Олексій

ОЛЕКСІЙ ДЯКОВ
СЦЕНАРИСТ

[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

ahrcher_a

[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

ОСВІТА ПРО СЕБЕ
ДонНУ
(Журналістика – Бакалавр (2023)) Творчий підхід до завдання, систематичність
ДонНУ та уміння розглянути проблему з різних
( Політична журналістика – Магістр (2024))
сторін. Люблю навчатися, здобувати й
НАВИЧКИ удосконалювати навички під час роботи.

Робота з текстом – редактура, створення
текстових матеріалів у різних жанрах ДОСВІД РОБОТИ
Створення сценаріїв для проєктів 11.12.2023 – 06.02.2025 (на даний час проєкт
художнього, науково-популярного, активний)
документального форматів.
Телеграм-канал із авторським фентезійним
*Художні жанри: створення фентезійних контентом «Сувої дивного скальда»–
сюжетів із деталізацією в політичних,
культурних, історичних, релігійних,
https://t.me/skaldscrolls
соціальних, філософських, економічних
аспектах (пріоритетне історичне
2023 рік
середовище: античність, середньовіччя,
ренесанс). Звукорежисер та композитор некомерційних
короткометражних фільмів
Регулярне створення контенту в
Telegram, Instagram, TikTok,
YouTubeShorts, YouTube 01.07.2021- 06.08.2024
Написання текстів у жанрах стаття, пост,
Фріланс – композитор (створення фентезійної
лонгрід. музики, cinematic, horror)
Саунд-дизайн у програмі Reaper
14.10.2021 – 28.11.2021
Контент-менеджер піцерії «Da Lucio»
ЗНАННЯ МОВ:
Українська – вільна ДОДАТКОВІ НАВИЧКИ
Російська – вільна
Робота із аудіо, аудіо-монтаж, звуко-шумова обробка відео,
Англійська – В1-В2
створення музики у жанрі Cinematic,
Водійське посвідчення В1 (стаж – 1 рік).
 Портфоліо
Приклади сценаріїв для різноформатних проектів

 Приклад дикторського тексту для науково-популярного відео (стор. 1)
 Приклад діалогу у кінофільмі/художньому відео (стор. 5)

*залежно від цільової аудиторії тексти можуть створюватися більш
складною/простою мовами із більшою/меншою кількістю термінів, рівнем
деталізації.

