Тетяна

Дніпропетровський державний університет
внутрішніх справ

Виприцький Андрій Олексійович

УДК 342.95

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ - 2011
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук, доцент
Соколенко Ольга Леонідівна,
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,
завідувач кафедри адміністративного та кримінального права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент
Кузніченко Сергій Олександрович,
Кримський юридичний інститут
Одеського державного університету внутрішніх справ,
заступник начальника з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент
Дерев’янко Павло Васильович,
Навчально-науковий інститут підготовки
кадрів кримінальної міліції Національна академія внутрішніх справ,
начальник кафедри оперативно-розшукової діяльності
та спеціальної техніки.

Захист відбудеться «28» травня 2011 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради. Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий «27» квітня 2011 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.М. Школа
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реальна дійсність сьогодення свідчить про бурхливі зміни у повсякденному житті країни, що супроводжуються виникненням різного роду техногенних катастроф, надзвичайних ситуацій природного характеру, а також явищ соціально-політичного характеру (проведення різноманітних масових заходів, виникнення групових порушень громадського порядку і масових безпорядків). Ступінь розвитку і перебігу перерахованих подій та процесів у тій чи іншій мірі впливає на повсякденну діяльність органів державної влади, тим самим визначаючи особливості їх функціонування. При цьому виникає нагальна потреба у нормалізації усіх сфер суспільного життя шляхом підтримання надійного громадського порядку у разі виникнення надзвичайних ситуацій, що зумовлюють введення режиму надзвичайного стану.
Щороку реєструється сотні надзвичайних ситуацій різного характеру, унаслідок яких гинуть та отримують ушкодження люди. Так, за період з початку 1998 по кінець 2010 року в Україні зареєстровано 5182 надзвичайної ситуації, у тому числі 2808 техногенного, 1898 природного характеру та 471 соціально-політичного характеру. Частка надзвичайних ситуацій державного рівня складає 2,0 %, регіонального рівня – 7,15 %, решта місцевого та локального рівня (відповідно 32,8% та 58,2%). Усього внаслідок надзвичайних ситуацій за 12 років загальна кількість постраждалих складає близько 28,5 тис. осіб, з яких загинуло 4,6 тис. осіб. Матеріальні збитки, завдані народному господарству від надзвичайних ситуацій, оцінюються сумою близько 9,1 млрд. грн. Така ситуація перш за все пов’язана з підвищеним антропогенним навантаженням на оточуюче середовище (надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру), а також з існуючими соціальними протиріччями у суспільстві, економічною нестабільністю (надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру). Всі зазначені обставини обґрунтовують існування у правовій системі України режиму надзвичайного стану.
Підстави, порядок введення та режим надзвичайного стану передбачають особливий порядок функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які в процесі ліквідації наслідків надзвичайного стану та усунення причин та умов його допущення вживають низку адміністративно-правових заходів, основним з яких є адміністративний примус.
Розгляд теоретичних і практичних проблем застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану є одним із основних напрямків сучасних наукових досліджень у сфері діяльності органів публічної адміністрації, що потребує комплексного поєднання знань багатьох галузей права.
Необхідно зазначити, що після набуття Україною незалежності, питання щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану не посіли належного місця у працях вчених-адміністративістів. Більшість теоретичних та практичних розробок присвячувались питанням організації охорони громадського порядку та організації діяльності органів внутрішніх справ в зазначених умовах. В цілому проблеми застосування заходів адміністративного примусу в своїх роботах досліджували, в різні часи, такі видатні науковці: В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, Ф.Ардан, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах Ю.П. Битяк, О.Г. Братель, А.С. Васильєв, Д.М. Власов, І.П. Голосніченко, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.М. Комарницький, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєва, С.В. Магда, С.К. Могил, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, М.М. Тищенко та ін. Окремої уваги дослідженню реалізації адміністративного примусу, у тому числі в період введення надзвичайного стану приділено такими вченими, як: А.В. Басовим, В.М. Григор’євим, Ж.Гримо, А.В. Грязновим, В.В. Гущіним, П.В. Дерев’янко, О.Л. Дубовиком, Р.Драго, А.Е. Жалінським, О.О. Крестьяніновим, С.О. Кузніченко, Ю.М. Козловим, А.М. Ларіним, І.Л. Петрухіним, Б.Н. Порфир’євим, В.Б. Рушайло, С.Д. Хазановим та ін. Праці зазначених авторів стали добрим науковим підґрунтям для проведення дослідження адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану. Однак комплексного аналізу адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану в межах монографічного дослідження проведено не було.
