Юлія

  

Введіть не менше чотирьох перш
АБВ довідник: А Б В Г Д Е Є Ж З И І
Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш
Щ Ю Я

Зображення (фото) товару на сайті може відрізнятися від фактичного
зовнішнього вигляду товару.

Діклосейф cупозиторії
50мг №10
Код товару:АА-00015412
Виробник: КУСУМ ХЕЛТХКЕР ИНДИЯ

 В НАЯВНОСТІ
Інтернет ціна
грн

99.36
УВАГА! Ціна продажу окремої позиції Товару, зазначена на
сайті дійсна для інтернет- замовлення та може
відрізнятися від роздрібної ціни продажу аналогічного
Товару в місці його реалізації.

УВАГА! В неробочий час аптеки ціна на
сайті може відрізнятися на наступний
день.

КІЛЬКІСТЬ: - 1 + В кошик

 Купити в 1 клік


Отримання без черги
Отримати замовлення у аптеці без черги


24/7 замовлення
Прийом замовлень на сайті цілодобово


Зручні пункти видачі
Отримати замовлення у найближчій аптеці без черги


Професійні консультації
Наші фармацевти готові надати інформацію щодо
препаратів

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДІКЛОСЕЙФ®
(DICLOSAFE®)
Склад:
діюча речовина: диклофенак (diclofenac);
1 супозиторій містить диклофенаку натрію 50 мг;
допоміжна речовина: твердий жир.
Лікарська форма. Супозиторії.
Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії
від білого до світло-жовтого кольору,
торпедоподібної форми.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні
протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТХ M01A B05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Фармакодинаміка..
Диклофенак натрію – нестероїдний
протизапальний засіб, що чинить виражену
аналгетичну, протизапальну дію. Він є інгібітором
простагландинсинтетази (циклооксигенази).
Фармакокінетика
Фармакокінетика..
Всмоктування.
Всмоктування швидке, але повільніше, ніж при
застосуванні таблеток із кишковорозчинним
покриттям.
Після застосування супозиторіїв диклофенаку
натрію в дозі 50 мг концентрація на одиницю
дози становить близько 2/3 від концентрації, що
досягається після застосування таблеток із
кишковорозчинним покриттям (1,95 + 0,8 мкг/мл
(1,9 мкг/мл = 5,9 мкмоль/л)).
Біодоступність.
Як і у разі застосування пероральних лікарських
форм препарату, площа під кривою концентрації
(AUC) становить приблизно половину від
значення, отриманого при застосуванні
парентеральної дози. Після багаторазового
застосування препарату його фармакокінетика
не змінюється. Кумуляція препарату не
спостерігається за умови дотримання
рекомендованого дозування.
Розподіл.
Зв’язування диклофенаку з білками сироватки
крові становить 99,7 %, головним чином з
альбуміном – 99,4 %.
Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де
його максимальна концентрація досягається на
2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Уявний
період напіввиведення із синовіальної рідини
становить 3-6 годин. Через 2 години після
досягнення максимальних концентрацій у
плазмі крові концентрація диклофенаку в
синовіальній рідині залишається вищою, ніж у
плазмі крові; це явище спостерігається протягом
12 годин.
Диклофенак був виявлений у низькій
концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в
однієї жінки. Передбачувана кількість
препарату, що проникає в організм немовляти з
грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/
добу.
Метаболізм.
Диклофенак метаболізується частково шляхом
глюкуронізації незміненої молекули, але
головним чином – шляхом одноразового і
багаторазового гідроксилювання та
метоксилювання, що призводить до утворення
декількох фенольних метаболітів, більша
частина яких утворює кон’югати з глюкуроновою
кислотою. Два з цих фенольних метаболітів
біологічно активні, але значно меншe, ніж
диклофенак.
Виведення.
Загальний системний кліренс диклофенаку
становить 263 ± 56 мл/хв (середнє значення +
СВ). Кінцевий період напівжиття у плазмі крові
становить 1-2 години. Період напівжиття у
плазмі крові чотирьох метаболітів, зокрема двох
фармакологічно активних, також нетривалий і
становить 1-3 години. Близько 60 % застосованої
дози препарату виводиться із сечею у вигляді
