«Робочі проєкти волають на роботі, а вдома — кличе купа немитого посуду та дитяча „домашка“. Рахунки за комуналку самі себе не оплатять, звіт сам себе теж писати не хоче. А в тебе на все про все тільки дві руки й ті без манікюру, на який теж не вистачає ані часу, ані сил. Бо ти — вигоріла», — так починається всесвітньо відома книга сестер Емілі та Амелії Нагоскі «Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі». І в цих рядках чи не кожна жінка може впізнати себе.

Так, «Вигоряння» написане саме жінками, про жінок і для жінок. Так, ця книга розповідає про те, як не вигоріти в цьому буремному світі. Але редакція Work.ua вирішила поглянути на цю книгу очима шукача. Чи можна ще на етапі пошуку роботи розпізнати таку корпоративну культуру компанії, у якій ви не будете вигоряти?

Ми уважно прочитали бестселер сестер Нагоскі й занотували саме ті поради, які можуть стати в пригоді шукачам.

Сова й сир, або метод пирога та батога

Першу корисну пораду знаходимо вже у вступі до книги. Авторки діляться дослідженням, яке показує переваги позитивного заохочення над втечею від негативних наслідків. Учасників експерименту розділили на дві групи, дали їм аркуш із накресленим лабіринтом і повідомили завдання: провести намальовану мишу до виходу. От тільки в одному варіанті на виході з лабіринту був намальований сир, у другому — зверху маячила сова, що хотіла вполювати мишу.

Яка група швидше вивела мишу із лабіринту: та, що рухалася до сиру, чи та, що тікала від сови? Зʼясувалося, що учасники швидше й ефективніше долали лабіринт, коли їхньою уявою рухала нагорода — хай навіть така незначна, як намальований сир, ніж коли вони тікали від неприємної ситуації — навіть такої примарної, як загроза від зображеної сови.

Висновок: позитивна мета впливає на ефективність значно краще, аніж намагання уникнути несприятливих ситуацій. Це банальний висновок, який, втім, спонукає звернути увагу на систему мотивації в компанії. Якщо на етапі співбесіди рекрутер розповідає про систему штрафів, але ані слова про бенефіти, то є висока ймовірність, що в такій компанії є ризик вигоряння.

Стресостійкість: про стресори та стрес

Коли на роботі стресу аж так багато, як у цьому заголовку — вигоряння не змусить довго чекати на себе. Це очевидно, але нумо розберемося у цьому глибше.

«Упоратися зі стресом і розібратися з причинами, що викликають стрес — це два окремих процеси. Щоби подолати стрес, ви маєте завершити цикл», — пояснюють сестри Нагоскі. І в цій різниці криється чи не найважливіша ідея книжки.

Стресори — це фактори навколишнього середовища, що активують реакцію на стрес у вашому організмі. Ними може бути все, що завгодно: ракетна атака, критика з боку колег чи навіть думки про майбутнє. Стрес — це психічні й фізичні зміни, яких зазнає тіло, щойно ви стикаєтеся зі стресором. Ця адаптивна реакція сформована з допомогою еволюції. Вона спричиняє низку нервових і гормональних процесів, які впливають чи не на всі системи організму й мають єдину мету — наситити мʼязи киснем і енергією, щоби підготувати вас до втечі від загрози та вижити.

Цей механізм чудово підходив умовам, у яких еволюціонував наш вид. Цикл реакції на стрес завершувався втечею від лева чи іншого хижака. Усі системи організму розуміли, що загроза минула. А що тепер?

«Уявіть, що стресором є не лев, а якийсь ідіот-колега. Він виголошує якусь нісенітницю під час наради, і — о Господи — та сама хвиля адреналіну, кортизолу та глікогену! Однак ви лише загострите ситуацію, якщо перестрибнете через стіл і видряпаєте йому очі, як того просить ваша фізіологія. Натомість ви проводите надзвичайно доброзичливу, високопродуктивну нараду й заручаєтеся підтримкою керівника на випадок, якщо наступного разу цей колега скаже ще якусь дурню», — пишуть Емілі та Амелія.

Однак те, що в цій ситуації ви розібралися з причиною стресу, не означає, що ви його подолали. А таких ситуацій щодня — десятки. Вони повторюються день за днем і запускають відповідні процеси в організмі. Стрес виснажує чи не всі системи: серцево-судинну, імунну, травну тощо.

То що ж робити? Тікати від лева: «Фізична активність — це найефективніша стратегія завершення циклу, навіть якщо це просто стрибки чи старий добрий плач». Також цикл стресу можна завершувати з допомогою творчого самовираження: письменства, малювання, співу чи іншого захоплення. Ще стануть у пригоді дихальні вправи, сміх, позитивне спілкування. Це допомагає безпечно пройти емоційний цикл стресу.

Висновок: якщо під час співбесіди HR велику увагу приділяє стресостійкості — це може бути тривожним дзвіночком. Варто запитати, як часто в компанії виникають стресові чи конфліктні ситуації та як їх вирішують. Також поцікавтеся в роботодавця про Wellbeing-програми в компанії. А ще — чи є частиною корпоративної культури практики, що завершують цикл стресу, як-от заняття спортом (фізична активність), вечори настільних ігор (позитивне спілкування) чи компенсації хобі (творче самовираження).

Залученість до Чогось Більшого

Авторки наполягають, що необхідною умовою протидії вигорянню є Щось Більше — сенс життя. Потреба в ньому є особливо гострою, коли «літак потрапляє в зону турбулентності», тобто під час життєвих потрясінь. А що може бути більшим потрясінням, аніж повномасштабна війна?

