Верховний Суд опублікував свіжий огляд практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Серед свіжих рішень — справа «Hellgren v. Finland», яка стосувалася спору щодо невиплати зарплати.

Work.ua розповідає, чому ЄСПЛ став на сторону роботодавця. Адже, хоч справа не стосується напряму нашої держави, практика ЄСПЛ є прецедентно, і юристи можуть використовувати ці рішення як переконливі аргументи у своїх зверненнях до українських судів.

Суть справи

Справа стосувалася невиплати заробітної плати заявниці за два дні через її відмову проводити вступний інструктаж для тимчасових працівників. Жінка була працівницею фінської пошти й членкинею профспілки. Після закінчення строку дії колективного договору профспілка оголосила низку заходів, зокрема страйк.

Роботодавець заявниці уклав договір з агентством тимчасового працевлаштування, щоб знайти працівників на час страйку. Але колективне рішення передбачало відмову від проведення інструктажу працівників, найнятих через агентство. Заявниця також відмовилася проводити інструктаж і була відправлена додому, що спричинило невиплату заробітної плати за ці дні. Аналогічні заходи були застосовані до інших працівників.

Що вирішив суд

У національних судах Фінляндії працівниці пошти намагалася відсудити невиплачену зарплату та чималу компенсацію за дискримінацію — загалом понад 5 000 євро. Суд першої й апеляційної інстанції став на бік жінки, але Верховний Суд скасував ці рішення. Тож працівниця звернулася до ЄСПЛ.

ЄСПЛ погодився з національними судами у висновках про те, що заробітна плата виплачується за виконання трудових завдань відповідно до вимог роботодавця, а відмова заявниці від виконання певних завдань через страйк не дає їй права на отримання зарплати за цей період. Суд також встановив, що заявниця не зазнала дискримінації, оскільки вона відмовилася виконувати роботу через участь у страйку, а тому порушення закону про заборону дискримінації не було.

Суд встановив, що принцип лояльності не зобов’язує роботодавця пом’якшувати будь-якої шкоду, яку працівник може завдати собі, беручи участь у страйку, з огляду на те, що трудовий спір є конфліктом між працівниками та роботодавцем, в якому кожна зі сторін прагне чинити тиск на іншу сторону.

Крім того, Суд встановив, що наявність часткового страйку (вибіркового страйку) не позбавляє роботодавця права керувати роботою працівника відповідно до своїх інтересів.

ЄСПЛ переконаний, що національні органи влади, прагнучи досягти справедливого балансу між трудовими правами заявниці як члена профспілки й управлінськими правами роботодавця, не виходили за межі широкої свободи дій, яка надається національним органам влади у питаннях, подібних до того, що розглядається в цій справі.

Отримувати в Telegram