глюкуронідного кон’югату інтактної молекули та
у вигляді метаболітів, більшість із яких також
перетворюється на глюкуронідні кон’югати. У
незміненому вигляді виводиться менше 1 %
диклофенаку. Решта застосованої дози
препарату виводиться у вигляді метаболітів із
калом.
Фармакокінетика в окремих групах хворих.
Вплив віку пацієнта на всмоктування,
метаболізм і виведення препарату не
спостерігався, окрім того факту, що у п’яти
пацієнтів літнього віку 15-хвилинна
внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на
50 % концентрації препарату у плазмі крові, ніж
це очікувалося у молодих здорових
добровольців.
У пацієнтів із порушеннями функції нирок, які
отримували терапевтичні дози, можна не
очікувати накопичення незміненої активної
речовини, виходячи з кінетики препарату після
одноразового застосування. У хворих із
кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв
розрахункові рівноважні концентрації
гідроксильованих метаболітів у плазмі крові
були приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових
добровольців. Проте в кінцевому підсумку всі
метаболіти виводилися з жовчю.
Пацієнти із порушеннями функції печінки.
У хворих на хронічний гепатит або
компенсований цироз печінки показники
фармакокінетики, метаболізм диклофенаку
аналогічні таким у пацієнтів без захворювань
печінки.
Клінічні характеристики.
Показання.
Запальні і дегенеративні форми ревматизму:
ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний
артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит,
включаючи спондилоартрит.
Больові синдроми з боку хребта.
Ревматичні захворювання позасуглобових
м’яких тканин.
Посттравматичні і післяопераційні больові
синдроми, що супроводжуються запаленням і
набряком, зокрема після стоматологічних та
ортопедичних операцій.
Гінекологічні захворювання, що
супроводжуються больовим синдромом і
запаленням, наприклад первинна дисменорея та
аднексит.
Напади мігрені.
Гострі напади подагри.
Як допоміжний засіб при тяжких запальних
захворюваннях ЛОР-органів, що
супроводжуються болісним відчуттям,
наприклад при фаринготонзиліті, отиті.
Відповідно до загальних терапевтичних
принципів, основне захворювання слід лікувати
засобами базисної терапії. Гарячка сама по собі
не є показанням для застосування препарату.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до
будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового
тракту в анамнезі, пов’язані з попереднім
лікуванням нестероїдними протизапальними
препаратами (НПЗП).
Активна форма виразкової хвороби/кровотечі
або рецидивуюча виразкова хвороба/кровотеча
в анамнезі (два або більше окремих епізоди
встановленої виразки або кровотечі).
ІІІ триместр вагітності.
Запальні захворювання кишечнику (наприклад,
хвороба Крона або виразковий коліт).
Печінкова недостатність.
Ниркова недостатність.
Застійна серцева недостатність (NYHA II-IV),
ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають
стенокардію, перенесений інфаркт міокарда.
Лікування періопераційного болю при аорто-
коронарному шунтуванні (або використання
апарату штучного кровообігу).
Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які
перенесли інсульт або мають епізоди
транзиторних ішемічних атак.
Захворювання периферичних артерій.
Проктит.
Диклофенак натрію, як і інші НПЗП,
протипоказаний пацієнтам, у яких у відповідь на
прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших
НПЗП виникають напади бронхіальної астми,
кропив’янка, ангіоневротичний набряк або
гострий риніт.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та
інші види взаємодій.
Зазначено взаємодії, що спостерігаються при
застосуванні диклофенаку у вигляді
кишковорозчинних таблеток та/або в інших
лікарських формах.
Літій. За умов одночасного застосування
диклофенак може підвищити концентрацію літію
у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня
літію у сироватці крові.
Дигоксин. За умов одночасного застосування
диклофенак може підвищити концентрацію
дигоксину у плазмі крові. Рекомендується
моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.
