Контактна інформація

Шукач вказав телефон, ел. пошту, адресу та Facebook.

Отримати контакти цього кандидата можна на сторінці https://www.work.ua/resumes/1429599

Досвід роботи

Письменник

з 12.2019 по нині (4 роки 4 місяці)
на замовлення, Київ (розповіді, повісті, інше...)

Замовляйте все, що Ви забажаєте.
Художню прозу: повість, оповідання, нарис, есе, фейлетон
Напишу у будь-якому жанрі: біографічному, детективному,
історичному, фантастичному, духовному.
Ліричний вірш, пісня, епіграма.
Стаття, репортаж.
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

Дівчина - дівчинка.
Віталій Світан
І чого це мама мені дорікає, що коли я йду, завжди дивлюсь вниз. Питає, що ж такого цікавого на землі можна побачити. Журить мене, щоб не ловила гав і не бурмотіла коли іду, а то люди подумають, ніби я розумово відстала.
Питає, в кого така вдалася. У кого ж. Сама казала, що я вилита копія неї самої.
Я дуже її люблю, хоч вона нічогісінько не розуміється у простих речах.
Як це на землі немає нічого цікавого.
Ой, ой, мамо, стій, ти жучка розчавиш. Що з мамою робити, йде собі і нічого не бачить. Дивись, ось мурахи від тебе біжать, бо знають, що ти їх не примічаєш. Вони такі маленькі, треба добре придивлятись, щоб замітити і не наступити. А он дивись, бджілка крутиться і не може злетіти, бідненька.
І чого питати, чи не про все це я бормочу, коли йду похнюпившись.
Щось давненько я не бачила того горобчика, що частенько мені щось щебетав, ось так: цвірь-цвірінь-цінь-цвірінь.
І що вона там цвірінькає, дивна дитина, с жалем дивиться на доньку мама. Ніяк не дорослішає, одинадцятий рік живе, а розуму не набирається. О-хо-хо.
Чого це мама засумувала. Он як листячко на горіху радісно шелестить, щось з вітром обговорює. А які гарні хмаринки на небі, а сонечко ж яке тепле.
Жити - це таке величезне щастя.

Журналіст （неповна зайнятість）

з 04.2018 по 12.2019 (1 рік 8 місяців)
Перший діловий телеканал, Київ (СМИ, медиа)

портфоліо:
[відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

Летіла птаха (оповідання з книги для дітей)
День летіла птаха над полями
Ще день над горами, лісами
Яка країна гарна та велика
Думала птаха…

Птахи не думають, скажеш. Так і є. Але ця птаха, що летіла, особлива. Вона навчилась думати як людина. А де вона навчилась, спитаєш. Ніхто не знає, де навчилась.
Так ось, ця птаха кожної весни прилітає до тебе на подвір’я, сідає на гілочку і співає пташину пісню. Якщо вслухатись в ту пісню, то можна собі уявити, про що вона. Спробуй послухати. Якщо не зможеш уявити, спитай у мами, про що пташка співає.
Тобі не терпиться узнати, про що ж думала птаха летячи весною з Африки до твого дому? Багато всіляких пташок, щоб не мерзнути, летять з рідних країв до Африки, бо там тепло і немає зими та морозу. Пташка, що думає як людина, теж була у тій Африці. Зимувала там.
А коли у нас настала весна, ця птаха попрощалась зі своїм другом бегемотом та й вирушила додому. На чужині хоч і добре, а вдома краще…
Чекай, чекай, заперечиш ти. Хіба маленька птаха і величезний бегемот можуть товаришувати? Можуть, якщо бегемот, як і птаха, думає по-людські. Серед усіх бегемотів планети, саме цей і мав таку здібність. Пташка як тільки прилетіла до Африки, зразу ж защебетала:
– Е – ге – ге – й, чи є тут хто, що думає як людина.
– Є – є – є – зраділо обізвався бегемот.
Так вони і познайомились.
Я тобі так скажу, на світі є багато особливих тварин і звірів. Є кіт, який має думки, і собака така є. Медвідь, вовк і лисиця теж думають про своє.
Ага, а про що ж думала птаха, коли летіла з Африки?
Справа у тому, що люди не розуміють пташиної мови. Можливо, птаха залітала і до мене в гості, щоб розповісти про свої думки, а я її не почув.
Але кожен з нас всіх птахів, тварин та звірят розуміє по-своєму. Будь уважнішим до них – і ти їхні думки почуєш.
Автор - Віталій Світан

Телеоператор (повна зайнятість)

