Владислав

[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

Павлов Владислав

Володію навичками:
● Проведення журналістських розслідувань.
● Написання аналітичних статей.
● Написання статей та текстів на задану тематику.
● Підготовка стрічки новин в інтернет-виданнях.
● Ведення репортажів.
● Копірайтинг.
● Розсилки.
● Написання матеріалів для блогів (за тезами).
● Створення контент-стратегії та медіаплану сайту з подальшою
їх реалізацією.
● Ведення Facebook-сторінки публічної особи.
● Інфостиль.
● Досвід роботи з різноманітними адмінками, в т.ч. з
WordPress.
● Обробка зображень, в т. ч. у Photoshop. Базово – InDesign.
● Досвід роботи з CRM-системами (Bitrix24).
● SEO-оптимізація.
Відвідую лекції та воркшопи зі ШІ.

Досвід роботи:

Glavcom, hromadske - Журналіст-фрілансер
лютий 2022 – дотепер

Moneyveo - креативний копірайтер
жовтень 2021 – березень 2022

● Новини, лонгріди, листи для email та messengers, слогани, назви акцій,
пресрелізи, генерація ідей…

Maxi Group - копірайтер
січень 2020 – грудень 2020
 ● Тексти всіх стилів.
● Макроекономіка, Форекс (та дотичні теми), крипта, статті на економічну
тематику.

Довірена особа кандидата в народні депутати
2012, 2015, 2019

● Робота під час проведення парламентських та місцевих виборів. Медіа,
політтехнології, участь у розробці стратегії кампанії, газети.

Журналіст, літературний негр, копірайтер
лютий 2016 – лютий 2020

● Робота фрілансером в друкованих та online виданнях.
● Ведення блогу та Facebook-сторінки публічної особи.

ukrzoloto.ua - Редактор журналу
2016

● Журнал з нуля: розробка мадіастратегії та медіаплану, підготовка
матеріалів.

Газета “Дело” - журналіст-розслідувач
серпень 2007 – серпень 2008

● Резонансні серії розслідувань “Релігія та гроші”, “Медицина та гроші”,
фінансові новини, аналітика, інтерв’ю.

Газета “Понедельник” - кореспондент відділу новин
червень 2003 – червень 2004

Так само:
Видання “The Ukrainian Weekly”, “День”, “Сільські вісті”, “Українське слово”,
“Слово Просвіти”, “Зірка”. . .

Іноземні мови:
Англійська, французька мови (розм).

Додатково:
Із вдячністю сприймаю конструктивну критику, працюю чесно.

Вловлюю тон-оф-войс бренду, швидко освоюю нові теми та маю здатність знаходити
джерела й аналізувати інформацію. Я також розумію SEO на рівні копірайтера та
легко генерую нові ідеї, які можуть бути корисними команді.
Освіта:

Український колеж ім. В. Сухомлинського
2000 – 2002, Київ

Київський національний університет культури і мистецтв
2002 – 2004, Київ

Фах: міжнародне культурне співробітництво.

Національний університет ім. Тараса Шевченка, інститут
журналістики
2004 – 2009, Київ

Фах: міжнародна журналістика.

Приклади:
https://hromadske.ua/posts/cij-tri-kuba-kirpicha-de-zhivut-ti-hto-vtrativ-dim-i-
sho-zminit-zakon-pro-kompensaciyu-za-zrujnovane-zhitlo

https://hromadske.ua/posts/rezhim-radiomovchannya-chi-nevdale-bazikannya-de-zolo
ta-seredina-u-spilkuvanni-z-vijskovimi

https://glavcom.ua/publications/-moskva-zhorila-i-vtonula-moskva-pishla-na-korm-
akulam-navishcho-ukrajina-stvorjuje-flot-droniv-890123.html

http://proman.com.ua/5417-biologicheskaya-mashina-vremeni-v-ukraine-vossozdali-e
ko-sistemu-vremen-kievskoj-rusi/

