Українській ринок праці переживає кризу, і повномасштабне вторгнення рф тільки її загострило. Людей не вистачає, хороших фахівців знайти важко, а ті, що є, не завжди відповідають потребам роботодавців.

Така ситуація спонукає уряд і бізнес шукати шляхи розв’язання проблеми. Експерти говорять, що для подолання кадрового дефіциту та стабілізації ситуації Україна має розпочати активну міграційну політику, залучаючи майже 300 тисяч мігрантів щороку.

Це питання викликає полярні думки як на рівні держави й суспільства, так і в бізнес-середовищі, бо всі розуміють можливі юридичні та економічні виклики. Згідно з опитуванням Work.ua, 10% українських компаній залучають працівників з інших країн, 19% планують це робити, 70% роботодавців обходяться без найму іммігрантів.

Однак про те, що мігранти на українському ринку праці — це ймовірний сценарій, наштовхує оприлюднений Міністерством соціальної політики України проєкт Стратегії демографічного розвитку до 2040 року. У документі наголошується, що в майбутньому міграційна політика може поширюватися на залучення іммігрантів у тому випадку, якщо повернення українських мігрантів з-за кордону не компенсує скорочення населення та дефіцит робочої сили.

Ми вирішили дослідити питання і звернувся за коментарями до експертів.

«Інвестиції в людей всередині країни — найдієвіший шлях до розв’язання проблем із нестачею робочих рук тут і зараз»

Дарія Марчак
Дарія Марчак
перша заступниця міністра соціальної політики України

Війна посилила демографічну кризу в Україні та стала ключовою причиною скорочення чисельності населення. На додачу до вимушеної міграції українців ми маємо зниження рівня народжуваності та зростання рівня передчасної смертності.

За даними Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, на підконтрольній українській владі території наразі проживає 31 млн осіб, ще 5 млн на тимчасово окупованих територіях, 5 млн осіб стали вимушеними мігрантами.

Щоби подолати демографічні виклики, Мінсоцполітики разом із міжнародними та національними експертами розробили стратегію демографічного розвитку України до 2040 року та план заходів із її реалізації, які вже затвердив Кабінет Міністрів України.

Основна мета — створити умови для того, щоб Україна стала надійним домом і магнітом для українців, які виїхали за кордон у пошуках безпеки чи економічних можливостей.

Аналізуючи досвід країн, які стикалися зі схожими проблемами у своїй історії, ми дійшли важливого висновку. Точкові рішення, що будуть спрямовані на розв’язання однієї проблеми, не дають бажаного результату. На демографію впливає комплекс факторів, відповідно, потрібні комплексні рішення.

Водночас ми знайшли спільні фактори, що рівнозначно впливають на демографічні виклики. Наявність фізичної та психологічної безпеки в країні, доступне індивідуальне житло, можливість знайти роботу за фахом із гідною оплатою, розвинена безбарʼєрна інфраструктура та соціальна згуртованість суспільства.

Покращуючи ці фактори, ми будемо змінювати загальну демографічну картину — впливати на підвищення рівня народжуваності, знижувати передчасну смертність, сприяти поверненню мігрантів тощо.

Є ще один важливий момент, на який теж потрібно зважати. Демографічна криза тією чи іншою мірою властива всім розвиненим країнам, а через глобалізацію та відкриті кордони люди часто переїжджають з однієї країни в іншу.

Міграція — наша нова реальність. Тож важливо усвідомити, що Україна конкурує зі всім світом і за власних громадян, і за іммігрантів, які нам знадобляться для відбудови країни після завершення війни.

Саме тому стратегія демографічного розвитку України передбачає всесторонній аналіз та комплексний підхід, спрямований на реалізацію галузевих політик і створення умов для комфортного життя громадян в Україні. До того ж це — важлива складова плану Ukraine Facility для отримання міжнародної допомоги.

Наприклад, досвід Ізраїлю свідчить, що в питаннях повернення мігрантів варто фокусувати зусилля не лише на поверненні тих, хто є громадянами України, а й тих, хто є українцями за походженням, але громадянами іншої країни — представниками діаспори. Важливо створювати умови, за яких люди будуть хотіти ставати українцями за вибором.

Хтось скаже, що залучення до України діаспори — нереалістичне завдання. Але практика показує, що якраз навпаки. Ми маємо багато прикладів, коли українці, які жили за кордоном і мають громадянство інших країн, поверталися в Україну. Серед них — гендиректор Укрпошти Ігор Смілянський, почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов, заступник МОН Михайло Винницький, заступниця міністра Мінсоцполітики Ірина Постоловська та інші. Вони повернулися, щоб скористатися можливостями для професійної реалізації та долучитися до творення України майбутнього.

