Щороку у другу суботу вересня ми відзначаємо День українського кіно. Це чудова нагода згадати, що вітчизняний кінематограф має свою багату історію, особливу атмосферу й неповторні стрічки, які хочеться переглядати знову і знову.

Чому ми загадали про кіно у блозі про пошук роботи й «своїх людей»? Бо кіно — це завжди про нас. 

Work.ua пропонує подивитися на теми працевлаштування під іншим кутом: відкрити нові грані професії, надихнутися прикладами сили, витривалості й пошуку власного шляху з українських стрічок.

«Камінний хрест» (1968, Леонід Осика)

Цей фільм за новелами Василя Стефаника розповідає про селянина Івана Дідуха, який змушений залишати рідну землю й емігрувати в Канаду в пошуках заробітку. Чоловік ставить на полі камінний хрест, бо боїться, що зникне з памʼяті людей. Також це своєрідний символ прощання з працею на землі й Батьківщиною. 

Це класика українського кіно, яка певним чином перегукується з подіями сьогодення. Фільм зворушливо показує, наскільки праця й еміграція впливають на долі людей. 

«Штольня» (2006, Любомир Левицький)

На початку 2000-х вийшов перший український трилер часів незалежності «Штольня». Він був у всіх на вустах, а в голові на все життя засіли рядки із саундтреку: «Штольня! Спочатку було дуже весело, прикольно, а потім стало темно, страшно й больно, багато таємниць ховає штольня, штольня»…

Сюжет простий. Група студентів історичного факультету вирушають на археологічну практику. Їх супроводжує професор, який розповів шукачам давнини легенду про заховану в підземеллях за містом статую язичницького бога Перуна. Герої натрапляють на штольню, у якій, мабуть, захований ідол. Несподівано професор зникає. Студенти вирішують спуститися в штольню, сподіваючись розшукати наставника, але там їх чекає дещо інше. 

Хоч фільм і про пригоди, але він нагадує про реалії небезпечних професій, командну роботу та про виклики, які стоять перед тими, хто тільки починає свій шлях.

«Іван Сила» (2013, Віктор Андрієнко)

Біографічний фільм про життя Івана Фірцака — закарпатського хлопця, який завдяки своїй силі та витривалості прославився далеко за межами України. 

Він працює на різних роботах, але доля приводить його на циркову арену, де фізична міць стає не просто ремеслом, а мистецтвом і професією. 

Тут показаний шлях від бідності до світового визнання: змагання, гастролі, виступи, які перетворюють його на легенду. «Іван Сила» ілюструє, що робота може стати справжнім покликанням, а талант і наполегливість — ключем до успіху.

«Жива ватра» (2015, Остап Костюк)

«Жива ватра» — це історія про 3 покоління вівчарів в українських Карпатах, яка розгортається на тлі сучасних змін.

Івану Бесащуку 82 роки, він все життя займається вівчарством. Чоловік ріс у світі, де змалку вчився розуміти тварин, і знає все про своє ремесло — це праця без вихідних, що вимагає сили, витривалості й любові до справи. У стрічці він передає глядачам останню і найціннішу річ — оповідь свого життя.

Окреме місце у стрічці посідають Карпати — могутні, величні, інколи дощові, інколи сонячні. Ця документальна стрічка точно не залишить вас байдужими. 

«Мої думки тихі» (2019, Антоніо Лукіч)

У центрі сюжету — молодий звукорежисер-фрилансер Вадим, який отримує завдання від іноземного замовника: записати звуки закарпатських тварин для відеогри. Для нього це шанс на роботу мрії та можливість поїхати за кордон. У подорож він вирушає разом із мамою, і цей професійний виклик перетворюється на кумедну, зворушливу й часом трагікомічну історію пошуків себе.

Це історія про професійні пошуки, перші кроки в кар’єрі та пошук себе в роботі, що часто перегукується з досвідом сучасних шукачів.

«Памфір» (2022, Дмитро Сухолиткий-Собчук)

Це драматична стрічка, у якій робота постає не просто як спосіб заробітку, а як моральний вибір — між сімейним обов’язком і законом. 

Раніше Леонід був контрабандистом на прізвисько Памфір. Проте чоловік полишив минулу справу, адже хотів бути гарним прикладом для свого сина й заробляти на життя чесною працею. Для цього й поїхав за кордон на заробітки. Після повернення дружина благає Леоніда більше нікуди не їхати, а син наважився на відчайдушний вчинок, щоб затримати батька — спалює його документи.

Через синову необачність спалахує церква, будівлі завдано великих збитків. Ніхто не збирається прощати завданої шкоди. Тож Памфір змушений знову відновити зв’язок зі своїм темним минулим.


Приємного перегляду! Також діліться у коментарях своїми улюбленими українськими художніми фільмами, й не тільки про роботу.

*Зображення згенероване з допомогою ChatGPT на основі авторського запиту.