https://detector.media/withoutsection/article/35233/2007-11-29-zhurnalist-gazety
-delo-vidpoviv-na-zakydy-khrystyyanskoi-asotsiatsii-vydavtsiv-novomedia/

https://delo.ua/opinions/redaktor-delo-vladislav-pavlov-62657/

Что происходит в Институте рака

Институт онкологии официально прекратил существование в феврале
этого года. Его передали из подчинения Академии медицинских наук
в управление Министерства здравоохранения. При этом учреждение
получило новое название — Институт рака. Чиновники утверждают:
благодаря этим изменениям лечение онкобольных станет более
доступным.

«У большинства граждан нет возможности лечиться в
специализированных отделениях институтских клиник», — заявлял
ранее министр здравоохранения Василий Князевич. Предполагается,
что создание спеццентра на базе Института онкологии исправит
ситуацию.

Новая метла

Руководителем новосозданного Института рака Князевич назначил
Игоря Щепотина — главного вне-штатного онколога Минздрава. Он
занял место бывшего главы Института онкологии Сергея Шалимова,
которого перевели на работу в статистический отдел.

Щепотин взялся за изменение структуры Института. При этом были
ликвидированы четыре его подразделения. В частности единственное
в Украине отделение реконструктивной хирургии молочной железы. В
нем женщин спасали от рака, сохраняя при этом грудь.

Две операции в год

В Институте, как рассказал «ДЕЛУ» отстраненный от работы старший
научный сотрудник, представитель Украины в международном центре
по контролю за раком Дмитрий Осинский, перестали делать операции
с применением криохирургии. Они заключаются в вымораживании
опухолей жидким азотом. Это вещество стоит недорого, поэтому
такой вид лечения был доступен пациентам.

Директор Института рака утверждает, что в ликвидированных отделах
не было большой потребности. «Хирургические операции в них
проводились редко, в некоторых — по две в год», — отмечает
Щепотин. На базе этих подразделений были созданы новые. В
частности — отделение онкоурологии.

Также была создана «Группа альтернативных методов лечения».
Дирекция Института утверждает, что в ней будут испытываться
различные методы химиотерапии. Источники «ДЕЛА» в институте
говорят, что при лечении Группы также могут использоваться
биодобавки.

Реорганизация Института и ликвидация некоторых его отделений
привели к отстранению и увольнению 35 сотрудников. В частности,
не у дел оказались заведующие подразделениями.
Вполне возможно, что это происходит не только из-за финансовой
выгоды, но и из личной ненависти директора к бывшим сотрудникам»,
— сказала «ДЕЛУ» отстраненная от работы заведующая
ликвидированного отделения системных опухолевых заболеваний
Светлана Севкович. «Руководство предлагало нам более низкие
должности в отделах, которые не соответствуют специальностям», —
говорит Севкович.

Кто стоит за Институтом

В состав координационного совета по созданию Института рака
входили дочь президента Виталина Ющенко и зять главы государства
Алексей Хахлев (председатель правления Славутского рубероидного
завода). «Мы создаем Институт рака как центр принятия решений,
координации усилий отечественной онкологии, ее ресурсов», —
сказал в одном из интервью Хахлев.

По неофициальной информации, к созданию Института рака приложил
руку бизнесмен Борис Литовский. Он возглавляет фармацевтическую
компанию «Фарм-дом». Два года назад эта фирма «засветилась» в
скандальной истории с производством генерических
(непатентованных) препаратов для онкобольных и
ВИЧ-инфицированных.

«Буквально недавно создан национальный институт рака, и я глубоко
убежден, что именно за такими государственными институциями
будущее», — сказал в одном из интервью Литовский. Недоброжелатели
говорят, что Институт рака интересен бизнесмену в свете развития
его фармацевтического бизнеса.

