Оксана

Трофимець
Оксана
Сергіївна
Дата народження: 27.11.1993
Місто: Харків
Телефон: [відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
Email: [відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
Освіта

Вища
2011-2016 рр. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, спеціаліст соціальної педагогіки (соціальний педагог)
З початку вступу до університету зрозуміла, що піду працювати в школу. Адже завжди дуже любила дітей, мені було комфортно поряд з ними. Дуже подобалося проходження практики у школі. Це була можливість побачити багато учнів різного віку та провести з ними цікаві виховні заходи з елементами творчості та гри.
Досвід роботи
З 2016 по 2023 роки працювала у Харківській загальноосвітній школі №5 Харківської міської ради Харківської області (зараз Комунальний заклад «Харківський ліцей №5 Харківської міської ради») соціальним педагогом.
У школі виконувала такі функціональні обов’язки:
• Створення та координування системи соціальної допомоги особистості в її саморозвитку, створення умов для найбільш сприятливої соціальної атмосфери життєдіяльності кожного учня
• Забезпечення дотримання прав та свобод учнів
• Складання планів і програм занять, забезпечення їх виконання, ведення необхідної документації і звітності з питань діагностики, розвитку творчих можливостей
• Виявлення творчих здібностей, сприяння їх розвитку, формуванню стійких професійних інтересів та нахилів
• Надання консультативної допомоги вчителям, батькам, учням
• Залучення до культурно-просвітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації
• Дотримання етичного кодексу, повага до гідності особистості дитини, захист її від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства, запобігання вживанню алкоголю, наркотичних речовин, іншим шкідливим звичкам.
• Виявлення персональних міжособових, внутрішньошкільних труднощів та конфліктів
• Профілактика правопорушень неповнолітніх
• Створення та ведення соціальних паспортів

Останні 2 роки роботи у школі ще працювала на групі продовженого дня з учнями 1-2 класів. Проводила з ними тематичні години, організовувала рухливі ігри на прогулянках. Дітки завжди відчували, що їх люблять та неодноразово казали мені, що дуже добра.

Працюючи у школі з учнями 1-11 класів, у кожній дитині завжди бачила індивідуальність і всіх любила безумовно. Дітям теж дуже подобалося, що з ними проводила багато різноманітних заходів і це були не просто уроки, а обговорення дуже актуальних тем. Вони завжди раділи моїй появі у класі. Мені подобалося робити акцент у заходах саме на творчість, бо так було значно цікавіше виконувати різноманітні завдання.
Досягнення:
Спеціаліст другої категорії

Звільнилася зі школи через те, що дистанційно мені не дуже подобалося працювати, завжди не вистачало «живого» спілкування з учнями.

У момент, коли ще працювала у школі дуже часто виникало бажання попрацювати саме з дітьми дошкільного віку.
Тому з квітень по серпень 2023 року спробувала попрацювати у приватному садочку «Babyland». Спочатку асистентом вихователя (2 місяці) з дітками віком від 2-3 та 3-4 років. У мої обов’язки входило: накрити їжу, допомогти погодувати дітей, допомогти організувати прогулянку з дітками, допомогти привчити до горщика, проводити ігри для дітей. Потім працювала вихователем (2 місяці) з дітками 2-3 років. Моїми обов'язками було: годування дітей, організація прогулянки, читання казок, проведення настільних ігор, музичних занять, студії з логіки, у світі тварин, арт-студії, малювання, ліплення.

Дуже добре пам’ятаю той день, коли вперше прийшла у садочок. У мене було відчуття, як вдома. А коли вперше побачила маленьких діток, то відчувала дуже багато тепла та дуже позитивної енергії. Завжди намагалася допомогти справитися діткам з їхніми емоціями, особливо, коли вони починали плакати, підтримувала їх. Діточкам подобалося грати зі мною, вони відчували, що до них добре відносяться. Але через відсутність достатнього досвіду роботи змушена була піти з садочку.
Після дитячого садочку мені запропонувала сім’я піти до них працювати нянею (серпень-січень 2023 року). Це був хлопчик (3 роки) з моєї групи із садочку. Для батьків та для мене це був перший досвід. На початку видно було, як вони переживали за свою дитину, адже це найдорожче, що в них є! Але одразу заспокоїла, підтримала та запевнила, що все буде добре. Для мене важливо було, щоб батьки мені вірили, тому завжди була з ними чесною.