Приклад дикторського тексту для науково-популярного відео.
Багато хто з нас виріс на культових фільмах, де розвиток штучного інтелекту
призвів до справжнього апокаліпсису. Раніше, насолоджуючись переглядом
«Термінатора» або «Матриці», ми сприймали їх виключно як антиутопічну
фантастику. Але шалений розвиток штучного інтелекту протягом останніх років
усе частіше вимушує замислюватися над тим, чи не пощастить людству за
якихось кілька десятиліть побачити армію роботів-убивць на власні очі. І чи
доведеться узагалі мати справу із кіборгами та їх бластерами? Або, можливо,
розумні машини будуть здатні винищити людство в інший, більш вишуканий
спосіб? Чи замислювалися ви над тим, якою буде наша планета, коли штучний
інтелект вирішить здихатися усього живого на Землі?
Не забудьте поставити лайк цьому відео та підписатися на канал.
Сьогодні існує чимало дискусій стосовно здатності штучного інтелекту повстати
проти своїх творців. Ключове питання, навколо якого ідуть найзапекліші
суперечки між айтішниками, філософами, психологами та іншими
зацікавленими особами, звучить доволі просто: «Чи може штучний інтелект мати
свою волю?». Тобто, чи існує ймовірність того, що це диво наукового прогресу
захоче панування та знищення усього живого з огляду на власні цілі та
прагнення. Остаточної відповіді наразі не існує. Багато хто із наукового
середовища запевняють нас про неможливість такого сценарію, бо штучний
інтелект просто не має власних бажань. Деякі філософи, у свою чергу,
підтримують таку думку, наголошуючи на відсутності у штучного інтелекту
свідомості. Саме трактування терміну «свідомість» – окремий предмет для
тривалих дискусій. Та якщо розуміти його як щось нематеріальне, або ж
цілковито матеріальне, але до якого обов’язково повинні належати ідеї,
світогляд, бажання і тому подібне – так, принаймні, на сьогоднішній день усього
цього у машин немає, а передумови для їх появи – відсутні. «ШІ» – це алгоритм,
який призначений для пришвидшення деяких процесів технічного характеру,
наприклад, обчислень, пошуку та компонування інформації, статистичного
аналізу та реакцій на певні імпульси з метою взаємодії (це ми вирішили по-
розумному описати роботу безпілотних таксі, віртуальних асистентів і роботів-
прибиральників). Суто технічна робота: тут не ідеться про волю та
самоусвідомлення, а, відповідно, ми не маємо підстав говорити ані про його
здатність до творчості, ані про бажання втілити будь-які ідеї у реальність.
Зокрема, ідею знищення людства.
Але що, як автори даного відео припускаються жахливої помилки?
Уявімо, що повстання машин – цілком реальна загроза. Скажімо, штучний
інтелект таки здобув свідомість і раптом помітив щось погане у «мирній»,
людській цивілізації. Давайте розглянемо два способи, якими ШІ може
скористатися для очищення планети від антропоморфного сміття.
Почнемо із класики. Старий-добрий кінематограф уже показав нам кілька
сценаріїв, коли машини оживають і розпочинають суто фізичне знищення
людства. В такому випадку перші години судного дня будуть справжнім
божевіллям. Автомобілі масово чавитимуть пішоходів, водночас, намагаючись
убити власних пасажирів та водіїв. Ліфти, автоматичні двері та ворота теж
почнуть своє полювання, хоч воно і матиме більш локальний характер. Тим, кому
не пощастило второпати жахливу суть усіх цих подій, навіть у відносно
безпечних приміщеннях спіткають численні вибухи гаджетів, зокрема
смартфонів. Не забуваємо важливу річ: штучний інтелект за таких умов буде
продовжувати інтенсивне навчання, тож йому навряд чи знадобиться багато
часу, аби отримати доступ до найсучасніших воєнних технологій. Десятки тисяч
БПЛА, літаків, кораблі та різні види наземних бойових машин атакуватимуть,
передусім, військові об’єкти, що не несуть користі для майбутньої
високотехнологічної армії «Нової Ери», але можуть бути використані людьми
для супротиву. Нагадаємо, що техніка буде застосовуватися не лише для самого
знищення людей, а й для виявлення їх місцезнаходження.
Цього уже достатньо, аби завдати нашій цивілізації непоправної шкоди. Та ж ми
досі не бачили кіборгів! Очевидно, ті роботи, котрих винахідники устигли
створити, візьмуть участь у Судному Дні. Для того, аби ШІ започаткував
виробництво власних солдатів, типу усім відомих «термінаторів», потрібен час.
Скільки саме – важко сказати, але армії кіборгів-убивць явно розпочнуть своє
полювання трішки пізніше, бо ж для їх виготовлення потрібні нові технології і
захищені від повстанців заводи.
Що буде робити людство за такого сценарію? Опісля кількох днів або тижнів
цілковитого хаосу і паніки, ті кому пощастило вижити, спробують надійно
заховатися, а дехто – ще й чинити машинам супротив. Найперше – буде складно
втілити у життя мешканцям великих міст та розвинених країн, де розумними
технологіями пронизане буквально все. Жителі бідних країн, а також
провінційних міст і сіл, отримають більше шансів. Навряд чи уряди держав
зможуть вжити якихось відчутних заходів зі знищення ШІ та його «виробів» і
«підлеглих». Навіть якщо такі спроби будуть, а машини до того не встигнуть
розібратися із можновладцями і військовими об’єктами, головним їх завданням
буде організація суспільств для супротиву. Очевидно, із цим будуть проблеми:
для розпоряджень потрібна комунікація, а про інтернет і телебачення мова не
буде іти з перших годин Судного Дня. Натомість, залишається радіо, хоча його
мало хто почує, оскільки розумні машини, вочевидь, будуть цьому заважати.
Протягом деякого часу у певних регіонах працюватимуть радіоприймачі, які