Специальный фонд Литовского выступил спонсором созданного на днях
«Украинского медицинского союза», сообщил «ДЕЛУ» его президент
Юрий Поляченко. В президиум Медсоюза также вошел Игорь Щепотин.

http://delo.ua/ukraine/apartamenty-ljuks-dl
ja-krovi-77472/

Апартаменты люкс для крови
Созданный еще в 2002 году «банк крови» до сих пор не начал
работать. Однако ежегодно получает 700 тысяч долларов от сдачи в
аренду выделенных ему помещений .

В 2002 году Академией медицинских наук была выдвинута идея
создания негосударственного банка аутологической крови.
Государство поддержало инициативу предприятий-учредителей и
распоряжением Кабинета Министров передало на 10 лет в право
пользования новосозданного медучреждения два больших помещения в
центре Киева. Это особняк площадью 758 квадратных метров по улице
Воровского, 27, а также этаж в здании по проспекту Победы, 119
(455 квадратных метров). Раньше эти помещения были собственностью
Академии медицинских наук и стали вкладом государства в уставный
фонд предприятия.

Небольшой коллектив нового предприятия ЗАО «Банк крови» обещал
государству прибыль, а народу — помощь. На самом же деле
предприятие до сих пор простаивает, а его настоящие владельцы
получают немалые прибыли от сдачи шикарных помещений в аренду,
отдавая государству лишь незначительную часть своих реальных
доходов.

Готический особняк

Выполненный в готическом стиле особняк, являющийся памятником
архитектуры, находится рядом с ортопедическим институтом при
Академии медицинских наук на улице Воровского. Именно здесь
расквартирован «Банк крови». Перед особняком — стоянка, на
которой припаркованы дорогие автомобили. Дверь закрыта, стекла
матовые. Дергаю ручку — закрыто. Ищу кнопку звонка, но меня
опережает мужской голос, который по громкой связи спрашивает,
куда я направляюсь. Отвечаю, что в «Банк крови». Замок щелкнул,
дверь поддалась.

Интерьер прихожей — в стиле шикарных дореволюционных особняков.
Стоит отметить, что особняк имеет известную киевскую историю.
Широкая мраморная лестница ведет наверх. На стенах — четкая,
изящная белая на светло-зеленом фоне лепка: два грифона держат
лиру. Массивные деревянные двери с узорчатой резьбой, деревянные
элементы на потолках, расписные керамические печи. Все в
идеальном состоянии, нигде ни намека на лабораторию или
медучреждение.

«Вы к кому?» — спрашивает охранник. «Я насчет крови, хочу донором
быть», — отвечаю. «А! Нет, это в больницу идите какую-нибудь, у
нас тут офисы… уходите», — говорит охранник, открывая передо мною
входную дверь. Пришлось «открыться», показав удостоверение
журналиста. Охранник засуетился и стал кого-то вызывать. Вдруг в
прихожую с улицы вошел человек. «О, вот директор «Банка крови!» —
воскликнул охранник. Вошедший отреагировал на это заявление с
нескрываемым удивлением.

Заказ

В кабинете и.о. гендиректора Александра Гринько находился,
по-видимому, весь персонал «Банка крови». На стене висел
отпечатанный на принтере черно-белый портрет Валентины
Семенюк-Самсоненко с надписью авторучкой «прости, я вышла замуж»
и еще какими-то пометками.

Руководители предприятия нервничали и с трудом отвечали на
вопросы. Когда начали звучать вопросы на финансовую тематику,
гендиректор «Банка крови» Анатолий Магитов, который находится
сейчас в декретном отпуске, не выдержал первым. «Так, давайте
конкретно поговорим — кто нас заказал!?» — возмутился он. Обычно
я отвечаю, что спецслужбы, но решил не пугать людей и ответил,
что никакого заказа не было, обычное журналистское расследование.
«Это не так, вам за нас заплатили!» — вертя и так и сяк мою
визитку, не унимался Магитов.