Інший урок, який ми можемо взяти в Ізраїлю — українці за кордоном повинні мати звʼязок з Україною, щоб дізнаватися про поточні й майбутні можливості. Після війни почнеться масштабна відбудова. Ми маємо підтримувати зв’язок з українцями за кордоном, тримати в курсі наших новин, плекати їхнє відчуття приналежності до України: організовувати курси з вивчення української мови за кордоном, створювати культурні центри, проводити заходи, фестивалі тощо. Тим, хто вирішить повернутися, ми маємо допомогти із житлом і роботою. У людей повинно бути бачення того, як саме й коли вони отримають економічну стабільність та в довгостроковій перспективі — збудують чи придбають бажане житло.

Щодо іноземних мігрантів, треба розуміти, що імміграційна політика — це також політика, яка потребує часу, знань і фінансів. Не вийде побудувати успішний імміграційний кейс без цього.

Адже іммігранти, які приїхали в країну, не знають її мови, законів, не мають роботи та житла — це суттєве додаткове навантаження на бюджет і ресурси країни.

Ми повинні чітко розуміти, хто нам потрібен і у якій кількості. Які люди, спеціальності та кваліфікації необхідні для задоволення потреб ринку праці, що неможливо задовольнити внутрішніми ресурсами, щоб не створювати конкуренцію всередині країни з українськими громадянами та не збільшувати навантаження на соціальну систему. Аналітика даних дасть змогу визначити прогалини ринку праці — сфери, географію, фахівців та їхню потрібну кількість. Ми маємо створити чітку інструкцію та критерії відбору іноземних мігрантів. Який портрет мігранта нам цікавий: освіта, вік, досвід, знання, навички тощо.

У нас також має бути інтеграційна політика спрямована на внутрішню і зовнішню аудиторії. Не вийде просто залучити людей з інших країн і сподіватись, що вони самі інтегруються в суспільство, якщо держава не буде докладати до цього зусиль. Потрібно подбати про їхню соціальну інтеграцію та культурну адаптацію з першого дня приїзду.

Роботодавцям варто розуміти, що Україна має велику кількість громадян, які є виключеними з ринку праці. Щонайменше 1 млн людей з інвалідністю могли б працювати й часто мають бажання це робити, але не мають можливості. Те ж саме стосується приблизно 700 тис. внутрішньо переміщених осіб, людей старшого віку та ветеранів, які будуть повертатися з війни. Велика категорія кандидатів на ринку праці — жінки, молодь.

Інвестиції в людей всередині країни — найдієвіший шлях до розв’язання проблем із нестачею робочих рук тут і зараз.

Для цього бізнес має переглянути політику підбору та найму, прибрати ейджизм, створювати безбар’єрні офіси для людей з інвалідністю, запроваджувати програми навчання та перенавчання працівників тощо.

За логікою урядовців, перш ніж залучати робочу силу з-за кордону, пропонується розв’язати проблему дефіциту кадрів внутрішніми ресурсами. Про це говорять і Мінекономіки, і представники великого бізнесу.

Задовольнити попит на ринку праці можна власними трудовими ресурсами

Тетяна Бережна
Тетяна Бережна
заступник Міністра економіки України

Сьогодні на обліку Державної служби зайнятості перебуває 106,7 тис. зареєстрованих безробітних, а кількість прихованого безробіття є набагато більшою. Тож насамперед Україні необхідно працевлаштувати власних громадян з-поміж зареєстрованих безробітних.

Згідно із прогнозом, потреби у фахівцях та кадрах у 2024 році вітчизняний ринок праці потребуватиме 481,57 тис. працівників, серед яких найбільш затребуваними будуть фахівці у сфері промисловості (120,93 тис.) та будівництва (111,73 тис.). Наразі Мінекономіки готує новий аналогічний прогноз потреб у середньостроковій перспективі.

Також Міністерством визначаються можливості задовольнити попит на національному ринку праці власними трудовими ресурсами, зокрема громадян України, які зареєстровані в Державній службі зайнятості й отримали статус безробітного.

На підставі прогнозу ринку праці, аналізу власних трудових ресурсів і відповідності кваліфікаційних характеристик українських працівників потребам роботодавців-резидентів буде зрозуміло, чи існує необхідність у залученні іноземної робочої сили на національному ринку праці та у якій кількості.

Потребу в робочій силі, зокрема іноземного походження, визначатимуть трансформації в кон’юнктурі ринку праці України. За прогнозними оцінками, у майбутньому попит на робочу силу буде поступово зростати. Водночас попит на робочу силу іноземного походження буде залежати від того, наскільки Україні вдасться відновити та примножити власний людський капітал.