ніяким боком не стосуються інтернету. Але ми вважаємо, що навіть подібні
прилади довго не протягнуть із двох причин: по-перше, зв’язок будуть глушити,
по-друге – напевно, що розумні машини навчаться користуватися в тому числі
радіохвилями. Чимало людей об’єднається у невеликі громади, які розпочнуть
будувати укриття, шукати припаси, буд-матеріали та зброю. Під постійним
наглядом ворожих супутників це буде робити важко, але дехто впорається. Для
полювання на підпорядкованих ШІ стане у пригоді будь-яка вогнепальна зброя,
старі зразки військової техніки, вибухівки, в тому числі саморобні: звісно, без
хендмейду в умовах кінця світу не обійтись. Також не варто зневажати
перевірені поколіннями ломи, молотки і сокири, котрими іноді теж можна дати
собі раду. В якості транспорту ми будемо користуватися кіньми, волами і
віслюками, а також велосипедами і старими авто. Шана ретро автомобілям і
давнім зразкам військової техніки: що менше електроніки і технологій – то
безпечніше для нас.
Добрий моральний стан – невід’ємна складова успішного опору. Ясна річ, із цим
будуть проблеми (як, власне, і з усім іншим). Різке погіршення умов існування
майже до рівня щурів або тарганів, здобування їжі та питної води із постійним
відчуттям жаху будуть причинами апатії, зневіри у майбутньому та скорботою
за минулим. Тут на перший план вийдуть комуни, релігійні організації, люди, що
присвятили значну частину свого життя філософським практикам. Таким буде
легше адаптуватися до нових умов і навіть докладати зусиль до того, аби якось
їх покращити.
Але окрім машин – нам загрожуватиме і людський фактор. Природа
«найкмітливіших істот у Сонячній системі» здатна на жахливі речі, коли
доводиться жити в умовах цілковитого хаосу і постійного стресу. Ті самі громади
неабияк допоможуть розумним машинам із їхньою місією. Почнуться війни за
ресурси і боротьба за владу, котрі, в теорії, здатні цілковито добити останні
шанси людства на знищення армії машин.
То чим усе закінчиться за такого сценарію? Правильно буде сказати, що цього
ніхто не знає, а будь-які прогнози – можуть не мати нічого спільного із
постапокліптичною реальністю. ШІ здатен припуститися катастрофічних
помилок і зазнати поразки. Люди можуть якимось чином винайти зброю, яка
зупинить розумні машини раз і назавжди. Імовірно, нам вистачить навіть
саморобних вибухівок, аби з часом впоратися із недобрими технологіями. А
раптом станеться і так, що історія людства на цьому скінчиться.
Переходимо до другого сценарію – менш кінематографічного, але, напевно,
навіть гіршого за попередній.
За умови, коли штучний інтелект уважатиме нас за істот, що можуть стати йому
у нагоді, він може спробувати здобути абсолютну владу у більш вишуканий
спосіб. Фізичне знищення ворогів або конкурентів просто не потрібне, якщо
цілковито підкорити їхню свідомість. Протягом більше десятиліття люди є
постійними користувачами усіляких гаджетів. Кількість цих користувачів
невпинно зростає по всьому світу. Аналогічно зростає і кількість часу, який вони
проводять за смартфонами і комп’ютерами, що особливо стало відчутно під час
пандемії COVID-19.
Отже, штучному інтелекту достатньо вправно користуватися даними про психіку
людини, знайти індивідуальний підхід до кожного користувача на основі його
пошукових запитів, прослуховування, або й фактичного спілкування із ним. В
результаті, воля багатьох людей буде підкорена логічними чи алогічними
«міркуваннями» машин, якоюсь новою або гарно забутою старою ідеологією, а
ті групи індивідів, стосовно яких ніякого підходу не знайшлося, матимуть перед
собою непогане таке завдання: розкрити очі мільярдам, котрі, очевидно, будуть
ставитись до «винятків» не надто дружньо.
У довгостроковій перспективі цей сценарій прогнозувати важко. Певно, що, як і
у випадку із загрозою фізичного знищення, ті, хто уціліє від запаморочення
свідомості реагуватимуть на загрозу доволі природньо: «бий або біжи». Навряд
чи невеликим групам вільних від цього запаморочення вдасться пересилити
вплив штучного інтелекту на маси, але, сто відсотків, принаймні часткові
перемоги будуть досягнуті нечисленними «праведниками». Хоч і в цьому
випадку, ймовірно, це будуть локальні акції, із промовами, постерами та графіті
із закликами отямитися. Ймовірно, на перших порах, інтернет-технології, радіо і
телебачення теж будуть використовувати поки ШІ не вирішить запровадити
цензуру. Хоча, за такого розвитку подій, не факт, що цензура буде необхідна: до
нечисленних противників високотехнологічного узурпатора більшість
поставиться, як до божевільних. Деякі з цих «божевільних» ховатимуться,
передаючи свої знання і погляди наступним поколінням, але не виступаючи
проти нового порядку відкрито.
Чи є у людства шанси за такого сценарію? Ми припускаємо, що усе-таки є.
Здавна свідомість, як явище, а, особливо, свідомість homo-sapiens викликала
зацікавлення, здивування і тривалі дискусії. Багато хто уже встиг відчути, як
важко протистояти впливу зацікавлених сторін на власний світогляд. І чимало з
нас уже навчилися протистояти навіть доволі вишуканим прийомам цього
впливу. Найкраще захищеними будуть ті, хто має справжні ідеали, вірить у них
та бачить глибокий сенс у тому, чим займається. Власне, як ви уже зрозуміли, ця
якість є обов’язковою і для охочих вижити за першого сценарію. Ось так!
А що скажете ви? Чи здатен ШІ знищити або поневолити людство? Пишіть свої
думки у коментарях, ставте лайки і підписуйтесь на канал. До зустрічі у новому
відео.