Діуретичні та антигіпертензивні засоби. Як і інші
НПЗП, супутнє застосування диклофенаку з
діуретиками та антигіпертензивними засобами
(наприклад, β-блокаторами, інгібіторами
ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ))
можуть призвести до зниження їх
антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування
синтезу судинорозширювальних
простагландинів. Таким чином, подібну
комбінацію слід застосовувати із
застереженням, а пацієнти, особливо літнього
віку, повинні перебувати під ретельним наглядом
щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні
отримувати належну гідратацію, рекомендується
також моніторинг ниркової функції після початку
супутньої терапії та на регулярній основі після
неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ,
у зв’язку зі збільшенням ризику
нефротоксичності.
Препарати, що, як відомо, спричиняють
гіперкаліємію.
Супутнє лікування калійзберігаючими
діуретиками, циклоспорином, такролімусом або
триметопримом може бути пов’язане зі
збільшенням рівня калію у сироватці крові, тому
моніторинг стану пацієнтів слід проводити
частіше.
Антикоагулянти та протитромбоцитарні засоби.
Супутнє застосування може підвищувати ризик
кровотечі, тому рекомендується вжити
застережних заходів. Хоча клінічні дослідження
не свідчать про вплив диклофенаку на
активність антикоагулянтів, існують окремі дані
про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які
застосовують одночасно диклофенак та
антикоагулянти. Тому для впевненості, що ніякі
зміни в дозуванні антикоагулянтів не потрібні,
рекомендований ретельний моніторинг таких
пацієнтів. Як і інші НПЗП, диклофенак у високих
дозах може тимчасово пригнічувати агрегацію
тромбоцитів.
Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори
циклооксигенази-2 та кортикостероїди.
Одночасне застосування диклофенаку та інших
НПЗП або кортикостероїдів може підвищити
ризик шлунково-кишкової кровотечі або
виразки. Слід уникати одночасного застосування
двох або більше НПЗП.
Селективні інгібітори зворотного захоплення
серотоніну (СІЗЗС). Супутнє застосування НПЗП
та СІЗЗС може збільшувати ризик шлунково-
кишкових кровотеч.
Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження
показали, що диклофенак можна застосовувати
разом із пероральними антидіабетичними
засобами і не змінювати їх терапевтичний ефект.
Проте є деякі повідомлення про розвиток у таких
випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що
зумовлювало необхідність зміни дози
антидіабетичних засобів під час застосування
диклофенаку. Тому рекомендовано під час
комбінованої терапії контролювати рівень
глюкози в крові.
Також наявні окремі повідомлення про випадки
метаболічного ацидозу при одночасному
застосуванні із диклофенаком, особливо у
пацієнтів із вже існуючими порушеннями функції
нирок.
Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати
кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що
призводить до підвищення рівня метотрексату.
Слід дотримуватись обережності при
призначенні НПЗП, включаючи диклофенак,
менше ніж за 24 години до застосування
метотрексату, оскільки в таких випадках може
підвищуватися концентрація метотрексату в
крові і посилюватися його токсична дія. Були
зареєстровані випадки серйозної токсичності,
коли інтервал між застосуванням метотрексату і
НПЗП, включаючи диклофенак, був у межах 24
годин. Ця взаємодія опосередкована через
накопичення метотрексату в результаті
порушення ниркової екскреції у присутності
НПЗП.
Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших
НПЗП, на синтез простагландинів у нирках може
посилювати нефротоксичність циклоспорину, у
зв’язку з цим диклофенак слід застосовувати у
нижчих дозах, ніж для пацієнтів, які не
застосовують циклоспорин.
Такролімус. При застосуванні НПЗП з
такролімусом можливе підвищення ризику
нефротоксичності, що може бути
опосередковано через ниркові
антипростогландинові ефекти НПЗП та інгібітора
кальциневрину.
Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані
щодо розвитку судом у пацієнтів, які одночасно
