Анастасія

ПОРТФОЛІО
випускника Зразкової студії журналістики «Юнпрес»
Заклад позашкільної освіти Палац дітей та молоді
Бердянської міської ради у 2025 році

Прізвище, ім’я, по батькові випускника:

Т в е р і т і н о в а

А н а с т а с і я

А н д р і ї в н а

Дата народження (день, місяць, рік):

1 2 . 0 8 . 2 0 0 8

Домашня адреса:
Контактний телефон:
0 9 6 7 3 6 5 0 1 9

E-mail:
t v e r i t i n o v a n a s t y a

Відомості про батьків:
Мати: Тверітінова Тетяна Вікторівна, [открыть контакты](см. выше в блоке «контактная информация»)

Повна назва закладу загальної середньої освіти, рік закінчення:
Бердянська гімназія Nº 20 "Інтелект" Бердянської міської ради
Запорізької області. 2025 рік.

Чи були Ви переможцем (учасником) конкурсів, олімпіад, змагань за
профілем свого гуртка? (перерахувати назву та рік)
«МАН-ЮНІОР ЕРУДИТ» 2025 рік, «ПресВесна на Дніпрових схилах
2024 рік», «ПресВесна на Дніпрових схилах-2025».

В яких закладах вищої освіти мрієте навчатися?
КНУ, Києво Могилянська Академія
 Унікальний посібник «Медіаімпресіонізм київської весни/рідного краю» -
проєкт у рамках Міжнародного медіафестивалю-конкурсу «ПресВесна на
Дніпрових схилах», що відкриває Київ через призму авторського медійного
мистецтва. Чотири розділи захопливої подорожі столицею: літературні есе,
художні замальовки, яскраві фоторепортажі та оригінальні відеороботи.
https://drive.google.com/file/d/1FIhBlGlFi56pwbQbVZnZO3t-vfB7K6DT/preview
 ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Інтерв’ю до ювілею Центру дитячо-юнацької творчості

Випускники студії журналістики «Юнпрес» (керівник Анжеліка Бабич):
Юлія Рябоволик (2013 р.), Анфіса Кайда (2016 р.), Дмитро Полубок (2019 р.)

Випускники «До-мі-солька» (керівник Наталія Вареник): Дар’я Чепрасова,
Юлія Комова.
Випускники «Школа гітаристів» (керівник Олена Петруненко): Катерина
Расторгуєва, Степан Ковальський (2021 р.)

Випускники «Психологічна студія» (керівник Людмила Кашкарьова): Дар’я
Кізілова, Аліса Глазкова
 ІНФОРМАЦІЙНО-ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ЖАНР

Інтерв’ю на честь дня ювілею Палацу дітей та молоді Бердянської
міської ради з випускниками «Школи гітаристів»:
Катерина Расторгуєва. Випуск 2021 року,
навчалась с 2018-2021. Наразі викладає у Празі
індивідуальні уроки вокалу та гітари,
займається написанням авторської музики.
Степан Ковальський: Навчався у ЦДЮТ з 8
класу, приблизно з 12 років, загалом десь 5–6
років. Випуск 2021 року. Продовжує займатись
музикою, грає у музичній групі.

- Степане, питання до Вас. Чи займаєтесь ви
надалі музикою? Якщо так то у якій сфері?
- Так. Я надалі продовжую займатися музикою, я
є учасником гурту, ми пишемо пісні, записуємо
їх, виступаємо на концертах, виступаємо не
тільки в Києві, а також гастролюємо у інші
міста.

- Дякую за відповідь! Друге питання до обох
учасників: Як допомогли вам здобуті знання у
житті?
- Звичайно, у Палаці дітей та юнацтва я навчився грати на гітарі, це як мої
другі руки! - каже Степан.
- Завдяки заняттям я тепер викладаю гітару для початківців, також у школі я
дізналась багато чого про музику, дізналась про свої вподобання у цій сфері,
- зазначає Катерина.

- Як ми зрозуміли, Степан знаходиться у Києві та виїжджає з гуртом за
його межі, Катерина, а ви територіально де знаходитесь?
- Перебуваю у Чехії, Празі, викладаю у приватній школі.

