«Не змішуйте роботу та особисте життя»

Робота окремо, особисте окремо: ще 10-15 років тому ця кар’єрна порада траплялась у більшості статей з порадами щодо роботи. Нею покеровувалися успішні кінобізнесмени та бізнесвімен — згадайте мегавпливову залізну леді Міранду Прістлі з фільму «Диявол носить Prada» або успішну адвокатку Міранду Хоббс із «Сексу у великому місті».

Проте сьогодні порада не змішувати робоче й особисте вже не настільки актуальна. Зараз рекрутери зацікавлені в особистості кандидатів на роботу, а керівники — в особистості кандидатів на підвищення не менше, ніж у їхній кваліфікованості та навичках.

Причина цієї зміни — в тому, що фахівці з персоналу тепер звертають багато уваги:

  • на soft skills працівників;
  • на те, чи відповідають погляди людини корпоративній культурі роботодавця.

Тож розказати на роботі/співбесіді про свої хобі, захоплення, особисті погляди або присвятити свій особистий час позаробочій активності зі співробітниками / опублікувати у фейсбуку допис про свою роботу та колег — це вже не помилка. Такі кроки зараз, навпаки, дуже схвалюються.

Крім того, доведено, що неформальне спілкування в колективі, розмови на особисті теми допомагають зблизитися з командою. А отже, і зробити співпрацю більш результативною.

«Ваша мета — висока зарплата»

Зарплата — це, звичайно, дуже важливо. Але орієнтуватися винятково на гроші, коли робите кар’єру, — програшна стратегія.

Коли ваша ціль — саме успішна кар’єра і класна репутація фахівця, то насамперед звертайте увагу на престижність компанії, де збираєтеся працювати, можливість зростати професійно на певній посаді, а також готовність роботодавця вам у цьому допомагати. І не забувайте про корпоративні «плюшки» — у деяких компаніях це і медичне страхування, і спортивні клуби, і навіть безкоштовні подорожі.

Іноді в гонитві за високими заробітками можна, наприклад, погодитись на посаду, яка взагалі не передбачає кар’єрного зростання (а отже, і подальшого зростання зарплати). Або взагалі потрапити на гачок до шахраїв.

«„Літуни“ й кар’єра несумісні»

«Обіцяю, я не „літун“», — каже герой Аль Пачіно у відомій кінострічці 90-х «Френкі та Джонні», влаштовуючись на роботу в ресторан.

Раніше людей, які змінюють роботу раз на 1,5 роки чи частіше, зневажливо називали «літунами» й на співбесіді влаштовували мало не допит з тортурами: «чому так часто?».

Та думка, що успішна кар’єра — це дорости від стажера до керівника відділу за 20 років в одній компанії, вже давно застаріла.

Тепер не працювати десятиліттями в одного роботодавця, отримувати досвід та навички в різних компаніях — це нормально. І претендувати на посаду заступника керівника в наступній компанії, якщо в попередній були рядовим співробітником (тобто зростати в кар’єрі від компанії до компанії), — теж нормально. Тож не бійтеся змінювати роботу, якщо ви вже «виросли» з попередньої, а підвищення не світить.

Ну а якщо хочете зростати саме там, де ви зараз, то так теж можна — неправильного шляху немає, головне — вибрати найкращий для себе.


Читайте також

5 фатальних помилок при пошуку роботи