Усе вирішує ринок, роботодавці-резиденти самостійно ухвалюють рішення, які працівники їм потрібні. А іноземні працівники розглядають перспективи роботи в Україні через призму безпекових факторів, рівня оплати праці, рівня соціального і правового захисту, можливостей натуралізуватися в Україні.

Цієї ж позиції дотримується і директор із персоналу Kernel Наталія Теряхіна. Ба більше, за її словами, перспектива залучення іноземних працівників наразі видається малореалістичною та існують альтернативні стратегії для розв’язання проблеми.

Мігранти — альтернатива… поки не подивишся ближче

Наталія Теряхіна
Наталія Теряхіна
директор із персоналу Kernel

Насамперед зазначу, що на сьогодні у Kernel штат укомплектований на 98,5%, тож наразі гострої потреби наймати іноземців у нас немає.

Якщо говорити загалом, то мігранти з бідніших країн видаються альтернативою при дефіциті кадрів доти, поки не берешся детально розглядати кроки, які бізнес має пройти, щоб інтегрувати людей з іншою культурою, мовою, цінностями, соціально-побутовими звичками до колективів конкретних підприємств.

Зараз ця перспектива виглядає малореалістичною, бо жоден бізнес не зможе це забезпечити самостійно. Тут має увімкнутися стратегія роботи з мігрантами, їхня адаптація в Україні на рівні держави.

Ми бачимо перспективи для себе в системній роботі для наближення перемоги, роботі з утримання персоналу, реінтеграції ветеранів, залученні молоді та навчанні кандидатів без досвіду роботи.

Демобілізовані військові, майбутні ветерани та люди, що повернуться в Україну з-за кордону після завершення війни — це найцінніше й найбажаніше для нас усіх поповнення ринку праці. Робота в цьому напрямку — наш пріоритет.

Також ми розробили та втілюємо чотири програми реінтеграції та реабілітації, що мають на меті роботу з мобілізованими працівниками, ветеранами, що повертаються та їхніми родинами, з ветеранами з-поміж наших «пайовиків». Це робота, яку мають ретельно виконувати абсолютно всі українські роботодавці.

Потрібно працювати з наступними поколіннями фахівців, а саме брати до уваги школярів і розглядати їх як своїх майбутніх працівників уже зараз. Це і про популяризацію ключових спеціальностей для бізнесу (які важко буде перекрити мігрантами), і розробка та поширення навчальних матеріалів, щоб давати профорієнтацію старшокласникам. Також фокусуватися на роботі зі студентами, закладами вищої та профтех освіти. Саме ця молодь найближче коло поповнення робочих колективів.

Ми у Kernel уже працюємо в цьому напрямку. Маємо проєкт Open Agro University — для студентів ЗВО, Open Agro College — для студентів та учнів закладів ПТО, пілотний проєкт Open Agro School — для запуску профорієнтаційних факультативних предметів для учнів шкіл у регіонах нашої присутності.

У межах навчання кандидатів без досвіту в компанії працює система професійного навчання, наставництво, дистанційні електронні курси. Також для забезпечення стійкості по ключових позиціях діють чотири програми кадрового резерву.

Акумуляція власних трудових ресурсів — це справді логічний варіант розв’язання кадрових питань. Та військова агресія сусідньої держави триває, і чіткої відповіді, коли ми здобудемо перемогу немає. Відтік кадрів триває, кількість працездатного населення продовжує зменшуватись, хто буде відбудовувати країну після війни — дилема. Тож залучення до цього мігрантів видається не таким уже поганим рішенням.

Однак успішна міграційна політика вимагає чітко визначеного правового поля.

Юридичні нюанси, які регулюють роботу іноземних громадян в Україні

Інна Кострицька
Інна Кострицька
радник, керівник практики трудового права юридичної фірми INTEGRITES

В Україні працевлаштування мігрантів за загальним правилом здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, який отримується роботодавцем для майбутнього працівника в обласному або Київському міському центрі зайнятості.

Не вимагається отримання дозволу лише для окремих категорій іноземців та осіб без громадянства, у тому числі тих, що мають посвідку на постійне проживання в Україні, працівників іноземних представництв, закордонних медіа, акредитованих для роботи в Україні тощо.

На отриманні дозволу від центру зайнятості формальності не закінчуються, оскільки дозвіл ще не надає особі право на проживання в Україні. Громадяни держав із безвізовим порядком в’їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більш ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

В інших випадках на підставі отриманого дозволу на працевлаштування іноземцю або особі без громадянства необхідно отримати довгострокову «робочу» візу категорії Д у консульській установі, а після цього — посвідку на тимчасове проживання в Україні в Державній міграційній службі.