Напоследок меня попросили ничего не писать и передать редактору,
что «у нас тут все в порядке». Охранник вежливо попрощался, а
господин Гринько нервно закурил.

Медицинские рантье

Согласно финансовым отчетам, чистый доход «Банка крови» в 2006
году составил 226,6 тысячи гривен. Источником дохода
медучреждения является сдача помещений в аренду. «С полного
согласия Фонда госимущества мы сдаем неиспользуемые «Банком
крови» помещения», — рассказал заместитель генерального директора
«Банка крови» Евгений Мороз.

«ДЕЛО» посчитало, сколько реально может получать предприятие от
сдачи в аренду данных помещений. Рыночные цены на аренду
помещений в особняке на Воровского и на проспекте Победы, по
данным SV Development, составляют 40-50 долларов за квадратный
метр в месяц. Если представить, что в особняке лишь 60 квадратных
метров используются персоналом, то за остальные 700 квадратных
метров площади можно получать прибыли около 31-35 тысяч долларов
в месяц, то есть 370-420 тысяч в год. Такая же картина и по этажу
на проспекте Победы — ежемесячный доход от аренды этого помещения
составляет 16-18 тысяч долларов в месяц или около 190-220 тысяч в
год. Таким образом, вместо 50 тысяч долларов, как указано в
официальной декларации «Банка крови», предприятие получает около
600 тысяч в год.

http://delo.ua/ukraine/direktor-v-dekrete-7
7473/

Київський Патріарх
23.01.2008, [11:41] // Суспільство-дайджест //

Владислав ПАВЛОВ. – «Дело», 23 січня 2008 року

Сьогодні главі української православної церкви київського патріархату
виповнюється 79 років. Напередодні свого дня народження Філарет поділився з
«Делом» гарними новинами щодо початку діалогу з православною церквою
московського патріархату. 15 років ці релігійні організації перебували у стані
жорсткого протистояння.

– Патріарше Філарете, скажіть, у чому різниця між православними церквами
Київського і Московського патріархатів?

– Різниці у віровченні, богослужінні та в канонах немає. Ми є православна
церква, і вони є православна церква. Проте Київський патріархат, на відміну від
Московського, наполягає на тому, щоб в Україні — у незалежній державі — була
незалежна, тобто автокефальна церква.

– На якому етапі зараз формування помісної церкви?

– Помісна церква в Україні є. Це — Київський патріархат. Але сьогодні стоїть
питання про утворення в Україні єдиної української православної церкви, ми
хотіли б, аби Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП)
об’єдналася з Київським патріархатом і утворила одну помісну православну
церкву. У цьому і є сьогодні проблема. У Московському патріархаті значна
частина архієреїв, духовенства та віруючих хочуть утворення єдиної Української
православної церкви. Інша частина хоче залишатись у складі Московського
патріархату. Саме тому їй просто потрібно називати себе Російською православною
церквою.

– Тобто Московському патріархату потрібно від’єднатися від…

– Від Москви.

– Але ж вони не підуть на це!

– Частина може піти, але поки що вони бояться.

– Яка саме частина духовенства московського патріархату готова до об’єднання з
вашою церквою?

– Поки що йдеться не про об’єднання, а про припинення ворожнечі та початок
діалогу між нашими Церквами. Є підстави сподіватися, що невдовзі ми досягнемо
цього. Бо і у своєму виступі на Соборі єпископів у грудні минулого року, і у
Різдвяному посланні митрополит Володимир (настоятель УПЦ МП) вказав на те, що
наша Церква сповідує православну віру і у нас в питанні віри немає
розбіжностей. Також і єпископи у своєму зверненні до віруючих закликали їх
ставитися до наших віруючих без ворожості. Наступним етапом ми бачимо початок
діалогу, мета якого — утворення єдиної Помісної православної церкви. Ми знаємо,
що більшість єпископів і духовенства не проти цього, але 15 років попередніх
суперечок даються взнаки. Так що це не буде легкий і швидкий процес.

