Близько 150 років минуло з моменту, коли жінки — звичайно, з дозволу патріархального на той час суспільства — почали працювати, отримувати дохід і будувати кар’єру. З цього часу діловий костюм пройшов значну трансформацію, переживши маскулінність, відверту сексуальність і повернувшись до стриманої лаконічності.

Ретроспективу, щоб не тільки зрозуміти розвиток ділового гардероба, а й поринути у події, повʼязані з емансипацією жінок, у цій статті для читачів Work.ua влаштовує бренд «LESIA|UKRAINKA у кожній з нас».

Бренд з 1937 року створює одяг для жінок і в цьому матеріалі розповідає, як саме відбувалась трансформація жіночого дрес-коду і розвивався жіночий діловий образ у світі.

1940 — початок ставлення образу «ділової жінки»

Це саме той період, коли про термін «емансипація» чули всі. Після років боротьби з нерівністю настав час, який змінив життя багатьох жінок: збіглися та сама емансипація, поява феміністичних рухів, революційні настрої та військова нестача кадрів.

Дівчина, яка виросла в період війни, відрізнялася від своїх бабусь і мам, які починали працювати в XIX столітті. Тоді жіночий діловий костюм був гранично функціональний і не ставав частиною іміджу.

Бізнес-леді нового покоління не тільки ходили на роботу в піджаках і спідницях, а й у світ виходили в ролі представників певних професій. Справжня революція здійснювалася у світському суспільстві, коли там з’являлася панянка в короткій спідниці з пером журналіста або рахунками бухгалтера. (О, це був жах! Адже видно щиколотки, а якщо жінка покладе ногу на ногу — ще й коліна.)

Іконою стилю того періоду вважається Марлен Дітріх, яка стала першою жінкою, що сміливо з’явилася в суспільстві в чоловічому костюмі. Скандальна біографія не заважала, а скоріше допомагала їй стати ідеалом для сучасниць і натхненницею для наступних поколінь.

Втім, вигляд жінки в чоловічому костюмі все ще був приводом для легкого шоку в суспільстві, що не втратило традиційні уявлення про моральність. Та й чоловіки не хотіли віддавати керівну роль, на яку робила замах жінка в піджаку та ще й при краватці.

Феміністичний рух боровся за права та незалежність. Це своєю чергою відбилося й на жіночій моді: сукні до п’ят і корсети йшли в минуле, а їм на зміну прийшли укорочені спідниці та сукні.

З появою нових тканин, джерсі та трикотажу, змінюється і фасон блузок. Але — і це передбачувано — попри трансформацію образу, жінка виглядала ще досить скромно.

В Європі до середини XX століття нормою життя для жінки вважалося: закінчити коледж, пропрацювати кілька років і вийти заміж, народити дітей і стати домогосподаркою. Тобто мета стати успішною діловою жінкою, побудувати кар’єру, досягти успіхів саме на професійному поприщі перед жінкою просто не стояла. Тож і мода підлаштовувалась під запит і не пропонувала жінкам колекції саме для відвідування офісу чи співбесід. А для популярних тоді «жіночих» професій швачки, кухарчині чи продавчині не було потреби виготовляти окремі лінійки.

Та от що відбулося потім.

1950-60 — сексуальність як основа визнання

У 50-60 роки відбуваються нові трансформації в зовнішності жінок, які відкинули «покликання берегині вогнища» й вийшла на роботу: класичні спідниці та сукні, туфлі-човники, модна зачіска й навіть макіяж.

При цьому для все ще патріархального суспільства жінки стали «прикрасою офісу», а в їхньому вбранні явно підкреслювалися лінія грудей, талія, коліна. Існував ще один цікавий інструмент впливу на моду та тренди того часу — голлівудські фільми, які тільки підкріпили сексуальний образ жінки на роботі.

