Війна та зміни у трудовому законодавстві викликають багато запитань у працівників щодо їхніх прав та обов’язків. У цій статті старший юрист INTEGRITES Інна Кострицька відповідає на найпоширеніші запитання, які виникають у найманих працівників під час воєнного стану.

Інна Кострицька
Інна Кострицька
старший юрист, адвокат INTEGRITES

Чи можуть мене звільнити «одним днем» під час війни?

Підстави для звільнення працівників під час воєнного стану не змінилися. Як і раніше, вимагається наявність однієї з причин, передбачених КЗпП, а також дотримання певної процедури.

Про звільнення роботодавець повинен повідомити працівника за два місяці, а у випадку наявності профспілки або якщо звільнення є масовим — заздалегідь надати інформацію про заплановане скорочення до профспілки та центру зайнятості.

При звільненні за порушення трудової дисципліни (наприклад, за прогул), роботодавець повинен спочатку запросити письмові пояснення від порушника. Тож за відсутності заяви працівника або угоди сторін про припинення трудових відносин звільнити людину протягом одного дня не так просто.

Перша порада працівникам — не писати заяву про звільнення або не підписувати угоду, якщо вони не відповідають вашому волевиявленню.

Водночас Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав можливість роботодавцям змінювати істотні умови працівників без дотримання двомісячного строку попередження. Важливо, що зміна істотних умов праці не дозволяється без змін в організації виробництва і праці, які роботодавець повинен обґрунтувати. Якщо колишні умови праці неможливо зберегти та працівник не згоден на продовження роботи, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

У цьому випадку існує ймовірність звільнення працівника протягом одного дня, але тільки якщо він відмовився продовжувати роботу на нових умовах.

Для захисту від незаконного звільнення працівник може спробувати письмово довести свої претензії та вимоги роботодавцю, звернутися до територіальних органів Держпраці, які скоро можуть відновити перевірки, правоохоронних органів (поліції або прокуратури) або відразу до суду.

Щоб обґрунтувати свою позицію, варто заздалегідь потурбуватися про доказову базу: зберігати всі оригінали чи копії повідомлень та наказів, не підписувати нічого «заднім числом», вказувати на свої заперечення тощо.

Що змінилося в процедурі звільнення за ініціативою роботодавця?

Змінилися лише 2 правила:

  • Під час воєнного стану роботодавець може звільнити працівника під час відпустки або тимчасової непрацездатності. Це означає, що наказ про звільнення можна видати під час відпустки або лікарняного, але датою звільнення буде перший робочий день після їхнього закінчення. При цьому відпустка чи тимчасова непрацездатність самі по собі не є підставою для звільнення.
  • Роботодавцю не потрібно отримувати згоду виборного органу профспілки (профспілкового представника) на звільнення членів профспілки. Виняток — працівники, обрані до профспілкових органів: на їхнє звільнення, як і раніше, потрібно отримати згоду.

Чи можна не відпрацьовувати 2 тижні при звільненні за власним бажанням?

Під час воєнного стану працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, якщо у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, ведуться бойові дії та існує загроза для його життя і здоров’я. Виняток — крім випадків примусового залучення працівника до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Окрім того, звільнитися без відпрацювання двох тижнів можуть і інші працівники, якщо заява про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (перелік випадків встановлюється частиною 1 статті 38 КЗпП).

Чи можуть мене примусово відправити у відпустку без збереження заробітної плати?

Відпустка без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком працівника. Роботодавець не має права примушувати працівника написати заяву на відпустку власним коштом.

Чи може роботодавець зменшити мою заробітну плату без моєї згоди?

В умовах воєнного стану роботодавець має право зменшити заробітну плату, скасувати премії та інші додаткові виплати одним зі способів, передбачених законодавством.

Так, він може ініціювати зупинення окремих положень колективного договору, що передбачають додаткові у порівнянні з законодавством пільги для працівників — премії, доплати, нагороди тощо. Для цього він має звернутися до виборного органу профспілки або іншого органу, що представляє інтереси трудового колективу, та оформити досягнуті домовленості.

Також у воєнний час роботодавець може змінити істотні умови праці без попередження працівників за 2 місяці. Наприклад, запровадити неповний робочий час, у зв’язку з чим розмір заробітної плати пропорційно зменшиться. Наказ обов’язково повинен бути обґрунтований конкретними змінами в організації виробництва і праці. У такому разі роботодавець попереджає працівника не пізніше допуску до роботи у нових умовах.

