Протягом усього життя ми прагнемо мати відчуття контролю, а війна показала, наскільки тендітний наш світ. Нам здавалося, що всі адаптувалися до невизначеності у VUCA-світі — нестабільному, невизначеному, складному, неоднозначному. Але у 2022 році українцям було кинуто новий виклик. Мінливість перетворилася на крихкість, невизначеність на тривожність, складність на нелінійність, а неоднозначність перейшла у незбагненність.

Як подолати ці труднощі з найменшими втратами й не загубити себе та свою продуктивність? Work.ua поцікавився в експертки Оксани Смілки.

Оксана Смілка
Оксана Смілка
СОО в Scalr Labs Ukraine, коуч PCC ICF, аналітик з інструментів оцінки американської компанії TTI SI (DISC, мотиви, ЕQ), авторизований інструктор з гнучкого лідерства від ICAgile

Як діяти зараз

✅ Якщо щось тендітне і крихке, воно вимагає від нас психологічної стійкості.

✅ Якщо все навколо тривожне, нам точно знадобиться усвідомленість та емпатія, насамперед для себе, — а це про складові емоційного інтелекту. Також потрібна уважність, здатність зберігати фокус і критичне мислення. Лідери мають бути чуйними, щоб їхні люди почувалися в безпеці, висловлюючи свої почуття та страхи. Тут немає місця поведінці «це не моя проблема», оскільки дистанціювання стає джерелом додаткової незахищеності.

✅ Якщо щось нелінійне, це можна спробувати збалансувати вмінням швидко вловлювати контекст з допомогою системного мислення, гнучкості та адаптивності, вміння приймати помилки й самоорганізовуватися.

✅ Якщо щось незбагненне, це можна компенсувати прозорістю, у всьому бачити дані та збирати їх, а також використовувати інтуїцію в ухваленні рішень. Ми маємо стати різносторонніми, різногранними.

Чому стресові події впливають на продуктивність

Ми живемо у світі, де ніхто нічого не розуміє. У світі турбулентності, коли трясе і трясе несподівано. Коли ми не знаємо, що з нами буде і ми боїмося безсилля та безпорадності. І це викликає тривогу. Тривога виснажує нас, і як наслідок падає продуктивність.

Існують дві основні причини виникнення тривоги:

  1. Страх майбутнього. Мозок створює картину можливого майбутнього, яке ще не відбулось, але ми його вже боїмося тут і зараз. Важливо усвідомити, що за картинку майбутнього ви собі будуєте, яка викликає у вас стан тривоги. Що спричиняє вашу особисту турбулентність найбільше? Що вас розхитує найбільше?
  2. Невідомість. Коли ви нічого не будуєте, не бачите майбутнього, не розумієте, чого чекати й вас це лякає. Вам здається, що ви не керуєте ситуацією, ви не можете планувати, ви нічого не уявляєте, ви знаходитеся в невідомості, невизначеності. Для мозку це погана новина, і він вмикає червону сигнальну кнопку. Людський мозок так влаштований, що йому некомфортно перебувати у стані невизначеності, тому вся його енергія йде на спроби якось все пояснити й розкласти по поличках. Ось це крихке підгрунтя серйозно впливає на нашу нервову систему, бо для нас важливо чітко розуміти, куди ми йдемо, і щоб те, куди ми йдемо несло позитивний відтінок.

Чому ми втрачаємо продуктивність і чи це нормально

Війна принесла в наше життя втрату зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім. Зараз ми безнадійно застрягли в теперішньому. Наше майбутнє невідоме, наше минуле може здаватися туманним.

Оскільки світ довкола нас змінюється, нам потрібно знайти нові опори, які по-новому визначать нашу зруйновану безпечну зону. Нам сьогодні потрібно те, на що ми можемо спертися, і це завжди всередині нас самих.

Війна — це наша тренерка з питань, як жити в теперішньому, в невідомості та невизначеності. Якщо ми перебуваємо в стані хронічного стресу, то ми уже хронічно виснажились, тому ми спостерігаємо зниження продуктивності.

