Чому ми думаємо, що розумніші, ніж є насправді: про ефект Даннінга-Крюгера

Про ефект Даннінга-Крюгера та чому ми «не завжди знаємо, що нічого не знаємо»

Ефект Даннінга-Крюгера — це когнітивне упередження, за якого люди з низьким рівнем знань або навичок у певній сфері переоцінюють власну компетентність і не можуть це усвідомити. Це працює й у зворотний бік — компетентні професіонали можуть сумніватися у своїй обізнаності та недооцінювати здібності, бо усвідомлюють глибину теми.

Ефект вперше експериментально довели та описали в 1999 році соціальні психологи з Корнельського університету Девід Даннінг та Джастін Крюгер. Їхнє дослідження мало на меті з’ясувати, чи справді люди з низькою компетенцією здатні об’єктивно оцінювати власні знання та навички.

У серії експериментів вчені просили студентів виконати завдання у трьох сферах: граматиці англійської мови, логічному мисленні, вмінні розрізняти жарти (гумор). Потім кожного запитували, наскільки добре, на їхню думку, вони впоралися з завданнями, порівняно з іншими. Студенти мали оцінити себе у відсотках. Далі дослідники порівняли реальні результати тестів із самооцінкою студентів і визначили, що:

• Ті, хто склали тести найгірше, вважали, що справилися дуже добре. Наприклад, вони були в найгірших 10%, але думали, що в найкращих 30%.
• Ті, хто показали найкращі результати, були більш скромними: їм здавалося, що всі інші впоралися не гірше.

У висновку: люди, які не знають чогось, часто навіть не розуміють, що вони цього не знають. А ті, хто добре розбирається у темі, часто недооцінюють себе, бо бачать, наскільки все складно.

Деякі науковці зауважують, що іноді заниження/завищення власних знань і навичок — це похибка, а не когнітивне упередження. Бо не всі люди переоцінюють себе лише через некомпетентність. Бувають інші фактори, як-от харизма, емоції, середовище, настрій.

Але загалом сам ефект Даннінга-Крюгера вважається достовірним — його продовжують досліджувати та з’являється все більше наукових статей на підтвердження його існування.

Наприклад, дослідження 2021 року показало, що люди, які найменше здатні відрізнити фейкові новини від справжніх, найчастіше переоцінюють свої навички та поширюють дезінформацію.

Але все ж таки головна ідея ефекту Даннінга-Крюгера не в тому, що люди з обмеженими знаннями завжди самовпевнені, а в тому, що нам усім варто частіше ставити під сумнів свої припущення.

Чому виникає ефект Даннінга-Крюгера

Чому ми іноді схильні бути такими оптимістами щодо своїх здібностей, особливо в тих сферах, де маємо обмежені знання та навички?

У своїй статті Даннінг і Крюгер описали це як «подвійний тягар»:

• Люди, які погано виконують певне завдання або мають низький рівень знань, не можуть це усвідомити.
• А від того, що вони не можуть це усвідомити — вони не можуть дізнатися, чого мають навчитись, бо їхня власна некомпетентність заважає їм зрозуміти свою необізнаність.

До прикладу: якщо ви ніколи не малювали й не вивчали основ композиції, анатомії чи кольору, вам може здаватися, що будь-хто може «намалювати краще за сучасних художників». Але професійний художник усе ж таки знає технічні нюанси, які вам не очевидні.

І ще одна причина, чому ми схильні перебільшувати власні навички та таланти — нам часто дуже соромно визнавати, що ми чогось не знаємо. Від того намагаємося палкіше відстояти свій погляд.

Чотири стадії ефекту Даннінга-Крюгера

Ефект часто ілюструють у вигляді графіка впевненості проти рівня компетентності, де виділяють чотири стадії.

Зображення згенеровано з допомогою ChatGPT на основі авторського запиту.

Це не офіційна класифікація, а швидше узагальнення спостережень, яке допомагає зрозуміти, як у людини розвивається сприйняття себе в процесі навчання.

1. Пік самовпевненості («Mount Stupid»)

Людина щойно дізналася щось нове, і їй здається, що все дуже просто. Вона ще не бачить своїх помилок, бо не має інструментів для їхнього розпізнання. Тобто брак глибини дає хибну впевненість.

Типові думки: «Це взагалі не складно!», «Я вже все зрозумів», «Навіщо це вивчати роками?».

2. Долина відчаю («Valley of Despair»)

Далі людина дізнається трохи більше — і раптово усвідомлює, наскільки багато вона не знає. Її оточують сумніви, фрустрація. Є ризик зупинитися й не вчитися далі.

Типові думки: «Це занадто складно», «Я нічого не вмію», «Навіщо я взагалі за це взявся?».

3. Схил просвітлення («Slope of Enlightenment»)

Наступне — людина поступово здобуває глибші знання та розуміння, бачить зв’язки, помилки, закономірності. Починає розвиватися більш реалістична самооцінка.