- Я помітила що деякі починають займатись музикою у якісь тяжкі чи
проблемні періоди свого життя, що саме вас підштовхнуло до музики?
- У моєму житті сталось так, що у переломний момент я перестала займатись
музикою, на початку повномасштабного вторгнення, мені потрібен був час
щоб повернутись у творчість, а у музику привів саме інтерес, я зрозуміла що
через музику хочу транслювати свої думки, через звук хочу допомагати
людям розкривати себе (Катерина).
- У мене все набагато коротше, в школі просто були друзі які почали
займатись музикою, а саме гітарою, і покликали мене із собою. Ось я і тут
(Степан).

- Чому ви обрали гітару серед інших музичних інструментів? Для вас
гітара це просто інструмент або можливо щось більше?
- Батько допоміг мені у виборі, сказав що одразу купить мені гітару і я
швидко погодився (Степан).
- Син подруги мами грав на гітарі і мені теж дуже захотілось. Я написала
лист Діду Морозу, щоб мені подарували гітару. Мене довго намагались
переконати, але врешті решт я отримала свою бажану гітару. На
сьогоднішній день вміючи грати на фортепіано, все одно перевагу надаю
першому інструменту (Катерина).

- Я чула, що якщо людина грає на гітарі то всі інші інструменти буде
легко засвоїти, це правда?
- Я таке чув про фортепіано, але я думаю відповідь у людині, якщо людина
вчиться старанно, то навчиться грати на будь чому! - каже Степан.
- Коли розумієш, як вивести звук з інструмента, тобі більше нічого не
потрібно, - зазначає Катерина.

- Який момент на заняттях залишився для вас найтеплішим спогадом?
- Думаю, найтепліший мій спогад, з нашого останнього концерту, який був на
приморський площі у Бердянську, це було влітку, концерт на честь дня
народження Скрябіна! Це було реально класно, крутий досвід. Я на сцені,
позаду море, поруч друзі, це дуже класно! - Катерина.
- Так, це було дуже класно! Як на мене найтепліший спогад був коли ми
гуртом поїхали у Приморськ! Ми дуже цього чекали, грандіозний концерт,
ми зайняли перше місце, це було неймовірно! - каже Степан.

- Якщо б ви могли зіграти дует з будь яким музикантом історії, хто б це
був?
- У мене такого ніколи не було, у часи коли грали з групою лише хотіла
повторити дії свого кумира, соліста групи «My Chemical Romance», -
відповідає Катерина
- Є вислів "не сотвори собі кумира". Є виконавці від яких мені дах зриває!
Один з таких це Джимі Пейдж, ось з ним би я пограв! - відповідає Степан.
- Яку пісню чи мелодію ви присвятили б Палацу дітей та молоді на його
ювілей?
- Цікаве питання, я б обрала щось про місто наприклад пісня «Місто» Онука
(Катерина).

- Що є вашим натхненням продовжувати займатися музикою,
продовжувати грати на гітарі?
- Музика з нами з дитинства. Моє натхнення – це думки про те, що я ще
колись повернусь у Бердянськ та зіграю на сцені біля нашого моря, -
зворушливо каже Степан.
- Підписуюсь під кожним словом! - жартома каже Катерина.- Наш гурт
надихнув мене тоді і надихає досі.

- І останнє заключне питання. Продовжить речення: ЦДЮТ - це…?
- Душа, - просто, але влучно відповідає Катерина.
- Це дім, сім’я. Там наче легше дихалось!- Степан.

- Ось так зворушливо ми завершили наше інтерв’ю. Дякую що
долучились!