Таким чином, недостатнє теоретичне опрацювання обраної теми, її наукова значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні глибокого дослідження згаданого явища.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до наказу МВС України № 421 від 28.04.2006 року «Про затвердження положення про підготовку науково-педагогічних та наукових кадрів у вищих навчальних закладах МВС України», п.п. 13.84 Наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років», п. 2.174 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010 рік та плану наукових досліджень кафедри адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 22 лютого 2007 року, протокол № 2.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначені особливостей застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану, адміністративно-правових засад діяльності органів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану та розробці рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання у зазначеній сфері.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення завдань, спрямованих на:
• дослідження місця правового режиму надзвичайного стану в системі надзвичайних адміністративно-правових режимів;
• визначення поняття, особливостей та зміст адміністративного примусу в умовах дії надзвичайного стану;
• аналіз нормативно-правових основ застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
• дослідження системи та повноважень суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
• аналіз загального адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
• дослідження особливостей застосування додаткових заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
• розробку пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із застосуванням заходів адміністративного примусу в умовах дії правового режиму надзвичайного стану.
Предметом дослідження є адміністративний примус в умовах дії правового режиму надзвичайного стану.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що забезпечують досягнення поставленої мети. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Основним методом, який застосовано в ході дослідження, є загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану. У роботі також застосовуються конкретні методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань щодо визначення місця режиму надзвичайного стану в системі надзвичайних адміністративно-правових режимів, компетенції різних суб’єктів, що відповідальні за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану, а також нормативно-правових основ застосування примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4). За допомогою системного та функціонального методу було здійснено аналіз системи суб’єктів, що відповідальні за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану (підрозділ 1.3). Методи класифікації, групування, системний та функціональний застосовано для визначення видів та підвидів адміністративного примусу, який застосовується в умовах дії режиму надзвичайного стану (підрозділи 2.1, 2.2.1, 2.2.2); за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовувалась специфіка діяльності органів державної влади щодо застосування окремих заходів адміністративного примусу, підстави та процедури їх застосування (розділ 2). Логіко-семантичний метод, документальний аналіз використовувались для формулювання напрямків вдосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану (підрозділ 2.3).
Нормативну основу дослідження складають: міжнародні нормативно-правові акти ратифіковані Верховною Радою України у сфері забезпечення прав і свобод громадян, які опинилися в зоні дії правового режиму надзвичайного стану, Конституція України, закони України та підзаконні акти, що регулюють діяльність суб’єктів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб’єктів публічної адміністрації в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання, а також результати анкетування 221 посадової особи міністерства надзвичайних ситуацій, 152 посадових осіб органів місцевих державних адміністрацій та 196 фізичних осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням питань застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
вперше:
• доведено, що адміністративний примус, який застосовується в умовах дії режиму надзвичайного стану складає систему тимчасових особливих обмежувальних заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру, що застосовуються на певній території уповноваженими суб’єктами до фізичних і юридичних осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні з метою захисту національної безпеки та забезпечення безпеки населення країни;
• запропоновано класифікацію заходів адміністративного примусу, що застосовують органи публічної адміністрації в період надзвичайного стану в залежності від стадії розвитку надзвичайної ситуації: виникнення надзвичайної ситуації та введення надзвичайного стану; загострення надзвичайної ситуації; ліквідації її наслідків;
• з'ясовано особливості застосування суб’єктами публічної адміністрації системи заходів адміністративного примусу загального характеру під час введення надзвичайного режиму та додаткових заходів адміністративного примусу, що застосовуються у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного, техногенного характеру та під час масових порушень громадського порядку;
