Анастасія

Тема 1. Основи технології виготовлення одягу.
Лекція 1. Загальні видомості про одяг та вимоги до нього.
План
1. Загальні відомості про одяг.
2. Види контролю якості одягу.
3. Нормативно-технічна документація.
4. Види цехів та етапи робіт при виробництві одягу.

1. Загальні відомості про одяг. Класифікація одягу. Одяг – це виріб або сукупність виробів, які одягає людина. Одяг створює необхідний комфорт, дозволяє зберегти здоров’я та працездатність людини при різних умовах навколишнього середовища та, крім того, несе інформацію про людину (її професію, смаки, культуру тощо), тобто виконує утилітарні та естетичні функції. Виріб – це річ, виготовлена із різних матеріалів, що має утилітарні та естетичні функції і призначена задовольняти потреби людини. Асортимент одягу – одяг, об'єднаний у самостійну групу за певними ознаками (наприклад за видом матеріалу або призначенням). Комплект одягу – одяг, що складається із двох або більше виробів, кожний із яких є частиною комплекту. Наприклад, дорожній комплект, спортивний комплект, комплект для пляжу тощо. Особливістю комплекту є те, що вироби, які входять у комплект можна заміняти іншими в залежності від сезону та інших умов. Гарнітур – комплект одягу певного призначення з одного виду матеріалу. Кількість предметів у гарнітурі може бути різною. Наприклад, жіночий спальний гарнітур, може складається із нічної сорочки і халата. Ансамбль одягу – комплект одягу і доповнення, які прикрашають його і становлять художню цілісність. Наприклад, ансамбль для урочистих подій (весілля). Частини ансамблю, на відміну від комплекту, не можна змінювати, інакше порушується художня цілісність ансамблю. В залежності від сезону одяг ділять на літній, зимовий, демісезонний (для весняно–осінньої пори) та всесезонний (для будь–якої пори року). В залежності від статевовікової ознаки одяг ділять на чоловічий (одяг для юнаків та чоловіків віком від 18 років і далі), жіночий (одяг для дівчат та жінок віком від 18 років і далі) та дитячий (одяг для дівчаток та хлопчиків віком до 18 років). Чоловічий та жіночий одяг ділиться на одяг для молодшої вікової групи (від 8 до 29 років), середньої (від 30 до 44 років) та старшої (від 45 років). Дитячий одяг в свою чергу ділиться на : одяг для дітей ясельної групи (віком від 9 місяців до 3 років); одяг для дітей дошкільної групи (від 3 до 6,5 років); одяг для дітей молодшої шкільної групи (від 6,5 до 11,5 років); одяг для дітей старшої шкільної групи (від 11,5 до 15,5 років); одяг для дітей підліткової групи (від 15,5 до 18 років). В залежності від призначення одяг ділиться на два класи: побутовий і виробничий. Побутовий – це одяг, призначений для носіння у різних побутових та суспільних умовах; він забезпечує захист організму людини від негативного впливу навколишнього середовища. В залежності від використання побутовий одяг буває повсякденним (призначеним для носіння в різних побутових та суспільних умовах) та урочистим (одяг для свят та урочистих подій). Різновидом урочистого є вечірній одяг. Виробничий – це одяг, призначений для вдягання при виконанні різних видів робіт; він повинен захищати людину від негативного впливу виробничого середовища. Клас побутового одягу самий багаточисельний. До нього