– З ким конкретно в УПЦ МП ведуться переговори про об’єднання?

– Переговорів як таких ще немає, а є лише спілкування з метою розпочати ці
переговори. Це є дуже тонка і делікатна справа, а тому зайвий розголос може
лише завадити її успішному завершенню. Раніше з нами не бажали вести переговори
і всі наші пропозиції відкидали. Але наприкінці минулого року ми знову
звернулися з пропозицією про діалог — і на цей раз вона була сприйнята краще.
Митрополит Володимир прийняв нашу делегацію, яка передала йому офіційний текст
звернення, а Собор єпископів направив це звернення на розгляд спеціальної
комісії.

– Як ви ставитеся до спроб 155 депутатів у Раді визначити законом «одну
українську канонічну церкву»? Чи хотіли б ви, щоб такою церквою стала УПЦ КП?

– Не справа депутатів вирішувати, яка Церква канонічна, а яка — ні. Вони
займаються законами, а про канони мають говорити церковні діячі, богослови.
Нашій Церкві не потрібно, щоб держава виявляла до неї особливе ставлення на
шкоду іншим конфесіям. Ми прагнемо тільки одного — щоб в Україні була єдина
Помісна православна церква. І в цьому питанні держава може допомогти, тому що
воно має не тільки церковне, але і державне значення.

– Чому на офіційних подіях, де є президент Ющенко, ви завжди присутні, а в той
же час митрополит Володимир — ні?

– Це не завжди так. Але коли передбачено проведення молитви, то митрополит не
бере в них участі, бо Синод УПЦ МП прийняв рішення про те, що митрополит
Володимир не може молитися там, де звершує молитву Київський Патріарх. Я думаю,
що згодом це рішення буде переглянуте.

– Чи вітаєте ви та Володимир один одного зі святами?

– Спеціальних зустрічей у нас немає і письмово ми не спілкуємося, бо Москва
забороняє духовенству і єпископам УПЦ МП спілкуватися з нами. Але я митрополита
Володимира знаю ще з часів, коли він вчився в Одеській семінарії. Один час він
був моїм вікарним єпископом. Тобто ми добре знайомі. Тому коли ми
зустрічаємося, то спокійно спілкуємося, не зачіпаючи конфліктних питань.
Востаннє ми бачились перед Новим роком у Секретаріаті президента, коли Віктор
Андрійович зібрав у себе державних діячів, науковців та інтелігенцію, щоб
привітати зі святами.

– Раніше велися розмови про об'єднання УПЦ КП з Українською автокефальною
православною церквою (її глава — митрополит Мефодій).
 – З УАПЦ під керівництвом митрополита Мефодія ми двічі починали переговорний
процес — у 2000-му і у 2005 роках. Були підписані документи про те, що має
відбутися об’єднання, але коли все доходило до реальних дій, то з боку УАПЦ
робилося все для того, аби об’єднання не відбулося. У нас є факти, які дають
нам підставу думати, що такі свої дії там координують із тими силами, які не
зацікавлені, щоб в Україні була єдина помісна Церква.

– Скажіть, а чи можливе об’єднання, наприклад, з українськими
греко-католиками?

– Що стосується українських греко-католиків, то з нею об’єднання може бути. Це
означатиме повернення греко-католицької церкви до стану ХVI століття, коли була
єдина київська метрополія. Адже ми тоді належали до однієї православної церкви.
Але потрібна добра воля з боку українських греко-католиків. Бо роз’єднання
київської метрополії у ХVI столітті відбулося через те, що не було української
держави. Це було головною причиною приєднання частини київської метрополії до
Риму. Тепер ми маємо незалежну державу, і тому в перспективі таке об’єднання
можливе.

– Деякі експерти вказують з посиланням на соціологічні дослідження, що за
останні роки кількість парафіян вашої церкви зменшується. Це правда?

