Дослідження провела ГО «Загорій Фаундейшен» разом із Центром соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС». Метод дослідження — кількісне соціологічне опитування методом телефонних інтерв’ю (CATI), яке провели в листопаді 2025 року. Участь взяли 2 000 повнолітніх респондентів. Статистична похибка — +/- 2,6%.

Гроші й відчуття достатку: як це бачать українці

Під час опитування респондентів просили визначити, якому рівню життя відповідають різні твердження:

«Жити добре» для учасників опитування, це:

  • мати роботу, яка приносить задоволення (61%);
  • мати стабільний дохід (59%);
  • жити спокійно, без боргів (55%).

Тобто українці пов’язують «жити добре» із базовою стабільністю та відчуттям спокою щодо роботи, доходів і життя без боргів — це все про базові матеріальні та психологічні потреби.

Якщо казати про рівень щомісячного доходу чи зарплати однієї людини, рівень «Жити добре» оцінюють у межах 20 000–40 000 гривень на місяць на одну людину.

«Жити в достатку» українці пов’язують із фінансовою безпекою та ширшими можливостями — стабільним доходом або бізнесом, подорожами, заощадженнями, освітою і майновою забезпеченістю. У грошах це від 120 000–200 000 гривень на місяць на одну людину.

«Жити заможно» — це вже про високий рівень споживання, фінансову свободу і можливістю регулярно допомагати значними сумами. Рівень доходу має бути понад 400 000 гривень на місяць на одну людину.

З чим українці пов’язують багатство

Українців запитали, які перші асоціації у них викликає слово «багатство». Найчастіше це про можливості та якість життя — що гроші розширюють можливості для вибору і знімають обмеження. Також багатство пов’язують із впливом і позицією в суспільстві, коли людина іноді може виходити за межі правил або формувати їх.

Водночас значна частина українців сприймає багатство через призму несправедливості, а саме корупцією. Для багатьох великі статки асоціюються з чимось сумнівним або пов’язані з «нечесною грою».

Також більшість українців не вірять, що успіху можна досягти лише своїми силами: 54% обрали «скоріше ні» або «ні, це неможливо». Водночас 40% допускають таку можливість, але частіше говорять «скоріше так», ніж «так, повністю».

Тобто впевненості в тому, що правила працюють чесно, немає. Але й повного заперечення теж.