відносяться наступні підкласи : білизняні вироби, корсетні вироби, верхній одяг, головні убори, рукавичні вироби, панчішно-шкарпеткові вироби, спортивний та формений одяг. Білизняні вироби – це швейні або трикотажні вироби, призначені для створення гігієнічних умов тілу людини (майка, комбінація, труси, кальсони, спідня сорочка, нічна сорочка, піжама, льоля, сорочечка, повзунки тощо). Корсетні вироби – це швейні або трикотажні вироби, які вдягаються безпосередньо на тіло для формування або підтримки різних частин тіла та (або) тримання панчіх (бюстгальтер, грація, напівграція, корсет, напівкорсет, пояс для панчіх, купальник, купальний костюм тощо). Верхній одяг – це плечовий і поясний одяг за винятком білизняних і корсетних виробів. Плечовий одяг – це одяг, що лягає на верхню опорну поверхню тіла , обмежену вгорі лініями з’єднання тулуба з шиєю й верхніми кінцівками, а знизу – лінією, що проходить через точки лопаток і грудей, які виступають. Поясний одяг – одяг, що лягає на нижню опорну поверхню тіла , обмежену вгорі лінією талії, а знизу – лінією стегон. Верхній одяг включає значний асортимент виробів. Це такі плечові вироби, як пальто ( різновиди – напівпальто, манто, кожух, кожушанка, доха, шуба тощо), плащ, накидка (різновиди – пелерина, мантилья, палантина тощо), куртка (анорак, блузон, блуза тощо), піджак (блейзер тощо), жакет (спенсер, болеро тощо), комбінезон, напівкомбінезон, сукня (сарафан), халат (кімоно, капот, пеньюар тощо), блузка, ліф, сорочка (різновидом сорочки є сорочка «українка», «косоворотка» тощо), кофточка, жилет (кіптар, безрукавка тощо), джемпер (пуловер), светр, фуфайка (футболка) тощо. І поясні: штани (бермуди), шорти, рейтузи, спідниця, фартух тощо. Деякі види плечового верхнього одягу: 1. Манто – широке жіноче пальто із хутра. 2. Доха – шуба, в якій хутро знаходиться і ззовні, і усередині. 3. Пелерина – коротка (не доходить до лінії талії) накидка на плечі , яку надягають поверх плаття, сарафана, пальто. 4. Палантина – жіноча накидка у вигляді шарфа із хутра або оксамиту, яку накидають на плечі. 5. Анорак – куртка з капюшоном без застібки ( або застібається на тасьму-блискавку), яка одягається через голову. 6. Блузон – коротка, куртка, низ якої закладений в складки і оброблений пришивним манжетом, який щільно прилягає до стегон. 7. Блейзер – піджак спортивного типу. 8. Спенсер – короткий жакет. 9. Капот – жіноче домашнє плаття вільного покрою. 10. Пеньюар – жіноча ранкова сукня із легкої тканини, яку звичайно одягають в комплекті з нічною сорочкою. 11. Головні убори – це вироби, якими накривають голову (шапка, вушанка, кепі, капелюх (бриль), капелюшок (панама), берет, кашкет, капор, шолом, жокейка, шлем, капор, чепчик, безкозирка, пілотка) . 12. Хустково–шарфові вироби – вироби, якими накривають голову і (або) шию (хустка, косинка, шарф ) . Різновидом шарфа є кашне, палантина. 13. Рукавичні вироби – це вироби, які вдягають безпосередньо на кисть руки та частково або цілком на передпліччя (рукавиці, рукавички). 