На початку для мене найголовніше було встановити довірливі відносини з хлопчиком, бути йому впершу чергу другом. Складність була в тому, що дитина не розмовляла. Тому навчилася розуміти його без слів. У мої обов’язки входило: погуляти з хлопчиком на вулиці, нагодувати дитину, вкладати на денний сон, привчати до горщика, навчити самостійно одягатися. Виконувати різноманітні завдання з логіки, читання, світу навколо, прописів, математики. Також вчила дитину клеїти аплікації, ліпити з пластиліну, малювати, штрихувати, різати ножицями. Ніколи не примушувала дитину обов’язково щось робити, а намагалася зацікавити, домовлялася. І завжди раділа разом з хлопчиком, коли у нього виходило та хвалила його.

Особливо запам’яталося те, як хлопчик вперше погодився сісти та погойдатися на качелях, тому що ні в садочку, ні вдома з батьками він ніколи не любив качатися на гойдалках. У нього стільки радості було, не передати словами. І потім кожного дня, коли ми виходили гуляти він одразу першим ділом біг до качель та показував, що хоче сісти.
Ще дитина почала дуже багато ходити ніжками, міг гуляти дуже довго. Це приємно радувало його батьків.
Хлопчик дуже полюбив виконувати завдання. І кожного ранку, коли приходила до нього, він уже сидів за зошитами. Не міг мене дочекатися. А ще він дуже полюбив підніматися та спускатися зі сходинок на 6 поверх.
У якийсь момент, попрацювавши в сім’ї, я зрозуміла, що це не просто робота, а робота в задоволення, робота, про яку можна тільки мріяти!
Закінчила працювати нянею в сім'ї, тому що батьки вирішили віддати дитину в дитячий садочок.

Потім знайшла сім’ю, де була дівчинка (січень-листопад 2024 року).
Це була дівчинка (2 роки 10 місяців), нарешті дівчинка подумала я на той момент. Для неї я не була першою нянею. До мене були й інші няні. У цьому була й складність, тому що дитині знову потрібно було звикнути до нової людини. Протягом місяця дівчинка мене перевіряла, шукала мої слабкі місця. І в якийсь момент поступово почала довіряти. І цей рівень довіри зростав з кожним місяцем. Дитина почала ділитися усім, що її непокоїть, розказувати про свої страхи та чому злиться та засмучується. Я у свою чергу пояснювала на її рівні, чому вона відчуває негативні емоції і що можна з цим зробити. Допомагала їй їх проживати без шкоди для оточуючих.

У мої обов’язки входило: погуляти з дівчинкою на вулиці, нагодувати дитину (інколи сама щось готувала), вкласти на денний сон, відводити дівчинку на гурток з малювання та на футбік, доглядати за її одягом та взуттям. Також я постійно заплітала волосся, робила різні зачіски, робила це з великим задоволенням. Ще привчала дівчинку до горщика. Цей процес відбувався максимально без стресу для дитини. Виконували різноманітні завдання з раннього розвитку (завдання-картинки, логічні пари, поробки), української мови (абетка, наведення ліній, розмальовки, лабіринти, ігри на логіку), лічби, розвитку креативності (поробки, ігри з картинками, логічні пари, ігри на відповідність), читали дуже багато казок, вчили віршики українською, ліпили з пластиліну, складали пазли, грали в рольові ігри, танцювали і співали, вчили назви кольорів, назви тварин, рахунок до 20, дні тижня англійською. Окрім цього сама готувала для дитини різноманітні заготовки для аплікацій, малювання, поробки із солоного тіста, глини та різання ножицями. Дійшло до того, що коли я приходила зранку, то дівчинка уже одразу запитувала, що ми будемо сьогодні робити. Дуже старалась, щоб їй було цікаво проводити час зі мною.
Батьки були дуже задоволені, що мені вдалося встановити з дитиною взаємодовірливі відносини.