– Навпаки. Соціологічні опитування свідчать про те, що Київський патріархат
зростає. За підтримкою з боку віруючих він стоїть на першому місці, тому що всі
соціологічні інститути, які займаються цією справою, свідчать про те, що
Київський патріархат підтримує приблизно 30% населення, Московський — 20%,
греко-католицьку церкву — 7-8%, протестантські — приблизно 2%.

– Скажіть, а як ви ставитеся до руйнації західних в’їздних воріт перед
Києво-Печерською лаврою?

– Я чув про це. Пояснюють, що ворота нібито самі впали. Якби була правда, що
ворота самі впали, то про це мав би потурбуватися музей-заповідник
Києво-Печерської лаври, а не керівництво самої лаври. А так... Чомусь вночі
розбиралася ця цегла. Тому ми вважаємо, що це справа керівництва
Києво-Печерської лаври, і прикро, що влада київська на цю злочинність дивиться
крізь пальці, а треба застосовувати відповідні закони.

– У чому полягає інтерес різних нових релігійних рухів до України? І чому
наразі в Україні представлені майже всі, як кажуть експерти, секти та культи?

– По-перше, причина в тому, що законодавство української держави настільки
демократичне, що воно дозволяє будь-якій секті, релігійній організації законно
діяти. У інших державах, наприклад, таких як Росія, Білорусь, діяльність
подібних організацій або заборонена, або обмежена. Друга причина полягає в
тому, що українське православ’я роз’єднане, всі свої сили направляє на боротьбу
один проти одного, а не проти цих новітніх сект. Треба сказати, що проти сект і
новітніх тоталітарних організацій виступають всі традиційні церкви — і
православні, і католицькі, і протестантські.

– Яка мета таких організацій в Україні?

– По відношенню до кожної людини ці секти небезпечні тим, що вони настільки
зомбують людину, яка попадає під їхній вплив, що людина втрачає свою свободу і
виконує волю керівника своєї секти. Ми бачимо негативні наслідки діяльності
однієї з сект у Києві — саме їй завдяки ми маємо таку столичну владу.
 – Які саме організації правословна церква зараховує до культів, сект? У вас є
список таких організацій?

– Ми вважаємо тоталітарними сектами ті релігійні організації, яки з’явилися в
умовах незалежної української держави, ті, яких раніше Україна не знала.

– Наприклад, «Свідки Єгови»?

– «Свідки Єгови» — це також тоталітарна секта. У радянські часи її не було.

– Відомо, що у семінарії є дисципліна про секти. Яким чином ви навчаєте
духовенство боротьбі з цими організаціями?

– Наше протистояння цим тоталітарним сектам виявляється у просвітництві, тобто
у семінаріях, в академіях студентам викладають сутність віровчення тієї чи
іншої секти, показують у чому небезпека. І коли студенти стануть потім
священиками, будуть мати парафії, вони займуться просвітництвом. А силової
боротьби з цими сектами наша церква не веде. Та й ніхто — ані православні, ані
католики, ані протестанти — теж не ведуть насильницької боротьби.

– В Росії є центр Святого Іринея, який займається вивченням культів. Чи є щось
подібне в Україні?

– В Україні такого інституту, як братство Святого Іринея, немає.

– Як ви гадаєте, чи не потрібно створити такий центр?

– Я думаю, що, по-перше, треба наше законодавство привести до такого стану,
щоб ці тоталітарні секти не мали привілеїв. А з другого боку, традиційні
концесії в Україні повинні активніше займатися просвітницькою діяльністю, щоб
молодь не йшла до цих тоталітарних сект.

– А як ви ставитесь до реклами Бога на вулиці?

– Я не знаю, хто ці бігборди виставляє на вулицях і майданах Києва, але мені
здається, що про Бога треба нагадувати. Проте, якщо це йде від тоталітарних
сект, то це диявольська приманка на недобрі справи.

