Сьогодні фемінізм майже став трендом в Україні, та «жіноче питання» почали порушувати ще на початку XX ст. Марку Вовчку, Лесі Українці, Ользі Кобилянській і Грицьку Григоренку (Олександрі Судовщиковій-Косач) вдалося заявити про себе в царині чоловіків і патріархату. Як їм це вдалося? Нещодавно на культурному фестивалі країни BookForum саме обговорювали це питання.

Work.ua публікує матеріал про три рушійні сили, якими були наділені перші письменниці та поради, що з них випливають, наданий BookForum. Віримо, ця стаття буде корисна жінкам, які прагнуть досягати своєї мети попри всі перепони.

1. Не боятися свого голосу і свого слова

Феміністки в XX ст. вперше глобально порушили тему: що таке фемінізм, права жінки, суб’єктність.

Традиційно жінки були пасивними суб’єктами, які могли перебувати лише в тіні центральних активних суб’єктів — чоловіків. В Україні одну з перших тріщин у скляних стінах і стелі створила Марія Вілінська (Марко Вовчок), за нею — Ольга Кобилянська, Леся Українка, Грицько Григоренко та інші. Ці авторки почали розкривати у своїх текстах питання прав і статусу жінки, глобально перекодовували бачення жіночого та змістили фокус із домінування чоловічого.

Вони почали говорити про те, про що інші боялися. Уявіть, якби вони тоді змовчали? Не мовчіть і ви, коли є, що сказати. Не мовчіть, коли впевнені, що настав час перейти на вищу посаду, підвищити вам зарплату або ви бачите несправедливість в оплаті за гендерною ознакою.

2. Виходити за межі

На початку XX ст. сформувалося ціле гроно жіночих імен, які дали поштовх розвитку українського фемінізму через літературу. Перші письменниці-класики показали трансгресію існування жінки:

  • Марко Вовчок перенесла в літературу свої прагнення бути незалежною, бажання транслювати відмінні від загального фону жіночі пріоритети.
  • Леся Українка осмілилася показати чоловічий образ не типово центральним переможцем, а підкореним і спокушеним.
  • Ольга Кобилянська транслювала улюблене «бути самій собі ціллю» й кидала виклик домінантній чоловічій традиції.
  • Грицько Григоренко стала першою українською жінкою-адвокаткою.
Тому щоразу, коли почуєте, як сучасній жінці нашіптуватимуть: «Годинничок цокає». Шепочіть на інше вухо: «Ти керуєш годинником, а не він тобою». Хочете створити родину — створюйте. Хочете будувати кар’єру — будуйте. Все у ваших руках.

3. Йти проти правил

Особливо якщо ці правила дискримінують. Українські авторки, про яких йдеться, були маргіналізовані, ба більше — тричі маргіналізовані.

Наприклад, Леся Українка писала українською в час функціонування Валуєвського циркуляра, що визначав українську мову як таку, що «не існувала, не існує й існувати не може». По-друге, вона в літературі була однією з перших жінок. По-третє, письменниця була модерністкою — творила літературу недержавної нації.

«Через терени до зірок» реалізовувався цілий літературний процес. Сприймайте перешкоди як трамплін! Виклик може стати шляхом до нових досягнень у кар’єрі або особистому житті.


Наприкінці дискусії в рамках BookForum між учасницями відбувся діалог, який і ми хочемо навести в підсумку:

«— Часто можна почути: „Я не жінка — я письменник. Я не жінка — я український класик“. Як думаєте, чому так?

— Хіба подібне можемо почути від чоловіка: „Я не чоловік — я письменник“? Це не проблема фемінітивів, це бажання ототожнити центральне чоловіче з маргінальним жіночим. Ось, від чого треба позбуватися насамперед».

Також BookForum радить усім, хто зацікавився розвитком українського фемінізму, прочитати книжку «Бунтарки. Нові жінки й модерна нація». Це 12 історій про життя та творчість українських письменниць другої половини ХІХ та початку XX століття, які одними з перших активно порушували питання про статус і права жінки у своїх текстах.

Читайте також