Тож зовнішність стала зброєю — вважалось нормою використовувати її для кар’єрного зростання. В хід пішли декольте, підбори-шпильки, спідниці-олівець з високим розрізом, який відкривав стегна.

Часи Другої світової війни змінили ставлення суспільства до жінки в штанах. Усім було байдуже, хто стоїть біля верстата — чоловік чи жінка: одяг робітника повинен був сприяти максимальній продуктивності й не більше. Так, жінка в штанах увійшла в уявлення про норму, а потім і в уявлення про моду. Попри те, що перші штани жінки стали носити ще в середині XIX століття, в моду їх увів Ів Сен-Лоран тільки в 60-х.

Остання радикальна зміна в жіночому діловому гардеробі відбулася в 50-60-ті роки. І пов’язано це було з літаками. Дами часто супроводжували своїх чоловіків у ділових поїздках і багато подорожували окремо. Зручніше було їздити з легкою валізкою, в яку просто неможливо було покласти об’ємну спідницю. А от коротку й компактну — заввиграшки. До того ж такий варіант бездоганно поєднувався з піджаком. Так, Жаклін Кеннеді, що спускається з трапа літака у світлому костюмі, узаконила міні як елемент ділового одягу. Все, що відбувалося з жіночим діловим костюмом в наступні десятиліття, було продовженням саме цієї тенденції.

І саме в цей час з’являються улюблені й сьогодні картаті принти, смужка, жіночі смокінги, штани-бермуди, які нещодавно повернулись до модних терен. І, як результат, діловий стиль жінки стає більш виразним, але водночас легким.

1970-80 — визнання або революція: як жінки домоглися зміни погляду на своє становище в суспільстві

Це цікавий період для моди, оскільки рух хіппі приніс у життя в цілому більше свободи й еклектики. І, звичайно, цей напрямок не обійшов і офісну жіночу моду.

Загалом, тенденція попередніх років зберігається: в офісі можна було зустріти жінку як в ансамблі з класичних штанів та сорочки, так і в спідниці максідовжини.

І тільки в 1980-і почалися перші спроби феміністок домогтися перегляду погляду на жінку як на сексуальний об’єкт і домогосподарку: жінки гідні більшого, вони у своєму інтелектуальному розвитку стоять нарівні з чоловіками, вони можуть претендувати на серйозну кар’єру.

До речі: дуже популярний сьогодні термін «капсульний гардероб» або «капсула» з’являється приблизно під кінець 70-х. Створює його власниця лондонського бутика Сьюзі Фо спеціально для жінок, які працюють — щоб ті витрачали менше часу на збори на роботу й при цьому виглядали бездоганно. Головний плюс був у тому, що в базовому гардеробі всі речі поєднуються між собою. Це величезний крок в індустрії моди та бізнесу, який сьогодні — в час, коли цінна кожна хвилина — особливо актуальний.


1990-2000 — час для ділового шику

Наприкінці 80-х та у 90-ті недбалість в офісному вбранні змінюється діловим шиком. Жінки активно займаються бізнесом. Стає модно багато заробляти й ефектно вдягатися. Знову з’являються блейзери Т-подібного силуету з широкими плечима, які поєднуються з укороченими спідницями або штанами та строгими сорочками або топами. Для ділового образу того часу характерна велика і яскрава біжутерія.

З 90-х до початку нового століття в моді для офісу править мінімалізм і так званий стиль денді, а брючні комплекти міцно займають своє місце в серцях жінок. У новому тисячолітті жінки вже не так активно підкреслюють свою рівноправність чоловічими формами одягу — вони дозволяють собі бути більш розслабленими, вільними.

Костюми для офісу в наші дні значно м’якше, плечі не настільки підкреслені, крій вільніший, струмує. Комплекти виглядають більш елегантно й відображають модні тенденції. Жінка має можливість вибирати те, що їй подобається, і відповідає корпоративному стилю. Це може бути й строгий, майже чоловічий піджак зі штанами, і маленька сукня-футляр з коротким жакетом. Жінка має можливість отримувати задоволення від одягу для роботи.