Якщо ж йдеться про зменшення заробітної плати іншим чином (наприклад, шляхом зменшення окладів, тарифних ставок тощо), то тут діє інше правило: відповідно до статті 103 КЗпП, про нові або зміну чинних умов оплати праці в бік погіршення, роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше як за 2 місяці до їхнього запровадження або зміни. Ця норма залишилася чинною (хоча на розгляді у парламенті вже є законопроєкт, що пропонує не застосовувати цю норму під час воєнного стану).

Важливо пам’ятати, якщо працівник не згодний на зміну істотних умов праці, він може бути звільнений за пунктом 6 статті 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше одного середнього заробітку.

Роботодавець призупинив дію мого трудового договору. Чи це законно і що це означає?

Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволив сторонам трудового договору призупиняти його дію, якщо у зв’язку з військовою агресією проти України у роботодавця відсутня можливість надавати, а в працівника — виконувати роботу. При цьому потрібна наявність обох умов.

Ініціатива про призупинення може виходити від роботодавця або від працівника, при цьому згода іншої сторони не вимагається. Трудові відносини при призупиненні не припиняються, але працівник не працює й не отримує заробітну плату. За нього також не сплачуються страхові внески та, відповідно, не нараховується страховий стаж. Позитивна новина: передбачено, що втрачений заробіток пізніше можна буде відшкодувати коштом держави-агресора. Такий працівник не обмежується законом у праві влаштуватися на іншу роботу за сумісництвом, зокрема на повний робочий день.

Чи є законною відмова роботодавця в наданні мені щорічної відпустки?

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток, крім:

  • відпустки у зв’язку вагітністю та пологами;
  • відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Але тільки у випадку, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Окрім того, обмежується строк щорічної основної відпустки: у воєнний час може бути надано не більш як 24 календарних дні, решта — лише після завершення воєнного стану.

В іншому питання надання щорічних відпусток вирішується, як і до війни. Тобто працівник має право піти у відпустку відповідно до графіка відпусток, а деякі категорії працівників — у зручний для них час за їхнім бажанням (стаття 10 Закону «Про відпустки»).

Чи може роботодавець не платити заробітну плату, посилаючись на воєнний стан?

Під час воєнного стану заробітна плата повинна виплачуватися працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для того, щоб працівники отримували її своєчасно. Тож закон не звільняє роботодавців від обов’язку сплачувати зарплату.

Однак, якщо внаслідок ведення бойових дій неможливо виплатити зарплату вчасно, то дозволяється відтермінувати строк її виплати до моменту відновлення діяльності підприємства.

Чи можуть мене звільнити, якщо я знаходжусь за кордоном після початку війни?

Деякі роботодавці погрожують працівникам, які евакуювалися, звільненням за прогул. Проте для цього спочатку необхідно запитати у працівника письмові пояснення щодо причин його відсутності. Після їх отримання роботодавець повинен оцінити, чи є причини невиходу на роботу поважними.

На думку Міністерства економіки та Держпраці, невихід на роботу у зв’язку з бойовими діями або загрозою життю і здоров’ю є поважною причиною відсутності, тому звільнення працівника за прогул не допускається.

З іншого боку, суворої заборони на звільнення за прогул у більш-менш спокійних регіонах немає. У такому разі працівнику бажано ініціювати оформлення своєї відсутності на робочому місці іншим чином: якщо це можливо — запропонувати виконувати роботу дистанційно або написати заяву на оплачувану чи неоплачувану відпустку. Також працівник може надіслати заяву про призупинення дії трудового договору.

Роботодавець незаконно звільнив мене. Куди я можу поскаржитися?

  1. Незаконне звільнення можна оскаржити в суді за своїм місцем реєстрації або за місцеперебуванням роботодавця. Заяву до суду необхідно подати у місячний строк з дня вручення працівнику копії наказу або розпорядження про звільнення. У випадку пропуску строку з поважних причин цей строк може бути поновлений судом.
  2. Ще один варіант — поскаржитися до територіального органу Держпраці за місцеперебуванням підприємства. Хоча зараз перевірки не здійснюються, Держпраці може зв’язатися з роботодавцем і запросити інформацію та пояснення щодо скарги.
  3. Окрім того, незаконне звільнення — це грубе порушення законодавства про працю. Тому вам є сенс звернутися до Національної поліції із заявою про відкриття кримінального провадження за відповідною частиною ст. 172 Кримінального кодексу України, а у випадку її бездіяльності — до прокуратури.

Головне пам’ятайте, що якщо роботодавець вдасться до незаконного звільнення, або не буде сплачувати заробітну плату без наявної на то причини — це у будь-якому разі вплине на його репутацію після війни.

Читайте також