14. Панчішно–шкарпеткові вироби – вироби, які вдягають безпосередньо на тіло й вкривають нижню частину тулуба та (або) ноги із ступнями або без них, кожну окремо ( підслідники, шкарпетки, панчохи, напівпанчохи, гетри, колготи). Різновидом панчох є гольфи, а колготок – лосини, які не вкривають ступнів ніг. 15. Спортивний одяг – це побутовий одяг для заняття спортом. Він повинен захищати спортсмена від травм та забезпечувати досягнення відповідних спортивних результатів. Спортивний одяг поділено на підкласи за видами спорту (одяг для фехтування, кінного спорту, фігурного катання тощо). 16. Формений одяг – це побутовий одяг для військовослужбовців , робітників спеціальних відомств і учнів, для яких установлена спеціальна форма. Основними видами виробничого одягу є пальто, шинель, кітель, сукня тощо. 17. Технологічний одяг – призначений для людей, які працюють на високоточних виробництвах та в медицині (халати, бахіли тощо). 18. Спеціальний одяг призначений для захисту людини від небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і створення безпечних умов праці. Спецодяг у відповідності з ГОСТ 12.4.103–83 поділено на 13 груп і 39 підгруп в залежності від характеру впливу виробничих факторів (від механічного впливу, загальних виробничих забруднень, підвищених та понижених температур, радіоактивних речовин, від рентгенівського випромінювання, електричного поля, нетоксичних і токсичних речовин, води, кислот, лугів, органічних розчинників, нафтопродуктів, масел та жирів, шкідливих біологічних факторів). Група умовно позначається прописною літерою в залежності від захисних властивостей одягу: М – від механічного впливу, З – від загальних виробничих забруднень, К – від кислот, В – від води, Е – від електричного поля, Б – від шкідливих біологічних факторів. Групи в свою чергу діляться на підгрупи по конкретних захисних властивостях. Наприклад, в групі одягу для захисту від підвищених температур виділено підгрупи для захисту від високих температур, обумовлених кліматом, від теплового випромінювання, іскор та бризок розплавленого металу, окалини, відкритого полум'я. Підгрупа позначається строчною літерою, яка означає можливе пошкодження. Наприклад, Ем – від електромагнітного поля, Бс – від електростатичного поля. Основними видами спецодягу є : куртка, штани, комбінезон, халат, плащ тощо. Виробничий одяг, в залежності від його функцій ділиться на спеціальний та технологічний (санітарно– гігієнічний).
Вимоги до одягу.
До одягу висуваються споживчі і промислові вимоги. До споживчих вимог відносяться: 1.Відповідність одягу своєму призначенню. 2.Естетичні. 3.Експлуатаційні. 4.Гігієнічні. Естетичні вимоги – це вимоги художнього оформлення одягу, відповідно сучасній моді (силует, форма деталей, пропорції частин одягу, колір, малюнок, матеріали, що використовуються). Експлуатаційні вимоги – забезпечення зручностей при носінні одягу, тобто забезпечення свободи руху і дихання людини, а також надійність при експлуатації. Гігієнічні вимоги передбачають захист людини від впливу шкідливих факторів (холод, жара, дощ, сніг тощо); забезпечення нормальної життєздатності організму, дихання шкіри, газообмін тощо), а також підтримування під шаром одягу повітря певного рівня температури, зволоження тощо. До промислових вимог відносяться забезпечення техніко-економічної доцільності виготовлення виробу за допомогою скорочення витрати матеріалів, а також скорочення трудомісткості виготовлення виробу.
Загальні відомості про конструкцію.