• обґрунтовано пропозиції щодо: доповнення Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» нормами, які визначають порядок та умови введення надзвичайного стану, правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, що забезпечують організацію ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, види та порядок застосування додаткових заходів правового режиму надзвичайного стану у зв’язку з масовими порушеннями громадського порядку; доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею 188-37 «Порушення вимог режиму надзвичайного стану»;
удосконалено:
• теоретичні положення щодо визначення місця режиму надзвичайного стану в системі надзвичайних адміністративно-правових режимів, які мають однакову процедуру введення, продовження, скасування, а також мають єдину, загальну мету, а саме забезпечення національної безпеки та забезпечення безпеки населення країни;
• порядок застосування окремих загальних та додаткових заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану, який базується на визначені підстав, приводів та доцільності їх застосування; усвідомлені меж прав, обов’язків, гарантій осіб, відносно яких вони застосовуються; передбачені наслідків їх застосування;
дістало подальшого розвитку:
- класифікація нормативно-правових актів, які регулюють діяльність суб’єктів публічної адміністрації щодо застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану залежно від суб’єкта правотворчості та змісту, виокремлено їх вади та визначено напрямки удосконалення;
- класифікація суб’єктів, відносно яких застосовуються заходи адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану шляхом поділу їх на групи: 1) фізичні особи, що проживають або прибули у місцевість де введений режим надзвичайного стану для тимчасового проживання; 2) біженці, вимушені переселенці або особи, які по іншим причинам не можуть проживати у тій місцевості звідки вони прибули; 3) юридичні особи, що безпосередньо розташовані на території дії режиму надзвичайного стану; 4) фізичні та юридичні особи, які безпосередньо не знаходяться на території дії режиму надзвичайного стану, але їх господарська діяльність пов’язана з реалізацією заходів режиму надзвичайного стану; 5) фізичні особи, що безпосередньо мешкають за межами населених пунктів де введений режим надзвичайного стану;
- процесуальний порядок діяльності посадових осіб МНС, ОВС щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану, що зумовлений особливостями: підстав та умов введення надзвичайного стану; умов та режиму розташування, проживання, переміщення фізичних та юридичних осіб; комплексу їх прав та обов'язків; меж повноважень працівників МНС та МВС; умов та порядку ліквідації наслідків надзвичайного стану.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – для подальшої наукової розробки нових напрямків діяльності суб’єктів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
- у правотворчій сфері – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (Лист до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони вих. №2998 від 23.09.2010);
- у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність суб’єктів, що відповідальні за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану з питань застосування заходів адміністративного примусу в зазначених умовах (Акт впровадження в діяльність Головного управління МНС в Дніпропетровський області № 12 від 17.03.2010);
- у навчальному процесі – положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС», «Управління в ОВС» Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 18.12. 2010).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювались на засіданнях кафедр адміністративної діяльності ОВС, адміністративного права та адміністративного процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Окремі наукові положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в роботі, висвітлено в доповідях у десяти наукових конференціях: Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні» (Запоріжжя, 2007); Міжнародній науковій конференції «Вітчизняна юридична наукова спадщина і сучасність» (Дніпропетровськ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми взаємодії оперативних підрозділів у протидії організованій злочинній діяльності» (Одеса, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки» (Дніпропетровськ 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (Сімферополь, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 2009); Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні (м. Запоріжжя, 2009); Міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права» (м. Дніпропетровськ, 2010); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2010); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, та восьми тезах доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 221 сторінок, з яких: 176 – основний текст, 21 - список використаних джерел, який охоплює 203 найменування; 20 – додатки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, використані методи, нормативна та емпірична основи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.
Розділ 1. «Теоретично-правові засади застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Місце правового режиму надзвичайного стану в системі адміністративно-правових режимів» розглянуто науковий доробок проблем сутності понять «правовий режим», «адміністративно-правовий режим» та «надзвичайний адміністративно-правовий режим», проаналізовано види надзвичайних адміністративно-правових режимів, виокремлено місце режиму надзвичайного стану у системі надзвичайних адміністративно-правових режимів.