Це цікаво: найяскравішим прикладом жінки, яка однією з перших «привела» чоловічий брючний костюм до такої бажаної багатьом градації допустимих ділових образів, стала Хіларі Клінтон.

Сьогодні

Одяг більше нічого не вирішує, тільки інтелект — така думка стосовно того, як повинні (але ж вже точно й нікому не повинні) виглядати жінки під час робочого дня все частіше побутує у нашому суспільстві. І це чудово пояснює, чому сьогодні, у 2022 році, ми можемо носити все що завгодно, досягаючи успіхів завдяки знанням, навичкам і прагненню до розвитку, а не спідниці дозволеної довжини чи кофтинці правильного кольору.

Офісний стиль розмитий, межі стерті. На першому плані — самовираження та свобода. Багато хто отримав можливість працювати віддалено, що означає абсолютне роздолля стилю або його повна відсутність.

Сміливі поєднання — ось вибір наших сучасниць: строгі костюми з кедами та кросівками, класичні спідниці з бра чи білизняною майкою, широкі класичні штани з бомберами та джинсовими куртками.

У деяких моделях поточного року промальовується дух «пауер-дресингу». Еко шкіра — нове слово офісного дрес-коду й головний денім цьогорічної моди, те ж стосується і натуральної шкіри. Панувала думка, що шкіряний одяг — моветон, але сьогодні вона вже неактуальна. Можете сміливо вирушати в таких виробах і на роботу, і в ресторан — так велить мода.

Хоча в деяких компаніях офісний дрес-код — і досі справжнє мінне поле для жінок. Тут встановлені свої правила й панують, звичайно ж, свої ікони стилю, а тренди не завжди підлаштовуються під строгий регламент. Однак час плине і навіть найконсервативніші підвалини піддаються змінам.

Сьогодні класичний випадок: панянка в суворій чоловічій сорочці та спідниці-олівці під час бізнес-ланчу сидить за сусіднім столиком з дівчиною в екстравагантних джинсах і потертому піджаку. Діловий стиль нового століття майже не відрізняється від casual, а нове прочитання класики ще більше розширює кордони: в нього вплітаються романтичні елементи та деталі етностилю.

Як світові тренди впливали на Україну

До 40-х років XX століття модним осередком України була Галичина — саме там знаходили відображення усі європейські модні тенденції, особливо в жіночих моделях одягу. Якісні тканини та елегантний крій відрізняли одяг жінок для в повсякденних справ та роботи.

Але вже у післявоєнний час і протягом наступних кількох десятків років єдиним, що було доступно українкам, став товар широкого вжитку. Тобто тільки те, що пропонували фабрики, попередньо затвердивши моделі та крій (стриманий, універсальний) у вищих інстанціях.

Цікаво й те, що навіть попри існування залізної завіси й неможливість хоч якось комунікувати із зовнішнім світом, зокрема й у fashion-форматі, мода не оминула українських жінок. Прообразом сучасних дизайнерів були кравчині, які «на дому» створювали сучасні й популярні тоді моделі суконь, жакетів, костюмів, пальто тощо.

Починаючи з 90-х років, коли впала залізна завіса й всі охочі отримали можливість виїжджати за кордон, у газетних кіосках нарешті зʼявилися модні журнали типу «Бурда», а в Києві розпочався тиждень моди Ukrainian Fashion Week, інтеграція модних тенденцій в український простір і гардероби жінок відбувалася на 100%.

Світові дизайнери з колекціями демонстрували свої моделі в столиці України, а наші локальні бренди, розвиваючись у геометричній прогресії, почали завойовувати модний простір у всьому світі.

У наш час відсутність чітких правил щодо одягу в робочому гардеробі, сильна сторона сьогодення, актуальна і для України. Тож користуйтеся нею!

Читайте також