Конструкції сучасного одягу надзвичайно різноманітні. В залежності від ступеня прилягання одягу до фігури людини розрізняють одяг прямого, прилеглого та напівприлеглого силуетів. Силует – це стилізоване площинне зображення об’ємної форми одягу, його обрис. В одязі прилеглого силуету чітко підкреслені груди і талія. В одязі напівприлеглого силуету талія визначена менш чітко. В одязі прямого силуету талію не підкреслюють. В залежності від покрою розрізняють одяг з вшивним рукавом, з рукавом реглан та із суцільновикроєним рукавом. Для одягу із вшивним рукавом характерним є наявність плечових і бокових швів, шва вшивання рукава у пройму. В одязі покрою реглан зовсім інше місцезнаходження основних з’єднувальних швів та особлива форма рукава. Для одягу з суцільновикроєним рукавом характерним є те, що рукава викроюють разом із пілочкою та спинкою. В залежності від кількості поздовжніх швів одяг може бути безшовним, одно-, дво-, три-, чотири-, п’яти-, шестишовним. Одяг може бути відрізним або невідрізним по лінії талії, мати кокетки. Одяг одного покрою може мати різні фасони, в залежності від форми його окремих елементів – рукавів, коміра, бортів, застібки, кишень тощо. Наприклад, жіноче пальто прямого силуету з вшивним рукавом може бути з центральною або зміщеною застібкою, відкладним або піджачним коміром, накладними або прорізними кишенями. Однак, незважаючи на велику різноманітність, в різних конструкціях застосовуються однакові за призначенням деталі та види вузлів. Деталь швейного виробу – це частина швейного виробу, суцільна або складова. Вузол швейного виробу – складне з’єднання деталей швейного виробу. Наприклад, вузлом швейного виробу є комір, а деталями коміра є верхній та нижній коміри. Всі деталі одягу діляться на деталі верху, підкладки та прокладки. Підкладка – деталь кишені або вузол виробу для оформлення з вивороту. Підкладку застосовують у верхньому одязі. Вона закриває виворітну сторону виробу, оберігає його від витирання, а тканину від осипання. Для зручності користування одягом під час надягання, скидання та рухів підкладку доцільно виготовляти із тканин з гладкою поверхнею. Деталі підкладки плечового одягу, незалежно від його виду, складаються із деталей пілочки, спинки, та рукавів. Прокладка – деталь або вузол виробу для надання сталості форми і теплозахисних властивостей — розміщена між верхнім і нижнім шарами матеріалу. Розрізняють прокладку клейову і без клею, утеплювальну та неклейову прокладку. Клейову прокладку використовують в бортах пілочок, в комірах, кишенях, по низу рукавів, по краях шлиці тощо, для надання деталям одягу формостійкості під час експлуатації одягу. У зимовому та демісезонному одязі крім клейової, використовують прокладку із утеплювальних матеріалів, таких як синтепон, ватин тощо. Утеплювальна прокладка повторює форму деталей підкладки пілочки, спинки та рукавів. До основних деталей одягу відносяться: перед, пілочка, спинка, рукава, комір, половинки штанів. Основні деталі утворюють форму та силует виробу. До неосновних відносяться: підборта, пояс, манжети, клапани, листочки тощо. Неосновні деталі служать для оздоблювання одягу та обробки країв основних деталей. Перед – передня деталь швейного виробу з розрізом згори або без нього. Пілочка – передня деталь швейного виробу з розрізом згори до низу. Спинка – задня деталь швейного виробу. Рукав – деталь або вузол швейного виробу, що закриває руку. Половина штанів – деталь штанів, ліва та права, що вкриває нижню частину тулуба й ногу. Комір – деталь або вузол швейного виробу для обробки та оформлення вирізу горловини. Підборт – деталь швейного виробу для обробки країв розрізу пілочки. Кокетка – деталь або вузол верхньої частини переду, спинки, рукава, а також спідниці і штанів. Манжета – деталь або вузол швейного виробу для оформлення низу рукавів або штанів. Кишеня – деталь або вузол швейного виробу для зберігання дрібних предметів та оздоблення виробу. Кишеня може бути прорізна, накладна, зовнішня, внутрішня, передня, задня, бокова. Пояс – деталь для фіксації швейного виробу під грудьми, на талії або стегнах та його декоративного оформлення. Основні деталі одягу можуть бути суцільними або складатися із кількох деталей. Наприклад спинка може бути суцільною або мати середній шов; рукав може складатися з верхньої, нижньої, задньої та передньої частини; половина штанів складається із передньої та задньої частини. Комір звичайно складається із двох деталей – верхнього та нижнього коміра. Деталі коміра можуть бути суцільними або складатися із кількох частин. Наприклад нижній комір в верхньому одязі може складатися із двох частин і мати шов посередині
Терміни та визначення ДСТУ 2162–93
Основні терміни: абетка, стандарт, волого-теплова обробка, викроювання деталей, відпарювання, розкладка лекал, маркування, контроль технологічного процесу, контроль, якість. Зміст ДСТУ 2162-93. Стандарт встановлює терміни та визначення основних понять щодо технології швейного виробництва. Терміни, які подає стандарт, обов’язкові для застосування в усіх видах документації: науково–технічній, навчальній та довідковій літературі. Стандарт складається з розділів: загальні поняття ; документація швейного виробництва; технологічне обладнання і засоби оснащення; підготовка виробництва; настилання та розкрій матеріалу; технологія виготовлення виробу; волого-теплове оброблення швейних виробів та абетковий покажчик термінів українською мовою.