Якби я вас запитала визначити по 10-бальній шкалі вашу продуктивність сьогодні, де 10 — це висока продуктивність, а 0 — взагалі її немає, яким буде ваш показник? Наприклад, до війни моя продуктивність була 10, а зараз стала 7, і цей стан часто стрибає. Те саме я спостерігаю у своїй команді, серед своїх близьких і друзів. Часто люди, коли міряють ці дві цифри й порівнюють їх до початку війни та зараз, то запитують, чи це нормально, що продуктивність впала? Так, це нормально.

В умовах постійного хронічного стресу психіка здається. Війна почалась, але багато людей так і не навчилися приймати себе і знижувати вимоги до себе. Ми продовжуємо міряти свою продуктивність так само як і до війни: «От до війни я встигала за день відписати 8 клієнтам, провести 6 зустрічей і за місяць закрити 5 вакансій. А зараз я проводжу 3 зустрічі з такими великими зусиллями».

Ми постійно порівнюємо себе з нашим образом кращого «Я» до війни. Як багато ми встигали, якими продуктивними ми були, яким іншим було життя. Але ж в контексті обставини змінилися, а ми продовжуємо міряти себе за тими ж самими нормами.

Додатково: тут ви можете пройти тест на рівень стресу.

Як повернути продуктивність: поради

Різні часи та різні контексти вимагають від нас різних очікувань і різних норм. Якщо ігнорувати симптоми впливу стресу, мозок починає пробувати сам подолати напруження так, як вміє — через отримання швидкого задоволення. Так формуються шкідливі звички та залежності. Будь-яка шкідлива звичка — це прояв емоції, яку людина не змогла ідентифікувати.

Порада 1. Пам'ятати та проявляти доброту і любов до себе

Наприклад, якщо у вас до війни було 7 закритих вакансій за місяць, а після війни стало 4, то не варто себе звинувачувати, а краще запитати:

  • Що у мене змінилося? Що я втратив/ла та які у мене зараз є можливості?
  • Окей, що я можу з цим зробити?
  • Що я сьогодні можу зробити такого, на що вистачить енергії?
  • На що чи на кого я можу опиратися сьогодні?
  • Які справи є важливими, а які я можу відкласти?
  • Як я можу використовувати те, що мені дано зараз?
  • Як я можу використовувати той рівень енергії, той рівень продуктивності, який зараз у мене є?
  • Якщо ви хочете досягти конкретного результату, що має стати вашою ціллю?
  • Що буде фокусом для вас у конкретний проміжок часу?
  • Якими будуть ваші дії за найгіршого сценарію?

Порада 2. Відстежувати свій ресурсний та емоційний стан у конкретні періоди часу

Розповідаю на своєму прикладі. Якщо у мене низький рівень енергії, я відчуваю сум, розчарування, то в такому стані найкраще можу редагувати документи, знаходити помилки чи писати професійні дописи.

Якщо у мене високий рівень енергії і я відчуваю злість, роздратування, то в такому стані можу відстояти свої кордони, виборювати якісь свої права, займатися фізичними навантаженнями.

Якщо у мене високий рівень енергії, я відчуваю радість, задоволення, захоплення, то можу ефективно генерувати нові ідеї, придумувати творчі рішення, надихати інших.

Якщо у мене низький рівень енергії, я відчуваю спокій, прийняття, інтерес, то в такому стані здатна слухати й чути інших, проявити емпатичну турботу, навчатися і сприймати нову інформацію.

А що в тих станах вдається найкраще вам? Порефлексуйте і намагайтеся, щоб ваші дії відповідали вашому стану, вашій внутрішній спроможності.

Порада 3. Вивчайте себе: хто ви, про що ви, куди ви, для чого, для кого і як

Зосереджуйтесь на тому, що ви можете контролювати й на що здатні впливати — це ваші цінності та ваша ідентичність.

Війна — це страшна річ, яка надзвичайно важко проживається. В ній багато страху, болю, тривог, але також у ній може бути багато людяності, любові, прийняття, доброти й проявів згуртованості.

