Під час повномасштабного вторгнення підприємства часто змушені призупиняти дії трудових договорів із працівниками. Це передбачено законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Частина 4 статті 13 цього документу вказує, що в такому разі відшкодування заробітної плати покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Але що, як призупинення трудового договору було незаконним? Чи мусить хтось відшкодувати невиплачений дохід? Українське законодавство не містить норми, яка б це прямо регулювала. Work.ua розбирався в актуальній судовій практиці, яка дає відповіді на складні запитання.

Коли роботодавець може призупинити дію трудового договору

Призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану можливе лише за одночасного настання двох обставин:

  • роботодавець не може надати роботу;
  • працівник не може виконувати роботу через військову агресію.

Якщо хоча б одна із цих умов не виконується, призупинення вважається незаконним. А обов’язок із виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу покладається на роботодавця. Таких висновків дійшов Верховний Суд у справі №758/4178/22, йдеться в повідомленні на сайті установи.

У цій справі позивачка працювала на посаді директорки з інформаційних технологій. Після запровадження в Україні правового режиму воєнного стану вона продовжувала виконувати свої обов’язки. Проте роботодавець ухвалив рішення про призупинення дії трудового договору та припинення виплати заробітної плати.

Жінка вважала це рішення незаконним, бо в роботодавця була можливість надавати їй роботу, а в неї — виконувати її. Тож просила визнати наказ про призупинення дії договору незаконним і виплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Хто мусить виплатити неотриманий дохід: роботодавець чи країна-агресор

Справа пройшла всі три судові інстанції. Вони були одноголосні в тому, що роботодавцем не доведено неможливість виконання директоркою своїх обовʼязків. Крім того, від 24 лютого 2022 року працівникам було встановлено дистанційну форму роботи, вони могли виконувати свої трудові обов`язки в будь-якому місці. Компанія-відповідачка не припиняла своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану.

Водночас роботодавець вважав, що відшкодування заробітної плати за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі має покладатися на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Але Верховний Суд не пристав на аргументи компанії, й ось чому:

  1. Сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Лише настання двох обставин одночасно (неможливість роботодавця надати роботу й неможливість виконувати роботу) дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.
  2. У Кодексі законів про працю  відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання щодо виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом із тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин 1, 2 статті 235 КЗпП.
  3. Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним і поновленням дії трудового договору, а так само виплатою працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
  4. Якщо незаконне призупинення дії трудового договору позбавило людину можливості працювати, то обов’язок відшкодувати середню заробітну плату за час перебування у вимушеному прогулі покладається на роботодавця, а не на країну-агресора.

Тому Верховний Суд залишив у силі рішення першої інстанції про визнання наказу незаконним. Також цим рішенням роботодавець має виплатити працівниці середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 347 554,97 грн.

Отримувати в Telegram