«Сенс життя сприяє доброму здоровʼю, коли все гаразд, і рятує ваше життя, коли сутужно», — підкреслюють авторки. І додають: «Ви сповнюєте своє життя сенсом, долучаючись до чогось більшого, ніж ви самі».

Тільки ви можете знати, у чому для вас полягає сенс життя. «Є безліч способів зробити щось важливе, адже світ має багато потреб; але саме ці цілі дають відчуття, що ми змінюємо світ на краще. Саме так ми наповнюємо життя змістом». Наприклад, Щось Більше для Емілі Нагоскі, авторки книги, — не просто письменство, а мета «навчати жінок жити життям, сповненим внутрішньої впевненості й задоволення».

Уявімо, що ви — графічний дизайнер. А одна з ваших життєвих цінностей — допомога безпритульним тваринам. Виходячи з концепції Чогось Більшого, якщо ви будете працювати дизайнером у зоозахисній організації, то будете менш схильні до вигоряння.

Висновок: якщо корпоративні цінності компанії є частиною вашого Чогось Більшого, ви з меншою ймовірністю зіштовхнетеся з вигорянням.

Патріархат (бр-р-р-р-р!)

Третина книги «Вигоряння» присвячена патріархату. Ми не будемо переповідати її зміст, адже сподіваємося, що нікого не треба переконувати в тому, що а) патріархат існує і б) це погано.

О, ви вважаєте, що його таки немає в нашому світі? Авторки це передбачили: «Патріархат (бр-р!) стверджує, що його не існує. Він стверджує, що, коли нам доводиться страждати, ми самі винні, бо „недостатньо вправні“. Це газлайтинг».

Наведімо реальний приклад: рекрутингова компанія Nigel Frank International провела опитування серед працівників у галузі технологій і виявила, що 80% опитаних чоловіків вважають, що в цій галузі панує гендерна рівність. Проте думка більшості опитаних чоловіків не відповідає реальному досвіду жінок у цій сфері: 50% з них сказали, що стикалися з сексизмом на робочому місці.

І хоча сестри Нагоскі акцентують саме на патріархаті та дискримінації за гендерною ознакою, яку він породжує, але це не єдині можливі прояви нерівності. На жаль, на ринку праці все ще можна зіткнутися з дискримінацією за віком, зовнішністю, станом здоровʼя та іншими ознаками.

Висновок: сестри Нагоскі пишуть, що «ця гра нечесна». Якщо на етапі співбесіди вам ставлять сексистські запитання, компанія не протидіє гендерному розриву в оплаті праці, допускає інші прояви дискримінації — тут грають нечесно. Нечесна гра вимагає від її учасників більших зусиль, що є чинником вигоряння.

Відпочинок робить нас сильнішими

Ви точне чули цей вислів: «Що не вбиває нас, робить нас сильнішими». Але сестри Нагоскі зауважують: «Чи робить вас сильнішою травма або хвороба? Чи загартовує ваш характер страждання на самоті? Ні. Усе це робить вас вразливішими для нових випробувань. А сильнішими робить те, що відбувається потім, після того, як ви виживаєте в ситуації, що вас не вбила. Сильнішими вас робить відпочинок».

Як саме відпочивати — справа кожної людини, адже «люди різні, і кожному до вподоби свій вид відпочинку. Але є одна універсальна потреба — сон».

Ще одне загальне правило — час відпочинку. Авторки, посилаючись на наукові дослідження, вказують «нормальну» тривалість відпочинку — 42%. «Це той відсоток часу, який ваше тіло й мозок повинні витрачати на відпочинок. Близько 10 з кожних 24 годин. Цієї цифри не обовʼязково дотримуватися щодня, це може бути середній показник на тиждень чи більший строк».

І якщо людина не знаходить час на відпочинок, то час знайде її: «Вам коли-небудь доводилося злягати із жахливою застудою одразу після закінчення величезного проєкту? Вам колись траплялося спати 12–14 годин на добу впродовж перших 3 днів відпустки?».

Здавалося б, у чому тут проблема? 8 годин сну, ще кілька годин на зустрічі з друзями, спорт, читання книжок чи інші приємні речі — ось і маємо нормальну кількість часу на відпочинок. А проблема в тому, що впродовж чи не всієї історії людства відпочинок засуджується. «Середньовічні теологи вважали, що потреба в сні була божою карою за гріхопадіння. На початку 1830-х років медичні журнали писали, що сон, який триває понад 4 години, — то нестриманість. Сьогодні бути виснаженим і відмовляти собі у відпочинку — означає бути доброчесним».

Висновок: упродовж сторіч масова культура засуджувала відпочинок. А як щодо корпоративної культури у потенційного роботодавця? Запитайте у HR-а про політику компанії щодо відпусток і лікарняних. Поцікавтеся, чи заохочується понаднормова робота та чи буде керівник надсилати вам листи у позаробочий час. Повага до потреб людини у відпочинку — необхідна умова запобігання вигорянню.

Вам може здатися, що ці поради доволі банальні. Займайтеся спортом, уникайте стресу, висипайтеся — та хто ж про це не знає?! Ми теж так подумали. Але подивімося на це з іншого кута: а коли ви востаннє висипалися, мали достатньо фізичних навантажень та при цьому були залучені до Чогось Більшого?

Поділіться в коментарях, чи має для вас значення при пошуку роботи корпоративна культура компанії в аспекті протидії вигорянню.