Встановлено, що на конституційному рівні закріплено три надзвичайних адміністративно-правових режими: правовий режим воєнного стану, правовий режим надзвичайного стану, правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, які регулюються відповідними законами та мають загальну єдину мету – захист національної безпеки та забезпечення безпеки населення країни. Характерними ознаками адміністративно-правових режимів є: визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних та юридичних осіб; детальна регламентація діяльності державних органів і громадських об’єднань; введення деяких додаткових правил або вилучення із загальнообов’язкових правових норм; встановлення особливого контролю за дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму та встановлення деяких обмежувальних заходів.
Надано характеристику правового режиму надзвичайного стану, визначено його специфіку, яка полягає в: особливих підставах та умовах введення; порядку функціонування суспільних відносин; порядку та меж діяльності органів публічної адміністрації; умов та режиму розташування, проживання, переміщення фізичних та юридичних осіб; комплексу їх прав та обов'язків; порядку, способів і засобів застосування надзвичайних заходів; умов та порядку ліквідації наслідків надзвичайного стану.
У підрозділі 1.2. «Поняття, особливості та зміст адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» наведено поняття «адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану», досліджено зміст його складових елементів (ознак).
Встановлено, що адміністративному примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану властиві як загальні ознаки, що характеризують адміністративний примус в цілому, так і додаткові, а саме: заходи адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану застосовуються лише на той строк, що чітко визначений у Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану»; органи виконавчої влади та органу місцевого самоврядування в умовах дії режиму надзвичайного стану, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації можуть застосовувати лише ті заходи адміністративного примусу, що прямо передбачені в Указі Президента України «Про введення режиму надзвичайного стану» та у Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану»; дія заходів адміністративного примусу, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану розповсюджується на фізичних та юридичних осіб, які знаходяться або мешкають на території дії режиму.
Здійснено класифікацію заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану, в основу якої покладено поділ заходів адміністративного примусу на: заходи адміністративного попередження, припинення та відповідальності. Їх зміст досліджено з урахуванням специфіки різновидів правового режиму надзвичайного стану за підставами та умовами введення: у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного, техногенного характеру та у разі масових порушень громадського порядку.
У підрозділі 1.3. «Нормативно-правові основи застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» акцентується увага на тому, що питання нормативно-правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану є дуже актуальними та важливими, оскільки забезпечення прав та свобод людини і громадянина є одним із найважливіших напрямків діяльності держави. Встановлено, що сьогодні нормативно-правове регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану має несистемний характер.
Аналіз законодавства, що регулює порядок застосування примусу в умовах надзвичайного стану дозволяє зробити висновок, що переважна частина норм має адміністративно-правовий характер і регулює ряд відносин зазначеної сфери. Ці норми містяться як в Конституції України, так і в окремих законах: «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про міліцію», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провідне місце належить міжнародно-правовим договорам, що ратифіковані Верховною Радою України, та в цілому узгоджуються з законодавством України. Водночас, суттєву роль відіграють Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти дія яких спрямована на конкретизацію та виконання законів.
На основі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану, можна визначити, що вадами такого правового регулювання є: недостатня правова регламентація застосування даних заходів на законодавчому рівні і, як наслідок, підміна законодавчої регламентації підзаконними нормативними актами; неузгодженість норм підзаконних правових актів з нормами законів України у цій сфері; відсутність належної систематизації нормативно-правових актів, що ускладнює їх ефективне застосування.
Наведено та обґрунтовано напрямки удосконалення нормативного забезпечення діяльності органів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану.
У підрозділі 1.4. «Система та повноваження суб’єктів застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» акцентовано увагу на тому, що система суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану складається з загальних суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу та суб’єктів, що спеціально створені державою з метою здійснення таких функцій.
До загальних суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану віднесено: Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки і оборони України. Зазначені суб’єкти безпосередньо не…