Під час прогулянок, коли йшли на дитячий майданчик дівчинка боялась знайомитись з іншими, була не впевненою, сором’язливою. І я власним прикладом показала, як можна познайомитись, що запитати, про що поговорити. Дуже рада, що у неї з’явились прекрасні друзі, з якими постійно гуляли. На дитячому майданчику сформувався, як ми всі його називали наш міні-дитячий садочок. Найголовніше, дівчинка стала впевненішою та перестала боятись інших дітей.

Моментів, що запам’ятались було дуже багато. Кожен день був особливим. Майже, щодня у нас наступав Хелловін. Це найулюбленіше свято дитини.

Найбільше запам`ятався похід в гості до улюбленої подружки. Дівчинка вперше пішла в гості, тому радості було дуже багато, їй дуже сподобалося, що аж навіть не хотіла повертатися додому. А я була щаслива спостерігати, як вони разом грають, придумують свої ігри.

Неймовірно щаслива, що познайомилась з цією дуже розумною, ніжною та доброю дівчинкою. Під час розмови з дитиною не раз дивувалась наскільки вона мудра у свої 3 з хвостиком роки та нагадує нам, дорослим про те, що ми інколи забуваємо.

Закінчила працювати нянею у зв’язку з від’їздом сім’ї до іншого міста.

У третій сім’ї, в якій мені запропонували працювати була дівчинка (листопад-лютий 2025 року). Дівчинка (5 років 11 місяців) з особливостями розвитку (синдром Веста). У мене не було досвіду роботи саме з такими дітками, але незважаючи на це вирішила спробувати. Була вражена після розмови з мамою, що попри всі складнощі через які довелося пройти, вона залишається на позитиві. Це дуже сподобалося.

У мої обов’язки входило: нагодувати дитину (інколи сама щось готувала найпростіше), погуляти з дівчинкою на вулиці, вкласти на денний сон, давати ліки у певний час, проводити заняття з сенсомоторного розвитку. Також малювали пальчиковими фарбами на ватмані, ліпили з пластиліну.

І хоч пропрацювала не довго та я рада, що познайомилася з цією сім’єю, що проводила час з дуже веселою та ніжною дівчинкою, яка дуже любила обійматися.

Закінчила працювати у зв’язку з від’їздом сім’ї до іншого міста.

Взагалі все так складається в моєму житті, що де б я не була і куди не пішла, то скрізь є діти! І я цьому дуже рада.
Коли ще працювала в школі, то в моєї рідної сестри з’явилися хлопчики-близнюки. І щороку, коли у мене була відпустка та на вихідні дні їздила додому (Харківська область) і допомагала з дітками: годувала їх, купала, грала, гуляла на вулиці. Зараз їм по 7 років і вони завжди раді мене бачити та з нетерпінням чекають, коли до них приїду в гості чи вони до мене.

Чи хотіла змінити сферу діяльності? Так, неодноразово. Та чи була б щаслива від того? Ні, тому що серце моє належить дітям.
Професійні навички
Професійні знання
• Windows
• Microsoft Office (Word, Excel)
• Робота в інтернеті та з електронною поштою
• Володіння оргтехнікою: (принтер, сканування документів)
• Робота з дітьми

Знання мов:
Українська – вільно
Німецька – базова
Англійська – базова

Особисті якості
• Відповідальність
• Комунікабельність
• Пунктуальність
• Старанність
• Працьовитість
• Врівноваженість
• Дружелюбність
• Дисциплінованість
• Без шкідливих звичок
Додаткова інформація
• Сімейний стан: незаміжня
• Діти: немає
• Водійське посвідчення: у наявності
• Закордонний паспорт: у наявності