Типові думки: «Ага, тепер я починаю розуміти», «Здається, я щось роблю правильно», «Це складно, але мені цікаво».

4. Плато стабільної компетентності («Plateau of Sustainability» або «Mastery»)

Наостанок людина досягає стабільного рівня знань і вже не переоцінює себе. Вона усвідомлює як сильні, так і слабкі сторони, відчуває спокій, гнучкість і бажання продовжувати здобувати знання.

Типові думки: «Я розумію, що можу, і знаю, чого ще не знаю», «Тут я компетентний, але ось це ще треба підтягнути».

Ці чотири стадії допомагають зрозуміти динаміку розвитку знань і самооцінки, а також пояснюють, чому новачки бувають самовпевнені, а експерти — обережні.

Яка шкода ефекту Даннінга-Крюгера

Авжеж кожен з нас час від часу відчуває себе впевненим у своїх знаннях та навичках. І це часто може позитивно відіграти у випадках, коли шлях до досягнення цілі вимагає наполегливості й оптимізму. Тим паче більшість із нас не переоцінює себе аж настільки, щоб після перегляду «Доктора Хауса» кинутися рятувати людину з інфарктом на вулиці.

Тож чим може нашкодити когнітивна упередженість Даннінга-Крюгера? Насправді ефект має реальні негативні наслідки:

1. Ухвалення хибних рішень. Чи то на роботі, чи то в особистому житті нам доводиться щодня ухвалювати безліч рішень. Але коли ми починаємо неправильно оцінювати ситуацію та переоцінювати власну компетентність, це може призвести до неправильного планування фінансів, дедлайнів, пріоритетів, розподілу завдань тощо.
2. Поширення дезинформації. Недостатньо обізнані люди часто з великою упевненістю поширюють фейки, дають поради наче експерти та формують хибні уявлення в інших. До прикладу — людина без медичної освіти може радити сумнівні способи «лікування», які можуть нашкодити здоров’ю тих, хто прислухається.
3. Відмова від фахової допомоги. Є такий фразеологізм — «І швець, і жнець, і на дуді грець». Саме так ми можемо поводитися на «піку самовпевненості»: надивившись роликів у TikTok вважаємо себе експертами у всьому — від психології до кардіології.
4. Конфліктність. Якщо не розпізнати когнітивне упередження і вчасно не зупинитися, людина може не визнавати своєї неправоти, бо завжди «знає краще». Тоді в будь-якій суперечці вона намагатиметься довести свою правду, навіть якщо помиляється. Зазвичай така поведінка може руйнувати відносини й ускладнювати співпрацю.
5. Припинення розвитку знань та навичок. Коли ми думаємо, що вже й так усе знаємо, перестаємо вчитись і вдосконалюватись. Так і залишаємося на рівні базових знань, не помічаючи, як відстаємо від тих, хто сумнівається, але зростає.

Як не потрапити в пастку ілюзії компетентності

Усвідомленість — найкраща вакцина від ефекту Даннінга-Крюгера. Це свого роду теж навичка, її можна розвинути та навчитися застосовувати. Як це зробити:

1. Практикувати допитливість і черпати інформацію з різних джерел. Усвідомленість завжди починається з прагнення дізнатися та зрозуміти більше. Варто не обмежуватись одним джерелом — блогом, подкастом чи відео в TikTok, а звертатися до книжок, наукових матеріалів, дискусій. Різні джерела допомагають побачити новий ракурс на одне й те сами питання й уникнути «мислення у бульбашці».
2. Нейтралізувати упередженість. Наші упередження — це фільтри, які спотворюють реальність і підкріплюють хибну впевненість. Варто тренуватися ставити під сумнів навіть ті ідеї, які здаються очевидними або зручними. Не погоджуватись автоматично з тим, що звучить приємно чи підтверджує вашу вже сформовану думку.
3. Вчитися корегувати думки. Здатність визнати, що ви помилялися, — не слабкість, а показник інтелектуальної гнучкості. Думки мають змінюватися в міру того, як ми отримуємо нові знання й досвід. Це як оновлення програмного забезпечення, без якого система застаріває.
4. Уникати безапеляційних тверджень. Здебільшого категоричність — це ознака поверхневих знань. Люди, які справді розбираються в темі, зазвичай говорять обережно, з розумінням нюансів та напівтонів, готові надавати уточнення. Вони знають, що складні запитання не мають простих відповідей. Натомість самовпевненість без досвіду часто «звучить гучно» й безапеляційно.

Знання про існування ефекту Даннінга-Крюгера — це нагадування про те, що ми маємо завжди себе запитувати: «Чи дійсно я насправді розбираюся в тому, про що говорю?». Але також важливо не перестаратися і не потрапити в пастку «синдрому самозванця», коли ми вже починаємо недооцінювати власну експертність.

Підсумовуючи, важливо тримати баланс, мати чесний погляд на власні слабкі сторони та вмикати впевненість або критичність у доречних ситуаціях.