застосовували похідні хінолону та НПЗП. Це
може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією
та судомами в анамнезі, так і без них. Таким
чином, слід проявляти обережність при
вирішенні питання про застосування хінолону
пацієнтам, які вже отримують НПЗП.
Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з
диклофенаком рекомендується проводити
моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові
у зв’язку з очікуваним збільшенням впливу
фенітоїну.
Колестипол та холестирамін. Ці препарати
можуть спричинити затримку або зменшення
всмоктування диклофенаку. Таким чином,
рекомендується призначати диклофенак
принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин
після застосування колестиполу/холестираміну.
Серцеві глікозиди. Одночасне застосування
серцевих глікозидів та НПЗП у пацієнтів може
посилити серцеву недостатність, зменшити
швидкість клубочкової фільтрації та підвищити
рівні серцевих глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон. НПЗП не слід застосовувати
протягом 8-12 днів після застосування
міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити
ефект міфепристону.
Інгібітори CYP2C9. Необхідна обережність при
сумісному застосуванні диклофенаку з
інгібіторами CYP2C9 (наприклад, із
вориконазолом). Це може призвести до
значного збільшення максимальних
концентрацій у плазмі крові та експозиції
диклофенаку.
Індуктори СYP2C9. Необхідна обережність при
спільному застосуванні диклофенаку з
індукторами СYP2C9 (наприклад, із
рифампіцином). Це може призвести до значного
збільшення концентрації у плазмі крові та
експозиції диклофенаку.
Особливості застосування.
Загальні.
Щоб мінімізувати небажані ефекти, слід
застосовувати мінімальну ефективну дозу
протягом найкоротшого періоду часу.
Слід уникати одночасного застосування
препарату Діклосейф® із системними НПЗП,
такими як селективні інгібітори
циклооксигенази-2, через відсутність будь-яких
доказів синергічного ефекту і зв’язку з
потенційними адитивними побічними ефектами.
Необхідна обережність щодо застосування
препарату пацієнтам віком від 65 років. Зокрема,
рекомендується застосовувати найнижчу
ефективну дозу ослабленим пацієнтам літнього
віку або з низькою масою тіла.
У рідкісних випадках, як і при застосуванні інших
НПЗП, можуть спостерігатися алергічні реакції, у
тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції,
навіть без попереднього впливу диклофенаку.
Завдяки своїм фармакодинамічним
властивостям препарат Діклосейф®, як і інші
НПЗП, може маскувати ознаки і симптоми
інфекції.
Вплив на травний тракт.
При застосуванні всіх НПЗП, включаючи
диклофенак, були зареєстровані випадки
шлунково-кишкових кровотеч (випадки
блювання кров’ю, мелени), утворення виразки
або перфорації, які можуть бути летальними та
статися у будь-який час у процесі лікування, при
наявності або відсутності попереджувальних
симптомів, або попереднього анамнезу
серйозних явищ з боку шлунково-кишкового
тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні
наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у
пацієнтів, які отримують диклофенак натрію,
спостерігаються явища шлунково-кишкової
кровотечі або утворення виразки, застосування
препарату необхідно припинити.
Як і при застосуванні інших НПЗП, включаючи
диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що
свідчать про порушення з боку травного тракту
(ТТ), обов’язковим є медичний нагляд і особлива
обережність. Ризик виникнення кровотечі,
виразки або перфорації у ТТ збільшується з
підвищенням дози НПЗП, включаючи
диклофенак, та у хворих із виразкою в анамнезі,
особливо з ускладненням у вигляді кровотечі
або перфорації, та у пацієнтів літнього віку.
Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту
небажаних реакцій на застосування НПЗП,
особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та
перфорації, які можуть бути летальними.
Щоб зменшити ризик такого токсичного впливу
на ТТ, лікування слід розпочинати та
підтримувати найнижчими ефективними дозами.
Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує
супутнього застосування низьких доз
ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин або
інших лікарських засобів, які здатні підвищувати
ризик небажаної дії на ТТ), слід розглянути
питання про застосування комбінованої терапії із
застосуванням захисних засобів (наприклад,
інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в
анамнезі, особливо літнього віку, необхідно
повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні
симптоми (особливо кровотечі в ТТ).
Застереження також потрібні для хворих, які
отримують одночасно лікарські засоби, що
можуть підвищити ризик виразки або кровотечі,
такі як системні кортикостероїди,
антикоагулянти (наприклад, варфарин),
антитромботичні засоби (наприклад,
ацетилсаліцилова кислота) або С/ЗЗС.
Пильний медичний нагляд і застереження
потрібні пацієнтам із виразковим колітом або з
хворобою Крона, оскільки ці стани можуть
загостритись.
Вплив на печінку.
Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку,
якщо препарат Діклосейф® призначати
пацієнтам із порушеннями функції печінки,
оскільки їх стан може погіршитись.
Як і при лікуванні іншими НПЗП, включаючи
диклофенак, рівень одного або декількох
печінкових ферментів може підвищуватися. Під
час тривалого застосування диклофенаку натрію
як застережний захід призначати регулярний
нагляд за функцією печінки. Якщо порушення
функції печінки зберігаються або погіршуються
та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть
бути пов’язані з прогресуючими
захворюваннями печінки або якщо
спостерігаються інші прояви (наприклад,
еозинофілія, висипання), застосування
препарату Діклосейф® слід припинити. Перебіг
захворювань, таких як гепатит, може проходити
без продромальних явищ. Застереження
необхідні у разі, якщо препарат Діклосейф®
застосовувати пацієнтам із печінковою
порфірією через імовірність провокування
нападу порфірії.
Вплив на нирки.
Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи
диклофенак, були зареєстровані випадки
затримки рідини та набряків, особливу увагу слід
приділити пацієнтам із порушеннями функції
серця або нирок, артеріальною гіпертензією в
анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які
отримують супутню терапію діуретиками або
препаратами, що суттєво впливають на функцію
нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням
позаклітинного об’єму рідини з будь-якої
причини, наприклад до або після серйозного
хірургічного втручання. У таких випадках як
застережний захід рекомендується моніторинг
функції нирок. Припинення терапії зазвичай
зумовлює повернення до стану, який передував
лікуванню.
Вплив на шкіру.
У зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи
диклофенак натрію, у дуже рідких випадках були
зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри
(деякі з них були летальні), включаючи
ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-
Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих
реакцій спостерігається на початку курсу терапії:
поява реакції відзначається у більшості випадків
протягом першого місяця лікування.
Застосування препарату Діклосейф® необхідно
припинити при першій появі шкірних висипань,
уражень слизової оболонки або при появі будь-
яких інших ознак підвищеної чутливості.

Важливо
Інформація про товар, яка розміщена на сайті не
замінює консультацію лікаря та зміст інструкції
для медичного застосування лікарського засобу.

Зворотній зв'язок

10029, Україна
 м. Житомир
провулок 1-ий Сінний, 4

 [відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

 [відкрити контакти](див. вище в блоці «контактна інформація»)

 sanitas.ua

 Про компанію
 Вакансії

 Співпраця

 Контакти

 Якість продукції
 Правила сайту
 Публічний договір

 Аптеки

 Події

 Діючі акції
 Знижки в аптеці

Клієнтам
 Як замовити?
 Доставка з аптеки
 Дисконтна програма
 Соціальна програма
 Пенсійна знижка
 Соціальні проєкти
 Доступні ліки

Підтримується компанією SillSoft

Revizion.info   
Copyright ©Усі права захищено.
Ліцензія АВ №599221 від 11.07.2012р.