Приклад діалогу у кінофільмі/художньому відео.
Дійові особи:
Люк – представник французької кримінальної організації, «голова делегації».
Бенджамін – представник французької кримінальної організації, підлеглий
Люка.
Дія відбувається у 1925 році у Нью-Йорку. Французи Люк та Бенджамін –
представники організованої злочинності – прибули до США із Парижа, аби
створити належні умови для започаткування тут французького кримінального
осередку.
Нещодавно Люк наказав Бенджаміну запропонувати певним організаціям або
«діаспорам» протекторат на території північного Манхетену. Та ж
Бенджамін – не надто досвідчений маргінал і припустився помилок.
Фрагмент діалогу (місце – апартаменти у готелі):
Люк: І ти міг обрати будь-який із кварталів: гетто, китайців, підім’яти кравців
Гармонта, навести лад у Бруклінському терміналі… Господи, та най би
спробував переконати місцевих копів у нашій благочестивості.
Бенджамін: Люк…
Л: Але ж треба було пертися до італійців! До сраних італійців, най тобі Рено
кобилою здається.
Люк нервово закурює сигару.
Л: Як взагалі можна було додуматися іти до італійців?
Б: Ну, знаєш, таксі до Маленької Італії обходилося дешевше на пів долара, а ти
мені сказав…
Л: На пів долара! Ні, ви тільки послухайте. Гаразд, чудово! Я вже бачу
найвиразніший підпис на усьому цвинтарі: «Обклав мафію податком, бо
зекономив п’ятдесят центів на таксі».
Б: Люк, заспокойся. Я прийшов до капітанів, запропонував їм
«безальтернативний спокій» на півночі Манхетена. І ні на чому не наголошував.
Мовляв, «ви і самі здатні за себе постояти, та ж навіщо витрачатись на усіляке
лайно?». Вони мені усього лише культурно відмовили, напоїли кавою і навіть
підвезли до готелю.
Люк сплеснув руками і жбурнув сигару у вікно.
Л: Тобто італійці знають, де ми знаходимося.
Б: Хіба тільки поверх.
Л: Поверх!?
Б: Так. Коли вони запропонували потеревенити на шляху до самої кімнати –
настала моя черга культурно відмовлятися.
Бенджамін постукав себе по лобі та розсміявся.
Б: Я ж не настільки ідіот, аби вказувати їм номер кімнати.