Процедура працевлаштування мігрантів в Україні була частково лібералізована та уточнена восени 2022 року з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні».

Зокрема, був скасований дискримінаційний обов’язок виплачувати іноземним працівникам заробітну плату в розмірі не менш ніж 10 (для окремих категорій — 5) мінімальних заробітних плат, який перешкоджав залученню іноземних працівників робітничих спеціальностей. Тепер для іноземців та осіб без громадянства застосовуються ті ж самі норми, що регулюють питання оплати праці громадян України (мінімальна заробітна плата та договірне регулювання питань оплати праці).

Було також скасовано необхідність отримання окремого дозволу центру зайнятості, якщо працівник приймається на іншу посаду за сумісництвом на тому ж самому підприємстві, за умови, що строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи.

Окрім того, була значно спрощена процедура отримання дозволу. Роботодавець тепер може вибирати спосіб та форму (паперову або електронну) подання документів. Був також уточнений перелік документів, які необхідні для кожної категорії мігрантів, та врегульовано питання надання дозволу особам, які перебувають в Україні у зв’язку з навчанням та хочуть працювати.

Водночас внесені зміни передбачили збільшення розміру плати за надання дозволу, а також додаткові обмеження та заходи контролю. Було закріплено, що не можуть призначатися на посаду або займатися трудовою та іншою діяльністю в Україні іноземці та особи без громадянства, включені до переліку осіб, пов’язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, а також, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Був також передбачений додатковий контроль за працевлаштуванням громадян росії, РБ, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності й демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України. Для них видача та продовження дії дозволу на застосування праці здійснюються за погодженням із регіональними органами СБУ.

Окрім того, було запроваджено моніторинг сплати ЄСВ роботодавцями, які працевлаштовують іноземців та осіб без громадянства, з боку територіальних органів Державної служби зайнятості, а також додаткову підставу для скасування дії дозволу в разі несплати роботодавцем ЄСВ за іноземця або особи без громадянства впродовж двох місяців із дати укладення трудового договору.

Для подолання дефіциту робочої сили процедура працевлаштування іноземців та осіб без громадянства потребує подальшої лібералізації.

На розгляді у Верховній Раді зараз знаходяться два законопроєкти, які пропонують зміни в процедурі працевлаштування трудових мігрантів.

Законопроєкт № 11006 від 09.02.2024 пропонує взагалі скасувати необхідність отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства як рудименту. Проте більшість зацікавлених державних органів та профільний комітет Верховної Ради не підтримали цей законопроєкт як такий, що не відповідає міжнародним зобов’язанням України, руйнує існуючий механізм контролю за процесами міграції, у тому числі з рф та інших країн групи ризику.

Законопроєкт № 11405 передбачає більш виважений підхід: за прикладом ЄС, пропонується запровадити єдиний дозвіл на застосування праці та проживання іноземців та осіб без громадянства та передбачити випадки, коли скасування дозволу на працевлаштування не призводитиме до одночасної втрати дозволу на проживання. Натомість особа впродовж 6 місяців зможе підшукати інше місце роботи в Україні.

У зв’язку з ускладненим транспортним сполученням та необхідністю оформлення мігрантами віз до інших країн пропонується збільшити з 90 до 180 днів строк для укладення трудового договору після отримання дозволу.

Окрім того, автори законопроєкту пропонують доповнити перелік іноземців та осіб без громадянства, які можуть працювати в Україні без отримання дозволу додатковими категоріями: громадяни країн ЄС, особи, щодо яких вирішується питання про визнання їх біженцями або які потребують додаткового захисту, особи, які приїхали для навчання в закладах вищої освіти та впродовж 9 місяців після закінчення навчання працевлаштовуються.

Зазначений законопроєкт ще очікує на розгляд зацікавленими органами та профільним комітетом.


Коментарі експертів підтверджують — проблема дефіциту робочої сили в Україні вимагає комплексного підходу, який включає застосування як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів.

Уряд і бізнес висувають різні стратегії. Проте ефективне залучення мігрантів стане можливим за умови розв’язання правових питань, створення умов для інтеграції працівників з інших країн у робочі колективи підприємств тощо. Важливо також пам’ятати про утримання та розвиток наявного кадрового потенціалу та працювати з поверненням українців з-за кордону.

Якщо ваша компанія вже має досвід наймання працівників з інших країн, будь ласка, відгукніться в коментарях — ми хочемо запропонувати вам співпрацю на наступний матеріал за цією ж темою.