Наші цінності та розуміння нашої ідентичності допомагають вистояти й додають психологічної стійкості. Це те, що всередині вас і на що ви маєте вплив. Щоб їх викристалізувати, то регулярно ставте собі запитання:

  • Подумайте, який саме ви розробник, аналітик, керівник, HR, фінансист?
  • Якою має бути культура в компанії, щоб вам там було добре і ви були ефективними?
  • З якими людьми ви маєте працювати?
  • Якою має бути ваша роль?
  • Що цінного дає вам робота, окрім грошей?
  • Чому важливо вам зараз мати роботу?
  • Які свої потреби ви закриваєте, коли робити те, що ви робите? 
  • Яким іншим чином ви можете робити те, що ви робите?
  • Що вам наразі точно не потрібно робити?
  • Якою українкою чи українцем ви є?
  • Якою українкою чи українцем ви хочете і можете бути?
  • Як ви хочете репрезентувати свою країну у світі?
  • Яке ваше місце в строю зараз?
  • На що ви впливаєте зараз?
  • Що для вас в житті найважливіше?
  • Що є сенсом вашого життя?
  • Якою людиною ви хочете бути?

Спробуйте записати відповіді й повертатися до них на різних етапах життя, питаючи себе щоразу: як сьогодні, в цих обставинах, ви можете жити згідно зі своїми цінностями?

Порада 4. Відстежувати свої автоматичні думки

Коли ми потрапляємо в певну ситуацію, ми щось бачимо, щось чуємо і щось відчуваємо. Внаслідок цього у нас формується автоматична думка, і саме в думках живуть емоції. Під впливом автоматичної думки ми починаємо щось робити, якось поводитися і саме ці дії та поведінка приводять нас до певного результату. Тому, щоб змінити результати, які нас не влаштовують, ми маємо змінювати не поведінку та дії, а стиль мислення — автоматичні думки.

Порада 5. Давати мозку карту з основними ключовими пунктами плану

І тоді мозок сам вибудує найкращий шлях їхнього досягнення. Коли зовнішні обставини є непередбачуваними, виконання простого плану знижує рівень тривожності й виникає відчуття хоч якогось контролю над тим, що відбувається в житті.

Щоб у будь-якій ситуації почуватися більш захищено та впевнено, подумайте над планом Б: «А що буде, якщо…?», «Що я зможу зробити в цій ситуації?», «Де моя зона контролю?», «Які мої навички можуть бути корисними?». Це допомагає перейти до конструктивних дій, а не занурюватися ще більше в паніку та стан розгубленості.

Відповіді на ці запитання мають базуватися на ваших сильних сторонах і краще дати їх собі письмово. Слабкі сторони нам варто знати, приймати в собі й не поспішати розвивати. Ми не можемо вміти й знати все. Розвивайте те, що потрібно саме вам, те, що зробить вас продуктивнішими та додасть натхнення.

Висновок

Оскільки світ довкола нас змінюється, нам потрібно знайти нові якорі, які по-новому визначать нашу зруйновану безпечну зону. Війна в Україні посилила ці почуття, і зараз, як ніколи, видно її вплив на продуктивність праці, відсутність фокуса, дратівливість, тривожність і страх. Нам сьогодні потрібно розвивати й підсилювати те, на що ми можемо спертися, і це завжди всередині нас самих.

Таким чином ми фокусуємося на тому, на що ми впливаємо. Не важливо, скільки в кого талантів, важливо, як ми ними користуємося. Нам варто мати різні норми й вимоги до себе в різні періоди життя відповідно до контексту і вчитися міряти свою продуктивність різними інструментами. Це надзвичайно важко, і ми можемо робити це маленькими кроками.

Якщо вам потрібна допомога — попросіть її. Зараз є багато тих, хто готовий допомогти.

Ви можете попрацювати з коучем чи психологом, щоб віднайти в собі ті стани, які вас наповнюють, які допоможуть перезібрати самих себе і відновити продуктивність.

Наостанок. Один з найкращих способів підтримати себе і зберегти продуктивність — це вірити. Вірити в те, що люди, яких ви любите, впораються. Вірити в те, що Україна вистоїть. Вірити в те, що кожен з вас робив, робить і буде робити максимум, що від нас залежить.

Читайте також