з 09.2017 по 03.2018 (6 місяців)
UA: Перший, Київ (СМИ, медиа)

Давній хлопчик.
Віталій Світан
Друкую деякі оповідання з книжки “Дитинство для дорослих”.
Написано особисто для сина Світлани Зазимко.
Жив собі у селі хлопчик і дід. Дідусь той був дуже розумний, тому, хлопчик, якщо були запитання, за відповідями тільки до нього й звертався. Коли тобі шість рочків от роду, багато чого ще незрозуміло в цьому світі, в якому так багато таємниць.
Звідки в землі вода, земля ж бач яка тверда, так звідки там вода взялася. Дід каже, що дощі колись були рясні, вода проникала в землю і там збиралась. Каже, її там цілі океани. І щоб до неї добратись, треба копати глибоку яму, таку велику, як сто колодязів. Сидить хлопчик з дідом на ясенових пеньках і не віриться йому, що так глибоко та вода в тій землі, і що під його ногами тієї води цілий океан.
Якось хлопчику захотілось узнати, чи старе його рідне село. Невже воно таке ж старе, як і дід, чи Київ, той такий старий, що ого. А село яке. Дід сказав, що він сам прожив в цьому селі усе своє життя, і його дід тут жив, і того діда дід. Хлопчик від тих дідів аж запаморочився, коли почав рахувати, скільки ж вони жили. Вийшло стільки, що й цифр не вистачило, бо умів рахувати тільки до тридцяти.
Тяжко-важко жити, коли так мало всього знаєш, а дід каже, щоб не спішив все знати, що чим більше знаєш, тим швидше старієш.

Завідуючий відділом телеоператорів (повна зайнятість)

з 05.2017 по 08.2017 (3 місяці)
Філія ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", Київ (СМИ, медиа)

Роздуми розумного дурня (уривки з повісті)
Віталій Світан
Приємно познайомитись, я той, хто постійно розмірковує про все, що бачать очі. Живу, ходжу собі вулицями, дивлюсь на обличчя людей, знайомлюсь з людьми, розмовляю з ними і їх образи фотографією надовго залишаються у моїй пам’яті. Якісь такі сумні виходять ті людські образи-фотографії. Безнадійно безрадісні. Мою свідомість пронизують наскрізь такі обличчя і моя свідомість, як живий привид нічого не може сказати, нічим не може зарадити. Бо хто я є.
Чи наш світ через незгоди захворів і ми втратили здібність просто радіти життю. Не світяться радістю люди, які попадаються мені на очі. Може не там живу, не там ходжу.
Вимираючий вид – людина промениста. Розум мій бунтує, ніяк не згадає, чи бачив людей обласканих тими променями. Моя пам'ять, що ж ти мене підводиш. Відтвори тоді хоч моє минуле. Відтвори мою любов. Де ж, як не у коханні існує вся радість цього світу. Чи була радість у мені. Не була, бо нікого по-справжньому не любив. Можливо, радість схована у ненависті до когось, чи до чогось. Я так і не навчився ненавидіти.
Були, каже мені пам’ять і у тебе радості. Були вони у твоїх думках, які ти зневажав, бо хотів жити не думаючи. Так важко ж увесь час жити у відсторонених думках, які не мали стосунку до простого мого буття – виправдовуюсь – ті думки привели мене до самотності і байдужості.
Думи мої, думи…
А тепер, коли підходить старість і самотність стала всеосяжною, виявилось, що у тих думках увесь мій порятунок. І я їм дякую, що незважаючи на мою зраду щодо них, залишились мені вірними друзями.
Де та сповнена внутрішнім світлом людина, яка б розповіла мені, що ж воно таке – людське щастя. Можливо, я все своє життя був щасливим і не знав про це.

Журналіст, телеоператор (повна зайнятість)

з 02.2014 по 05.2017 (3 роки 3 місяці)
Польсько - український міжнародний портал http://streema.com/tv/TVP_TVPinfo, Київ (СМИ, медиа)

Як журналіст, один рік і чотири місяці перебував в зоні бойових дій на Донбасі. Збирав інформацію для польських ЗМІ.

