Книга «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети» — це бестселер The New York Times, що був перекладений близько 40 мовами та виданий накладом у понад 2 мільйони примірників. Книгу Ґреґ Маккеон рекомендують успішні підприємці та керівники найбільших компаній. І не дарма! Адже вона містить низку цінних ідей щодо організації життя, але передусім — роботи.

В «Есенціалізмі» є й чимало ідей щодо найму та мотивації співробітників. Тож редакція Work.ua прочитала бестселер і законспектувала поради, що стануть у пригоді HR-ам.

Що таке есенціалізм

Есенціалізм — це мистецтво визначати пріоритети. І найточніше есенціалізм описує принцип «менше, але краще». Докладніше про цей принцип і сутність явища ми вже розповідали в іншій статті.

«Ви можете найбільше зробити для досягнення справді важливого тільки тоді, коли дозволите собі не займатися геть усім поспіль і на все погоджуватися», — Ґреґ Маккеон.

Неесенціаліст занадто часто кажете «так». Погоджується на щось, не обміркувавши, а потім тоне у стосі завдань з думкою «Чому я на це підписався?». А потім — почувається на межі вигорання. Натомість шлях есенціаліста — це невтомне прагнення докладати менше зусиль, але досягати кращих результатів.

Що відрізняє першого від другого в підході до управління командами? Нумо розбиратися.

1. Спосіб мислення

Неесенціаліст: усе й усім.

Есенціаліст: менше, але краще.

У світі панує ідея, що можна мати все і займатися всім. Нею інфіковані чи не всі мешканці планети. Вона проникла в корпоративні культури компаній. І в результаті ви організовуєте зустріч, на які обговорюєте аж до десяти «ключових пріоритетів» і… взагалі ніхто не відчуває іронії.

Пріоритет — слово, яке мусить використовуватися в однині.

Автор цитує іншу видатну книгу «Як гинуть великі», у якій Джим Коллінз досліджує, що пішло не так у компаніях, які колись були діамантами Волл-стріт, але потім розпалися. Він доходить висновку, що здебільшого основною причиною падіння стало «недисципліноване прагнення встигати більше». Так відбувається і з компаніями, і з людьми, які в них працюють.

2. Кадри

Неесенціаліст: наймає нових людей поспіхом, що провокує «вибух недолугих».

Есенціаліст: дуже прискіпливий у виборі кадрів і звільняє людей, які тягнуть команду назад.

Неесенціалісти наймають людей поспіхом. Спочатку «масові наймання» здаються виправданими, адже компанія росте, її треба підтримувати. Але насправді одне хибне кадрове рішення обійдеться набагато дорожче, ніж брак людини на певній посаді.

Тоді виникає явище, яке Гай Кавасакі назвав «вибухом недолугих»: компанія наймає некомпетентного керівника, який, своєю чергою, наймає некомпетентних співробітників.

На противагу цьому есенціаліст ретельно ставиться до вибору кадрів. Йому вистачає дисципліни почекати, коли знайдеться ідеальний кандидат, і він не сумнівається, коли потрібно позбутися людини, яка тягне команду назад.

3. Стратегія

Неесенціаліст: дотримується неоднозначної стратегії, у якій пріоритетне абсолютно все.

Есенціаліст: визначає пріоритетну мету з допомогою запитання: «Якби ми могли зробити тільки щось одне, що б це було?». Позбувається важливих справ, які відволікають.

Без чіткої кінцевої мети лідери-неесенціалісти піддаються подвійній стратегії: вони намагаються досягти надто великої кількості цілей і зробити забагато справ. Через це їхні команди розпорошують зусилля на безліч завдань і міліметр за міліметром рухаються у мільйонах напрямків. Вони марнують час на неважливе й ігнорують справді важливі справи.

4. Повноваження

Неесенціаліст: не дає чітких інструкцій стосовно того, хто чим повинен займатися. Непостійний у рішеннях.

Есенціаліст: зосереджується на меті кожного працівника і на його можливостях показати найвищий рівень.

Прагнення мати багатофункціональну команду може бути пасткою. Адже коли немає чіткого розуміння, хто за що відповідальний — таким чином ви забираєте у людей їхню владу. Коли люди не знають, за що вони насправді відповідальні і як оцінюватимуть їхню роботу, вони можуть вигоріти. Або, ще гірше, почати «здаватися зайнятими, тобто важливими, а не виконувати реальну роботу».

Натомість есенціаліст не допускає, щоб у людей були туманні, розмиті обовʼязки. Він упевнюється, що кожен член команди чітко розуміє, що повинен робити він і що повинні робити всі інші.

5. Комунікація

Неесенціаліст: говорить загадками.

Есенціаліст: слухає, щоб виокремити найсуттєвіше.

Ґреґ Маккеон закликає: «Надавайте потрібну інформацію потрібним людям у потрібний час». Говорити загадками, використовувати надто загальні фрази, часто змінювати думку — це звички неесенціаліста. Натомість есенціаліст говорить максимально конкретно і лаконічно, щоб команда була сфокусована.

6. Відповідальність

Неесенціаліст: надто сильно вникає у справи команди або, навпаки, майже не втручається. Інколи поводиться і так, і так: підриває концентрацію групу і потім зникає.

Есенціаліст: обережно перевіряє людей, щоб подивитись, як вони дають собі раду із перешкодами й досягають маленьких перемог.

Якщо лідер не привчений до відповідальності, такою буде і його команда. Адже підлеглі звикають, що кожна озвучена лідером мета буде актуальною тільки декілька секунд, а потім на перший план вийде щось інше — те, що цікавить керівника просто зараз.

Натомість есенціаліст часто перевіряє, як усе просувається, винагороджує за маленькі перемоги та допомагає людям усунути перешкоди.

7. Результат

Неесенціаліст: демотивована команда, яка міліметр за міліметром просувається в мільйонах напрямків.

Есенціаліст: згуртована команда, що досягає вищих результатів.

«Якщо ви почнете діяти за принципом „менше, але краще“ — це дасть змогу вашій команді поліпшити результат спільної роботи і досягти чогось справді неймовірного», — підсумовує Ґреґ Маккеон.

Більше оглядів на книжки знаходьте у розділі блогу «Читаємо з Work.ua». Але редакція буде чекає рекомендацій навзаєм ❤️ Поділіться у коментарях, яку книжку ви рекомендуєте колегам зі сфери HR.