курсу «Як ти, брате?», експерт із комунікації та кризових переговорів

Ключові зміни, які відбуваються з усіма нами

  1. Мілітаризація суспільства. Зараз розмова про війну, загибель, втрати у всіх на вустах. Ми читаємо про це в новинах, обговорюємо з друзями й близькими, бачимо у творчості художників, музикантів, співаків. Це заполонило наш інформаційний простір.
  2. Руйнування оточення. Починаючи від того, що ми втрачаємо найкращих синів і доньок України, закінчуючи тим, що людина закривається в собі й припиняє комунікувати зі своїми знайомими чи родичами, через те, що вони дотримуються інших поглядів — зв’язки рвуться. 
  3. Небезпека. Ми вже не плануємо, що будемо робити через рік або як проведемо літо. Ми живемо набагато коротшими діапазонами, тому що не знаємо, чи зможемо дожити фізично до того моменту. 

Наслідки змін

✅ Майже усім українцям здається, що вони роблять недостатньо. Як наслідок: відчуття недосконалості, провини, сорому. 

✅ Багатьом бракує відчуття приналежності та власної цінності. Це насамперед стосується ветеранів, які повертаються в цивільне життя, у них формується переконання: «Там було справжнє життя, я захищав країну, там усі мої побратими, а тут я нікому не потрібен, нічого не вмію, розучився заробляти». 

✅ Виникає багато нових ситуацій спілкування, у яких незрозуміло, як правильно діяти. Наприклад, коли цивільний зустрічає військового з ампутацією, він не знає, що робити й говорити.

Як зрозуміти, що ветерану / військовому складно в цивільних умовах

Вони можуть бути дезорієнтовані, недовірливі до інших, не впевнені в собі, не розуміти, що та як тут працює, як що їздить, вмикається, вимикається, регулярно відчувати безпорадність.

Як такий стан проявляється зовнішньо:

  • Загрозливий вигляд.
  • Вихваляння. 
  • Відчуженість, уникання контактів.
  • Вимоги, скарги звинувачення.
  • Знецінення.

Це нормальні реакції, так працює психіка. Конкретна людина може в той чи інший спосіб компенсувати невпевненість в собі, нерозуміння, що робити, в якийсь із цих проявів. Реакції не обов’язково спрямовані лише на цивільних, таке може траплятися й між підрозділами, військовими, які на передовій та які служать у штабі.

Ефективне спілкування з військовими й ветеранами

Проєкт «Як ти, брате?» аналізував досвід військових, ми спілкувалися з ними й запитували: «Як ви комунікуєте між собою в підрозділі, між підрозділами? Чи є якісь правила? Чи є свій етикет? Як вітатися, що говорити, що не робити?». Потім ми адаптували ці дані на цивільних, щоб вони могли покращити свої комунікації. 

Отже, коли людина повертається з фронту в тил, вона стикається з двома основними складнощами, яких не було, коли перебувала в зоні бойового зіткнення:

  • Відчуття приналежності: «Моя зграя там, мої побратими, посестри. Там я потрібен, а тут одинак, ніхто, я загубився, розгубився». 
  • Знижується відчуття власної цінності: «Хто я тут? Я ось такий, а тут мені складно».
Ефективне спілкування має будуватися на 2 базових позиціях — щирість і спокій. Не треба брехати, навіть якщо ми думаємо, що це брехня для благого діла.

Наприклад, військовий отримав поранення, втратив кінцівку чи кінцівки, не потрібно приходити до нього в шпиталь і казати: «До весілля заживе, ще потанцюєш».

Не бігти від реальності, а щиро приймати те, що є, і спокійно комунікувати, не включаючи емоції. Бо наша психіка може нас забивати як у бік плаксивості й жалості, так і в бік бравади.

Неефективно говорити про те, чого не варто робити. Краще зосередитися на тому, про що можна і треба робити.

Три принципи, на які треба спиратися під час спілкування

  1. Передаємо інформацію, а не емоцію. Емоція — це останнє, що потребують військові. Бо зазвичай вони стикаються із жалісливою емоцією, а військовим не хочеться бути в стані, коли їх жаліють.
  2. Дотримуємося правильної дистанції. Треба розуміти й дивитися по невербальній поведінці, як та на якій дистанції співрозмовнику комфортно, чи потрібно звертатися на ви.
  3. Спілкуватися з теплотою. Не «сюсюкати», але і не надягати маску відчуженості. Говоримо тепло, спокійно розмовляємо у справах, які нам треба розв’язати.

Чому військові відмовляються від допомоги:

  • Недостатньо довіри — 10%.
  • Немає потреби — 20%.
  • Неправильна дистанція — 70%.

Про що говорити й про що не говорити

Є безпечні теми. Це:

  • Їжа.
  • Улюбленці.
  • Побут.
  • Шеврони.
Чутливі теми, на які ми не рекомендується говорити — усе інше. Розпитуємо тільки те, що стосується справи. Не питаємо: «Скільки ти вбив ворогів? Чи ти вбивав?» і тому подібні.

Якщо людина сама починає розмову на складну тему, як, наприклад, про політику, то немає сенсу сперечатися, переконувати, пояснювати. У цьому випадку цивільна людина стає жилеткою, у яку людині треба виплакатися. Ми просто слухаємо. Якщо стає складно це слухати, то треба просто перевести розмову на іншу тему: «А що було далі? А що це означає для вас?» тощо. 

Продовження лекції, як спілкуватися з людиною, що пережила втрату чи травматичний досвід, підтримати людину через розмову, спілкуватися з дітьми — можна переглянути на YouTube👇

Також лишаємо посилання на всі посібники проєкту «Як ти, брате?» Серед них:

  • «Як ти, кохана (ий)?» Як розмовляти, якщо ви на відстані.
  • Як ти…
  • Як ти, сонечко?
  • Як ви, командире?
  • Як ти, ветеране?
  • Поговори зі мною
  • Групи підтримки
  • Тактична комунікація для закладів освіти
  • Тактична комунікація для медиків
  • Тактична комунікація для війскових
  • Тактична комунікація для цівільних
  • Тактична комунікація для бізнесу
  • Тактична комунікація для ветеранів та їхніх родин

Можна завантажити посібники або ж замовити друковані варіанти.