«Жалюгідний той, хто живе без ідеалу!» — рішуче заявляв російський письменник Тургенєв. Однак водночас із цим безліч життєвих прикладів показують, що вічна гонитва за досконалістю може, навпаки, позначитися на житті людини найгіршим чином.

Слово «перфекціоніст» сьогодні знає кожен, а добра половина мешканців нашої прекрасної планети жадає цим перфекціоністом стати. Щоб все ідеально, під лінієчку і краще, краще, КРАЩЕ, ніж в інших.

Але зупиніться. Ви впевнені, що доля перфекціоніста така вже райдужна? Work.ua розкриває найтемніші таємниці про життя людини, яка завжди прагне до ідеалу.

Вічна незадоволеність результатом

Головна особливість ідеалу, до чого б його не відносили, те, що він постійно вислизає. Перфекціоніст постійно пред’являє до себе завищені вимоги, і навіть якщо досягає бездоганних результатів, то каже собі: «Можна було і краще».

Тому його не полишає відчуття тривоги — раптом він зробив щось недостатньо добре. Постійна незадоволеність результатом може навіть призвести до того, що перфекціоніст відмовиться від своїх досягнень або повністю знищить результати праці.

Концентрація на помилках

Краще б перфекціоністу не помилятися. Адже навіть найменший промах перетворюється в його свідомості на злочин проти людства.

Перфекціоніст відразу ж влаштує собі суд, на якому сам виступить і обвинуваченим, і суддею, і прокурором. Лише адвоката на цьому «процесі» не передбачено.

Гостра реакція на критику

Перфекціоніст, звичайно ж, знає, як правильно реагувати на критику, адже він завжди знає, як правильно. Однак спокійна реакція на слова несхвалення не відбиває того, що насправді відчуває ця людина, піддаючись критиці. Насправді перфекціоніст дуже болісно реагує навіть на найдрібніші зауваження і незабаром влаштує собі черговий «розбір польотів».

Вимогливість до інших

Багато перфекціоністів згодом (наприклад, коли завдяки ідеальним результатами просуваються по службі) переносять особисте прагнення до ідеалу на інших. Також перфекціоністи хочуть, щоб усе працювало «як треба» в родині й у спілкуванні з друзями.

Однак не всіх людей можна змусити діяти так, щоб плани перфекціоніста втілилися в життя. Природно, неможливість отримати бажаний ідеальний результат виводить їх з себе і змушує зриватися на близьких.

В результаті перфекціоністи втрачають не тільки психічне здоров’я, але і роботу, друзів і навіть родичі можуть мінімізувати час спілкування з невгамовним ідеалістом.

Обирають бездіяльність

Чи знали ви, що перфекціоністів можна розділити на 2 типи:

  • Успішних. Це ті, які можуть хоч якось приборкати власну самокритичність і домогтися успіху.
  • Неуспішних. Ті, хто говорить собі: «Мені все одно не досягти досконалості, тож нащо тоді намагатися». При тому це може бути людина величезного розуму, таланту і здібностей. Але вона настільки боїться провалу, не створити щось унікальне, що вважає за краще навіть не робити спроб.
Цікаво, що представників другого типу перфекціоністів в рази більше, ніж представників першого.

Що ж у сухому залишку

Виходить, що бути перфекціоністом добре тільки тоді, коли ти зовсім трохи перфекціоніст і тверезо оцінивши свої досягнення, не відчуваєш потреби постійно критикувати себе за недостатньо високі результати.

А бути переконаним перфекціоністом — шкідливо. Адже це тягне за собою невміння розслаблятися, апатію та депресію, а ще напружені стосунки з довколишніми.

*Зображення з к/ф Whiplash, 2014 р.


Читайте також

Тест, который поможет лучше понять себя и выбрать подходящую профессию


Щоб залишити коментар, потрібно увійти.