Дефіцит кадрів у сфері виробництва — проблема, яка виникла задовго до повномасштабного вторгнення. Адже під час чи не кожної вступної кампанії найпопулярнішими серед абітурієнтів є такі напрямки, як правознавство, філологія, журналістика, менеджмент, IT. Технічні спеціальності не в пріоритеті у молоді. Водночас, коли тисячі чоловіків стали на захист держави у лавах ЗСУ, дефіцит технічних спеціалістів посилився ще більше.

Тож країна потребує кваліфікованих робітників, від будівельної галузі до енергетичної інфраструктури. І під час повномасштабного вторгнення ця проблема стає не лише економічною, а й безпековою. В оборонці обмаль спеціалістів, які вміють ремонтувати, модернізувати та виробляти зброю.

Фахівці оборонної промисловості зібрали найрозповсюдженіші упередження про роботу в цій сфері та спробували їх розвіяти.

Міф №1: «низькі зарплати»

За даними Work.ua, середня заробітна плата в Україні складає 20 000 грн. Порівняємо цю суму із доходом п'ятірки спеціальностей, яких конче потребують наші оборонні підприємства:

  • До 45 000 грн — оператор верстатів з ПК.
  • До 40 000 грн — токар.
  • До 35 000 грн — фрезерувальник.
  • До 30 000 грн — слюсар з механоскладальних робіт.
  • До 25 000 грн — монтажник радіоелектронної апаратури та приладів.

І це дані оборонних підприємств, де 100% акцій належить державі, а іноземні інвестиції у виробничі бази ще не стали настільки суттєвими, щоб впливати на загальний рівень заробітної плати. Втім, такі перспективи цілком реальні.

Міф №2: «не розвивається»

Роками оборонна галузь не була пріоритетом в Україні. Проте все змінюється. Усвідомлення того, що наш північний сусід у найближчій перспективі нікуди не дінеться, змушує нас посилювати оборонно-промисловий комплекс (ОПК) та вкладати в нього. Бо це зброя перемоги, а в майбутньому, звісно, — зброя стримування, яка має зупинити потенційного ворога до кордонів з Україною, а не за ними.

Цифри кажуть самі за себе: як неодноразово повідомляв міністр з питань стратегічних галузей промисловості, можливості українського оборонно-промислового комплексу зросли втричі, як порівняти з 2022 роком. Цьогоріч очікується зростання ще в 6 разів проти 2023 року.

Оборонка має стати ядром української післявоєнної економіки. Адже нам буде потрібно відновлювати промисловість та інфраструктуру, відбудовувати дороги, повертати до життя підприємства та приватний сектор. Двигуном цих процесів має стати оборонно-промисловий комплекс — високотехнологічна галузь з високою доданою вартістю, сучасним виробництвом, залученням широкого кола внутрішніх постачальників.

Як це працює? Щоб відремонтувати один танк, треба інколи задіяти до 50 різних постачальників: від електроніки до скло- та металообробки. Тож понад третина вартості ремонту — це гроші, які отримають суміжні галузі економіки.

Так, оборонка — це на роки. І з точки зору економічного розвитку, і з точки зору того, з ким межує наша країна.

Міф №3: «не відповідає сучасним запитам»

До початку повномасштабної війни оборонці відверто не вистачало нових технологій, інновацій, революційних продуктів. За два роки протистояння це змінилось.

По-перше, саме зараз Україна переживає технологічний стрибок: обсяг сучасного іноземного озброєння, яке надають нашій державі міжнародні партнери, колосальний. Українські військові отримують унікальний для себе досвід ведення бойових дій військовою технікою передових країн світу. А працівники оборонних підприємств, відповідно, освоюють ремонт нових, іноземних зразків.

По-друге, трофейна техніка. Те, що ворог вдосконалював понад 30 років, наші українські конструктори відтворюють з допомогою реверсного інжинірингу.

По-третє, зміцнення і розвиток міжнародного співробітництва у сфері ОПК зростає як ніколи за роки незалежності. Серед останніх прикладів: розпочато співпрацю з провідним європейським виробником ракетних систем MBDA Deutschland і з німецькою компанією Dynamit Nobel Defence. І це лише про першу половину лютого 2024 року. Турецька компанія Baykar будує в Україні сучасний завод з виробництва БПЛА.

Все це — іноземні інвестиції, про які вже згадувалось вище в контексті зарплат.

Міф №4: «не затребувано»

Отже, вітчизняний ОПК має доступ до інноваційних розробок і трансферу технологій, матеріально-технічну підтримку ззовні та кадри, які перекваліфіковуються не теорією, а практикою. І це раціональна відповідь на питання про престиж.

Є ще й морально-етичний бік. Сучасний оборонно-промисловий комплекс, як і ОПК майбутнього, ґрунтується винятково на вимогах наших військових та планах переозброєння ЗСУ. Простіше кажучи, люди, що виробляють зброю, рятують життя тих, хто на передовій. Тим самим вони впливають на хід і результати цієї війни разом із військовими.

Також відбувається осучаснення української оборонки, зокрема через тестування розробок зарубіжних партнерів. Війна змушує нас маневрувати в тій ситуації, в якій ми опинилися та обирати різні шляхи для розвитку та вдосконалення нашої військової техніки.

Міф №5: «це небезпечно»

Сьогодні під ударом російських ракет перебуває вся наша країна. Зокрема, об’єкти ОПК від початку повномасштабної війни зазнали понад 150 ворожих ударів. Оборонний комплекс перебуває під постійним прицілом.

Попри те, оборонка надає можливість виконувати свій військовий обов’язок, перебуваючи в тилу. Кабінет Міністрів України вніс певні зміни щодо порядку бронювання військовозобов’язаних працівників підприємств ОПК. Це дає змогу посилити кадровий потенціал оборонки та сприяє стабільній роботі виробництва.

Сьогодні робота в ОПК стає можливістю долучитися до захисту держави і при цьому продовжувати розвиватися у власній професії.

Детальну інформацію щодо вакансій оборонних підприємств можна дізнатися у рекрутерів за номером телефону: 044 586 2464