Політичне посміховисько (з книги «Дитинство для дорослих»)
Віталій Світан
- Ой, мамо, подивись, твої дорослі діти, мої брати і сестри, граються у політику.
- На то й діти, щоб гратися.
- Пишуть мамо у тому інтернеті, що тебе, таку ось Україну, яка ти є зараз, вони не хочуть любити.
- Так то не мої діти.
- Мамо, ми всі твої діти.
- Тоді не хочу таких дітей. Хто скаже, від кого ж я їх породила. Хто батько. Нехай йдуть жити до нього. І багато таких.
- Яких, мамо.
- Зелепорохоботних.
- Майже всі твої діти такі, мамо. Не хочуть тебе пригортати до серця. Кричать - за що любити. Грошей не даєш, смачно не годуєш. Обурюються тим, що одним ти даєш всього багато, а іншим нічого.
- Та невже ж мене ніхто не любить.
- Шанують тебе по всьому світу твої сини і дочки. В Америці, Канаді, ще десь, тільки не у себе дома.
- Не вірю я твоїм словам. Не можуть не любити мене мої діти.

Журналіст (повна зайнятість)

з 05.2013 по 02.2014 (9 місяців)
телеканал "БТБ", Київ (СМИ, медиа)

Роздуми розумного дурня (уривки з повісті)
Віталій Світан
І що воно за біда така з тією стежиною по якій я йду. Ще вчора вона була такою привітною, посміхалася мені кульбабками і бур’янцем, а сьогодні, хоч і сонце світить і кульбабки ті самі, а стежина враз чомусь стала безбарвна. Ще недавно мені було так добре на душі, а тепер гірше не буває, хоч нічого поганого зі мною не сталося. Дах над головою є і не голодний, не хворію. Чому ж гіркотою так переповнений. Що не так? Мабуть у моєму бутті дні схожі, ось свідомість і розважається, то їй радісно, то сумно. Захищається від остаточної хандри.
Так чим конкретно я не задоволений? Може вранішніми думками про те, яка на вигляд буде остання людина на землі. Вічність не для нас, хоч ми і природна досконалість. У нас ще є десяток-другий мільйонів років життя. Потім буде мільярд-другий років еволюції і виникнуть нові розумні істоти, зовсім не схожі на нас. Навіщо природі повторятись. Мільярди, мільйони років життя, а мені залишилось жити десяток-другий. Сумно визнавати, що у Всесвіті ти ніхто, порошинка, молекула, атом. І яка різниця для мене, що буде після мене, якщо увесь людський рід колись зникне. Треба просто жити і ні про що не думати.

Журналіст, телеоператор, відеомонтажер (повна зайнятість)

з 03.2012 по 04.2014 (2 роки 1 місяць)
www.novosti-novostey.tv, Київ (СМИ, медиа)

Не працюю копірайтером, рерайтером

з 02.2002 по нині (22 роки 2 місяці)
Цікавить робота журналіста, телеоператора, відеомонтажера, режисера відеомонтажу, Київ

Пишу на замовлення

з 02.2002 по нині (22 роки 2 місяці)
Письменник, Київ (повісті, оповідання, інше)

фрагменты книги:
https://yapishu.net/book/118826

Освіта

Педагогічний університет

Філологічний, Суми
Вища, з 1997 по 2002 (4 роки 11 місяців)

Додаткова освіта та сертифікати

Фирма: *Бизнес и партнерство* Менеджер по рекламе. Москва

2003 - 2004, очно-заочная форма обучения

Фирма: «ХIX век в XX». Консультант по продажам антиквариата. Москва

2003 - 2004, очная форма обучения

Укртелерадіопресінститут. Телеоператор. Київ

2008

Знання і навички

Знання мов

• Українська — вільно
• Російська — вільно

Додаткова інформація

Работал журналистом,сценаристом, режиссером,кино-телеоператором, видеомонтажером в политических партиях, союзах, в командах депутатов областных советов, в командах мэров.

Период работы:

Журналист
Дек 2010 - окт 2011
Правозащитная группа Киевщины.
Журналист
Газета «Геннадий Устинов Журналистские расследования»

Журналист
март 2010 - по ноябрь 2010.
Телекомпания *Сити*

Кинооператор, видеомонтажер
октябрь 2009 года - март 2010.
Китайское информационное агентство «Синьхуа»

Журналист,телеоператор, видеомонтажер.
сентябрь 2008 по октябрь 2009 года.
Правозащитная группа «Варта».
Журналист
Газета «Киевщина. Варта»

Журналист, телеоператор, видеомонтажер.
Сентябрь 2007 по июнь 2008.
КП телестудия «Наш город»
Журналист
Газета «Обрии. Батькивщина»

Журналист, телеоператор, видеомонтажер.
Июнь 2002 по июль 2007.
ТРК "Обрий"
Журналист
Газета "Наше життя"

О себе: Предан своему делу. Участник боевых действий.