Факти проти фейків
На цьогорічному фестивалі «ПресВесна на Дніпрових схилах»
представники студії «Юнпрес» відвідали тренінг «Факти проти фейків.
Мандрівна лабораторія демократії». Лейф Лонсман, данський журналіст,
член правління північного журналістського центру, розповів переможцям
фестивалю, як відрізняти реальну інформацію від брехні та навпаки. Надав
цікаві матеріали для практичної роботи та теоретичні знання. Лейф також
зазначив на помилках, яких припускаються журналісти під час роботи з
інформацією, та сказав «Перевіряти навіть якщо дуже довіряємо, ще раз
думаємо, ще раз перевіряємо». Під час презентації запропонував на
прикладах визначати реальність фотографії та розбирати, що може
допомогти відрізнити фейк від реальності. Протягом тренінгу спікер показав
учасникам багато цікавих кейсів і навчив правильно знаходити інформацію в
медіа. На завершення Лейф Лонсман сказав: «Не довіряйте тільки одному
ресурсу, публікуйте тільки ту новину, яку підтвердило хоча б два-три
джерела». Головним меседжем зустрічі була фраза: «Зупиніться! Подумайте!
Перевірте!».
 АНАЛІТИЧНИЙ ЖАНР
РЕЦЕНЗІЇ
«Згодом» чи зараз прочитати книгу?
Стівен Кінг, книга «Згодом», дата випуску 2 березня 2021 року.
Події розвиваються навколо хлопчика, з першого погляду звичайний
хлопчина. У Джеймі звичайна родина, все звичайне, крім одного. Він бачить
мертвих і може з ними розмовляти.
Враження від книги у мене склались з перших хвилин читання. Захоплюючий
та відкритий до читача стиль писання автора дуже розташовує до себе.
Історія захоплює.
Назва «Згодом» на мою думку описує стиль написання твору, так як
протягом читання ми можемо побачити багато «розповім вам про це згодом»
та подібних фраз. Завдяки цьому автор має змогу розкривати історію
поступово, що вийшло безумовно цікаво.
Книга добре структурована. Написана в одному стилі, що допомагає легко
та з інтересом читати її. Роман поділений на невеличкі розділи, які іноді
трохи поділяють часовий простір в якому відбуваються події, автор може
перескочити з одного року життя персонажа в інший, для більшої
зацікавленості в історії. Обкладинка та анотація безспірно підходять до
змісту книги. Особисто я цю книгу купляла лише дивлячись на обкладинку та
прочитавши на зворотній стороні книги речення «У ЦІЙ ІСТОРІЇ БАГАТО
ЖАХУ. ЗАЦІНІТЬ І ВИ»
Роман має перевагу в тому, що в ньому поєднана історія жахів, детектив,
містика і казка. Все в одному. Недоліком для мене стало лише те, що я її так
довго читала та відкладала на потім.
Я з гордістю від прочитання цієї книги ставлю їй оцінку 10/10. Вона
вразила на всі сто відсотків, а від кінцівки в мене відпала щелепа. Цей твір
відкрив мені світ Стівена Кінга, в якому я продовжу свою подорож.
Раджу для прочитання всім небайдужим до-трилерів, містики та детективу.

