Давати новорічні обіцянки — красиво й символічно. Кінець року сприймається як чіткий рубіж: старе закінчується, нове починається. Ця уявна межа створює відчуття старту, і ми віримо, що з 1 січня можна почати з чистого аркуша.

Проблема в тому, що грудневі обіцянки часто не працюють. Не завжди, але часто. Бо зазвичай ми пишемо їх не собі теперішнім, а ідеальній версії себе: тій, яка прокидається без тривоги, не прокрастинує, має стабільний ресурс і точно знає, чого хоче.

Колись авторка цієї статті теж повірила, що достатньо записати цілі в останній місяць року і вони якось реалізуються самі. Минув рік, і майже нічого з написаного не втілилося. Не тому, що цілі були погані. А тому, що для них не було ресурсу й опори.

Ми схильні обіцяти собі більше, ніж реально можемо витримати: бути сильнішими, дисциплінованішими, продуктивнішими. І водночас забуваємо врахувати втому, війну, відключення світла, непередбачувані обставини й той простий факт, що ми не роботи.

Ми у Work.ua спробували розібратися, чому заплановане в грудні так часто залишається в грудні. І чи обовʼязково з цим щось робити.

Коли плани перестають мотивувати й починають тиснути

Планувати й визначати цілі загалом є непоганою практикою. Наприклад, моїй колезі Євгенії планування допомагає знизити тривожність. На її думку, цілі й плани дають визначеність: життя неймовірно турбулентне, але вона хоча б може вибрати, на чому хоче зосередитися наступного року.

Справді, є мета — зʼявляється стратегічне бачення. Стає зрозуміло, які рішення ухвалювати, у які строки, на чому зосередитися, а що залишити поза фокусом.

Проблема починається тоді, коли планування відбувається не з ясності, а з тиску.

Інколи ми плануємо просто тому, що так роблять усі. Ніби існує негласне правило: якщо ти не підбив підсумки, не поставив цілі й не демонструєш прогрес, отже, ти відстаєш або, ще гірше, програєш. У цій логіці грудневі плани перестають бути інструментом і перетворюються на обовʼязок.

У результаті кожен пункт у списку стає ще одним «треба», а не «хочу». У такому стані легко пообіцяти собі щось масштабне: різко змінити роботу, швидко просунутися карʼєрними сходами, почати нове навчання, нарешті схуднути чи вивчити англійську. Але такі обіцянки народжуються не з внутрішньої готовності, а зі страху не встигнути, відстати, зробити недостатньо.

Є ще один сценарій — планування на дофаміні. Це коли під час складання планів виникає піднесення: зʼявляється яскраве бажання, відчуття важливості моменту, солідний список достойних цілей. Та проблема в тому, що дофаміну вистачає ненадовго, адже стратегічні рішення на ньому не тримаються.

Тож якщо сьогодні ви загорілися ідеєю, а завтра вона згасла, наприкінці року це часто обертається тиском і розчаруванням. Новий рік приносить провину за те, що знову не вдалося виконати заплановане.

Підсумки замість обіцянок

Якщо в останні дні року вам не хочеться давати новорічних резолюцій, це нормально. З вами все добре, ви не обовʼязково втратили мотивацію. Можливо, це здорова реакція на непростий рік, і вона заслуговує на повагу.

Замість того щоб змушувати себе до чергових ривків, спробуйте використати грудень як час підсумків, а не обіцянок. Не гучних і показових, а чесних.

Ось кілька речей, які можуть бути корисними:

  • Зафіксувати, що ви витримали цей рік. Навіть якщо здається, що ви «просто жили». У нинішніх умовах це вже велика справа.
  • Помітити маленькі досягнення: збережену роботу, здобуту навичку, складну розмову, яку вдалося пройти достойно, або здатність не зламатися.
  • Зрозуміти, що забирає найбільше сил, від чого ви можете позбутися, а до чого доведеться пристосуватися не на шкоду собі. Не обовʼязково негайно це змінювати, але важливо більше не ігнорувати.
  • Подивитися в найближче майбутнє — не на рік уперед, а, скажімо, на місяць. Запитати себе, чого зараз хочеться найбільше: стабільності, паузи, обережних чи, навпаки, карколомних змін?

І наостанок. Якщо ви не можете не складати плани, то тримайте на думці той факт, що планування не привʼязане до календаря, понеділка чи міфічного «після свят». Якщо ви почнете планувати у лютому, березні чи будь-який інший місяць, нічого поганого не станеться. Бо світ не працює за логікою «або з 1 січня, або ніколи».

Та й ставити цілі на рік можна так, щоб дійсно досягати їх, а не розчаровуватися. Вибирати маленькі, проте конкретні цілі, які вписуються у ваш реальний темп життя. Не на рік, а на місяць чи три. Іноді цього більш ніж достатньо, щоб рухатися далі — без надриву, завищених очікувань і розчарувань у наступному грудні.

А як думаєте ви: чи справді останній місяць року — не найвдаліший момент для планів? Діліться в коментарях.

*Зображення з к/ф Bridget Jones’s Diary, 2021 р.