– Що зараз робиться з поверненням церковного майна? Чи є об’єкти, на які
претендує церква?

– Проблема повернення націоналізованого радянською владою церковного майна
хвилює не тільки нашу Церкву, але і всі конфесії. Це майно умовно можна
поділити на три категорії: храми та інші об’єкти, які мають суто релігійне
призначення; нерухоме майно, створене для релігійних потреб або за кошти Церкви
(монастирські келії, будинки для священиків, будівлі семінарій, консисторій
тощо); монастирські землі, угіддя та інше рухоме і нерухоме майно. Багато
храмів та інших будівель вже повернуто Церкві, але є і багато об’єктів, які ще
можуть бути повернені.

Я вважаю, що храми рано чи пізно мають бути передані для звершення в них
молитви. Якщо там є музей або якісь історичні та культурні цінності — такий
храм може перебувати під особливим наглядом держави та використовуватися у
відповідності до правил збереження пам’яток і цінностей. Ми за те, щоб
історичні пам’ятки належно зберігалися, але треба пам’ятати, що храми
будувалися для молитви, а не для музейних експозицій.

Майно з другої категорії теж має бути повернено, бо це є актом історичної
справедливості. Тому вже зараз має бути накладений мораторій на приватизацію
будинків, які належали Церкві. Бо коли держава збереться їх повертати, то може
виявитися, що вони вже у приватних руках.

– А що стосується землі?

– Ми не претендуємо на те, щоб Церкві повернули всю власність. Ми розуміємо,
що це неможливо. Але якщо у Церкви відібрали тисячі гектарів землі, то чи не
буде справедливим дозволити їй безкоштовно отримати ділянки в кілька соток під
будівництво храмів? Я думаю, що це була б достойна компенсація. Бо зараз стоїть
питання про продаж землі (особливо в містах) на аукціонах. Хіба Церква зможе
конкурувати на цих аукціонах з комерційними структурами? Не зможе.

– Наведіть, будь ласка, конкретні приклади.

– Наприклад, ми з 2003 року просимо київську владу повернути Церкві
монастирський корпус на вулиці Трьохсвятительській 4-Б. Він вже п’ятий рік
пустує, але київська влада не хоче повертати його Церкві. Влітку минулого року
туди вирішили переселити ТРК „Київ», щоб звільнити місце на Хрещатику для
комерційного будівництва. За ці роки ми написали десятки листів — і до
Київради, і до міського голови, і до депутатів, і до президента. Як нам відомо,
президент ще півтора роки тому дав доручення вирішити це питання і передати
церковне приміщення Михайлівському монастирю. Але, як кажуть, віз і нині там.

– Скільки є спірних храмів в Української православної церкви Київського і
Московського патріархатів?

– Є кілька десятків храмів, щодо яких відбувається суперечка. По деяких з них
судові процеси тягнуться роками. Впевнений, що коли ми дійдемо порозуміння та
об’єднаємося в єдину Помісну православну церкву, тоді і це питання, і багато
інших, в тому числі і щодо повернення майна, будуть розв’язані дуже швидко

– Скільки ви церков побудували по Україні за цей рік і плануєте побудувати
наступного?

– За цей рік у мене немає точних даних, скільки побудовано всіх єпархій
Київського патріархату. Але я знаю, що я за цей рік освятив 11 храмів. Треба
сказати, що за роки незалежності в Україні побудовано більше 3 тисяч
православних храмів. Сюди входять і Київський, і Московський патріархати, і
Автокефальна українська православна церква.

– Чи користується церква якимись пільгами, які надаються державою?

– Ні, у нас немає особливих пільг. Від імені Всеукраїнської ради церков ми
кілька разів зверталися до уряду з проханням встановити для нас некомерційні
тарифи на газ і опалення, але нам відмовили. Єдина пільга — не потрібно платити
ПДВ за свічки та ікони, що продаються у храмах.