Загальні поняття.
В цьому розділі наведені такі поняття, як: Виробничий процес – сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, в результаті яких початкові матеріали та напівфабрикати перетворюються в готові вироби; Технологічний процес – сукупність цілеспрямованих дій по зміненню та визначенню стану предмету праці з метою одержання готового виробу; Технологічний режим – сукупність значень параметрів технологічного процесу в певному інтервалі часу; Технологічний метод – сукупність правил, що визначають послідовність і зміст дій при виконанні технологічних операцій; Технологічна неподільна операція – закінчена частина технологічного процесу, подальше розчленування якої на складові неможливе або недоцільне внаслідок технологічної зв’язаності; Ручна операція – операція, що виконується повністю вручну або з допомогою ручних знарядь праці; Машинна операція – операція, де основні дії виконуються механізмом без участі робітника,а допоміжні – вручну або частково механізовані; Автоматизована операція – операція, де основні дії повністю автоматизовані,а допоміжні – повністю або частково,але дії виконавчого механізму виконуються автоматично. Документація швейного виробництва. В цьому розділі подаються поняття: конструкторський документ, технічний опис, конфекційна карта, які заповнюються при розробці конструкторської документації; технологічна схема поділу праці, інструкційна карта, розпланування процесу, зведення обладнання, зведення робочої сили, монтажний та синхронний графіки, які розробляють при проектуванні технологічного процесу виготовлення виробу. Технологічний документ – графічний або текстовий документ, який окремо, або в сукупності з іншими документами визначає технологічний процес або операцію виготовлення швейного виробу. Технологічна послідовність – технологічний документ, який містить опис процесу виготовлення швейного виробу у вигляді переліку технологічно неподільних операцій, що розміщенні за порядком їх виконання, з поданням технологічних режимів, засобів оснащення та трудових нормативів. Карта інженерного забезпечення – технологічний документ, що регламентує виконання технологічно неподільної операції, і містить розрахункові дані операції, технічні умови, вимоги до якості та раціональні заходи виконання операції, схеми робочого місця з засобами технологічного оснащення. Технологічне обладнання і засоби оснащення. В даному розділі подаються поняття технологічного обладнання для пошиття та розкрою виробів. Наведемо поняття,які стосуються швейного обладнання для з’єднання деталей. Засоби технологічного оснащення – сукупність знарядь виробництва, що необхідні для здійснення технологічного процесу. Технологічне обладнання – засоби технологічного оснащення, в яких для виконання певної частини технологічного процесу розміщуються матеріали або напівфабрикати, засоби впливу на них, а також технологічне оснащення. Технологічне оснащення – засоби технологічного оснащення, що доповнюють технологічне обладнання для виконання певної частини технологічного процесу. Пристрій – технологічне оснащення для встановлення або спрямовування предмета праці чи інструменту під час виконання технологічної операції. Швейна машина – технологічне обладнання для пошиття виробів. Універсальна швейна машина – швейна машина човникового або ланцюгового стібка для виконання різних строчок (операції) зшивальних, обшивальних, оздоблювальних. Спеціальна швейна машина – швейна машина для виконання певних операцій:тимчасового скріплення, підшивання, обметування, вишивання. Швейна машина напівавтомат – швейна машина, яка автоматично виконує певні елементи постійно повторюваної технологічної операції. …