Перше правило Бійцівського клубу, прочитати рецензію на фільм
«Бійцівський клуб».
Каша в голові, плутанина у власних думках, не розуміння з самим собою,
відсутність будь-яких почуттів. Пригнічений стан та спроби знайти себе, до
чого ж це приведе?
В муках від хронічного безсоння, головний герой (називатимемо його
містер Д) відчайдушно намагається вирватися з болюче нудного життя, як
зустрічає харизматичного чоловіка, виробника мила, Тайлера Дердена, у
якого зовсім відрізняється філософія життя. Він упевнений, що
самовдосконалення - доля слабких, а саморуйнування - єдине, заради чого
варто жити. Відбувається неприємна подія, через яку містер Д вимушений
подзвонити Тайлеру. Не проходить багато часу, і ось уже головні герої б'ють
один одного, даремно на стоянці перед баром. Це приносить їм неймовірне
задоволення. Залучаючи інших чоловіків до простих радощів фізичної
жорстокості, вони започатковують таємний Бійцівський Клуб, який має
величезний успіх. Але наприкінці фільму на всіх чекає шокуюче відкриття,
яке може призвести до непередбачуваних подій…
Актори впоралися із своєю грою відмінно, нема фальшу чи награності,
вони проживали своїх персонажів. Вони йшли на випробування заради того,
щоб досконало відтворити персонажів з книги по якій знятий фільм,
наприклад перед початком зйомок головний актор Едвард Нортон по ходу
знімального процесу Нортон буде дотримувався суворої дієти і поступово
худнув, в той час як Бред Пітт нарощуватиме м'язову масу. Інші актори теж
йшли на поневіряння: Міт Лоуф, наприклад, одягав 40-кілограмовий панцир,
що імітує жирову масу, а в сценах з Нортоном — ще й платформи в 20 см
заввишки, щоб здаватися вищим за свого партнера.
Як на мене, слабких сюжетних моментів не було, сюжет закручений так, що
я впевнена ви до самого кінця, поки сам фільм не розкриє вам загадку не
здогадаєтесь, що, як і до чого. Сюжет розкритий на всі 100%.
Фільм був знятий по книзі «Бійцівський клуб», як ми знаємо, знімати
екранізацію на книгу, завжди дуже важко. Але на мою думку режисер фільму
Девід Ендрю Лео Фінчер, бездоганно впорався зі своєю роботою. Спочатку
продюсери фільму передбачали обійтися без голосу за кадром, оскільки ця
техніка в 1990-і роки вийшла з моди. Фінчер, навпаки, вважав, що без
закадрового оповідання фільм втратить неабияку частку того гумору, який
забезпечив успіх книжці.
Щодо кінематографії творці фільму відштовхувалися від фільму Лукаса
«Американські графіті», де нічні сцени переливалися різними кольорами, не
втрачаючи при цьому граничну реалістичність. Більшість «Бійцівського
клубу» знімалася вночі. для зйомок денних сцен підбирали затінені локації.
Як тільки я почала дивитись фільм, я одразу закохалась у гру акторів, у
сюжет, у те як повільно, але в той час цікаво розкривають проблеми героя.
Кінцівка фільму заслуговує на окреме слово, вона неймовірна, я не очікувала
того що станеться, взагалі! До речі у книзі кінцівка відрізняється від тієї, що
ви побачите в екранізованій картині. Так, що прочитати її, буде приємним
бонусом.
 У висновок хочу сказати, дуже раджу фільм до перегляду! Можливо він не
підійде для декого, але більшості людей кінокартина обов’язково стане
корисним та цікавим досвідом. Якщо ви хочете можливо трохи полоскотати
свої нервові клітинки поки будете здогадуватись, як же розкриється кінець,
подивіться!

«Крик»-це про крик?
Картина «Крик» написана норвезьким художником, Едвардом Мунком.
Жанр картини: Пейзаж.
Тема картини: розкриває самотність, розпач та відчуження. Начебто
зазираючи в майбутнє століття, світові війни, екологічні лиха та революції,
автор, здається заперечує можливість їх подолання.
Перше враження, від картини дуже не однозначне, в одно час перше, що ти
хочеш зробити при погляді на картину-відвернутись і не дивитись, щоб не
злякатись ще більше, але з другого погляду на цю картину, вона починає
викликати задумливість, міркування, чому ж вона така лякаюча і велична.
Якщо ж розглядати технічну частину написання картини, вона виконана на
картоні олією, темперою і пастеллю. У картині використанні теплі відтінки
холодних кольорів. Текстура виглядає олійною, форми переважно м’які,
округлені, лінії не зовсім чіткі. Полотно не перенасичено світлом, а навпаки
завдяки відсутності акцентів на картині, світло ідеально розподіллено. Увага
акцентується на почуттях, які надає картина, візуальним ефектом слугує те,
що перше куди ви дивитесь, це страшна постать, яка змушує вас відчувати
щось, задумуватись над чимось чого ви можливо й не хочете.
Робота кольорами, та відсутністю акцентів на самих елементах картини,
напружує обстановку. Ти намагаєшся зосередитись на всьому, чи то на
постаті, чи то на місці де вона знаходиться, що так налякало це?... Кольори
хоч і теплі, але цим теж додають, якоїсь напруженості, здається, якщо б вони
були яскравішими картина не була б такою важкою в сприйнятті. Округленні
форми використані у малюнку, як на мене, надають цілісності цьому витвору
мистецтва. Не зовсім чіткі лінії і контури наче роблять зі всіх елементів одне
ціле, нерозлучне. Витриманість в одному стилі, в темній, моторошній
атмосфері, не дають так просто і безтурботно дивитись на полотно, а
навпаки, так і кажуть «думай, думай, міркуй, що зі мною не так, а може і так,
де тут правда?»
Оцінюючи картину хочеться зазначити, складність і одночасно пр…