Ринок праці схожий на живий організм: він дихає, перебудовується, щось відмирає, щось з’являється на заміну. Змінюється й логіка співбесід. Принаймні мала б, бо частина запитань, які досі звучать від роботодавців, викликає в шукачів втому й роздратування. Наприклад, «Яка ваша найбільша слабкість?» або «Де ви бачите себе через 5 років?».

Ці запитання з’явилися в інший період, як відповідь на тодішні потреби ринку, що працював за зовсім іншими правилами. Коли кар’єра була лінійною, плани — довгостроковими, а співбесіди — радше фільтром на «надійність» і передбачуваність.

Work.ua вирішив розібрати ці запитання докладніше: як їх сприймають кандидати та чому вони вже не ефективні.

«Нас більше цікавить, наскільки ви будете зручні та керовані»

У логіці застарілого ринку працівник — це ресурс, у який інвестують і який хочуть «утримати». А оскільки роботодавець вважав себе стороною, яка має право знати все, що може вплинути на стабільність і передбачуваність людини, запитання про вік, декрет, сімейний та фінансовий стан були способом оцінити ризики.

Наприклад, якщо чоловік молодий та без дітей, його «можна затримувати та навантажувати, оскільки він мобільний». Якщо у жінки є діти — «буде брати лікарняні та потребувати гнучкості». Є кредити — «триматиметься за роботу, не ризикне піти».

Сьогодні ж ці запитання вважаються моветоном, бо оголюють цю логіку надто прямо. Натомість зараз:

  • Змінився баланс сил. Кандидат більше не пасивна сторона, яка має доводити свою «зручність». Він вибирає та оцінює так само, як і його.
  • З’явилося чітке розуміння меж приватності. Особисте життя — більше не валідний індикатор професійної ефективності.
  • Такі запитання напряму зчитуються як дискримінаційні — і юридично, і репутаційно.

Тому сьогодні запитання про декрет, вік чи партнерів не дають інформації про те, як людина виконуватиме конкретні завдання, зате свідчать про спосіб мислення того, хто їх ставить.

«Чекаємо на правильну відповідь»

Є запитання, які формально видаються відкритими, але насправді мають дуже вузький перелік прийнятних відповідей. І щойно кандидат виходить за межі, це сприймається як проблема. До таких запитань входять:

«Де ви бачите себе через 5 років?»

Очікуваною відповіддю було зростання всередині компанії або принаймні в межах тієї ж сфери. Водночас зараз це запитання звучить надто карикатурно. Світ змінюється з такою швидкістю, що горизонт планування у людей по всьому світу, не кажучи про Україну, скоротився до тижнів, місяців, пощастить, якщо декількох років.

«Чому ви пішли з попереднього місця роботи?»

Раніше це був спосіб перевірити кандидата на лояльність і «безпечність» — чи не створюватиме він проблем, чи вміє мовчати про конфлікти, говорити обережно та триматися в дозволених межах. Відповідь очікували стриману, нейтральну й без критики, незалежно від реальних причин звільнення.

«Яка ваша найбільша слабкість?»

Слабкість, яку назве кандидат, мала б бути на кшталт «іноді я настільки захоплююся роботою, що забуваю про відпочинок», або: перфекціонізм, надмірна відповідальність, що складно делегувати. Тобто усе, що звучить як недолік, але не створює ризику для роботодавця і навіть трохи тішить його уявлення про ідеального працівника.

«Чому ви хочете у нас працювати?»

Очікували відповіді, у яких кандидат захоплюється компанією, а не говорить про гроші, умови чи власні потреби. Чим менше в відповіді було про себе і чим більше про роботодавця, тим вона здавалася правильнішою.

Ці запитання слабо допомагають зрозуміти, як кандидат працює на практиці, із завданнями, людьми, який у нього спосіб мислення тощо.

Зараз вони мають бути прив’язані до конкретного досвіду і контексту. Не «Яка ваша слабкість?», а «Що у вас зазвичай іде складніше — і як ви з цим обходитеся в роботі?». Не «Чи ви командний гравець?», а «Яка ваша роль у команді, коли щось іде не за планом?».

Рекрутер має звіряти: як людина працює, у яких умовах, із якими обмеженнями. З відповідей важливо зрозуміти, чи збігається це з потребами команди. У сучасній співбесіді немає правильних відповідей, а лише ті, після яких стає зрозуміліше, як насправді кандидат працює.

«Здивуйте нас»

«Розкажіть про себе» або «Чому ми повинні найняти саме вас?»

Є випадки, коли відповідальність за зміст розмови фактично перекладають на кандидата. Найчастіше — через запитання «Розкажіть про себе» або «Чому ми повинні найняти саме вас?». Вони давно є стандартом співбесід і тому часто сприймаються як застарілі.

Але дратують шукачів вони не через формальність, а через невизначеність.

Проблема не в самих запитаннях, а в тому, що вони не мають окреслених меж. Вони ніби про все одразу, і водночас ні про що конкретне. Тому для шукачів звучать наче пастка. Розповідати біографію з дитсадка? Описувати весь кар’єрний шлях? Говорити про особисті цінності? У результаті людина намагається не відповісти, а вгадати, що саме хоче почути роботодавець, і часто губиться ще на старті.

Для роботодавців ці самі запитання — швидкий спосіб відкрити співбесіду й подивитися, як кандидат мислить, структурує думки, тримає фокус. Ідеальної відповіді зазвичай не чекають, але очікують, що людина зможе коротко й по суті окреслити себе як фахівця. Цей намір рідко проговорюють, тож очікування часто не збігаються.

З боку шукачів це означає одне: якими б дратівливими не здавалися ці запитання, вони залишаються частиною співбесіди. Тому варто мати підготовлену базову відповідь, самопрезентацію з акцентом на професійний досвід і поточну роль.

Роботодавцям же варто переформатувати це саме запитання, додати трохи деталей та фокусу, що саме хочеться дізнатися від кандидата.

«Якби ви були твариною/предметом, ким би ви були?»

Подібні запитання прийшли з моди на креативні інтерв’ю та поведінкові тести. Вважалося, що несподівана метафора покаже характер людини, її нестандартне мислення і реакцію на стрес.


Сьогодні співбесіда перестала бути про те, щоб знайти «правильну» людину. Вона для того, щоб вчасно зрозуміти, чи дійсно роботодавець і кандидат підходять одне одному. Чого ми всім і бажаємо 😌 Але для цього сторонам потрібно спілкуватися між собою, вчитися запитувати і відповідати так, щоб вийшла чесна розмова про роботу, очікування і умови.