1. «Вибачте, перепрошую, ще раз вибачте»

Визнавати, що не мав рації, і вибачатися за реальні косяки — важливе та потрібне вміння. Але часто ми просимо пробачення за все підряд, навіть у ситуаціях, коли ні в чому не винні.

Вам наступили на ногу в ліфті, вас штовхнули в магазині або на офісній кухні обійшли в черзі до чайника, а вибачаєтеся ви? Не треба так. Це шкідлива звичка, яка видає низьку самооцінку, ставить вас у позицію жертви й шкодить психічному здоров’ю.

2. «Напевно» / «Мені здається» / «Це так, але не точно»

А ще «ймовірно», «начебто», «може бути», «якщо я не помиляюся» тощо. У сфері SEO ці слова і словосполучення називають «стоп-словами», їх безжально видаляють з текстів, оскільки вони не мають змісту.

Якщо ви теж їх часто використовуєте, спробуйте контролювати свою лексику. Адже невпевнені в собі люди вибирають такі слова як виправдання на випадок, якщо їхня позиція з якогось питання виявиться неправильною, помилковою.

3. «Можна?»

Ну ми ж не в школі, а ви давно вже не дитина, яка відпрошується у мами на прогулянку. Коли фраза починається зі слова «можна», так і хочеться гаркнути: «Не можна!» Якщо хочете бути впевненим у собі, використовуйте його максимально рідко.

4. «Ось же я дурепа/дурень, товста/товстий, невмійко»

Іноді ми використовуємо зневажливу лексику стосовно самого себе, щоб згладити ситуацію, коли щось не те сказав чи зробив. Такий собі хід на випередження.

Але, як вода камінь точить, так і щоденні, нехай і дрібні образи на свою адресу будуть зміцнювати віру у свою інакшість, недоліки, нікчемність. Крім того, побудовані за таким зразком фрази показують оточенню, що ви не дуже високо себе цінуєте.

5. «Так-так, звичайно, цієї ж секунди»

Ви на все завжди готові й згодні: першочергово виконати завдання, з яким прийшов колега, хоч у самого є пріоритетні; посидіти з хворим котом подруги, хоча збиралися в кіно і т. ін. Ну як тут відмовити!

Але давайте по-чесному: ви робите це тому, бо боїтеся здатися поганою людиною. Вам страшно. У вас немає впевненості, що вас можна цінувати ще за щось, тому ставите себе в незручне становище, переступаєте через свої бажання і жертвуєте власним комфортом.

Не давайте людям порушувати ваші кордони, захищайтеся, вчіться говорити ні. Адже ви цінні, ваш час цінний.

6. «Ой, ну ви мені лестите, я просто голову помив(-а)»

Невміння приймати компліменти, прагнення принижувати свої досягнення — явна ознака низької самооцінки.

Наприклад, ви чудово впоралися з робочим завданням і шеф похвалив вас, на що ви відповідаєте наче виправдовуючись: «Так само вийшло, та й Вася трохи допомагав». Або на зауваження колеги, що ви маєте чудовий вигляд, відбиваєтеся: «Ой, нічого особливого, просто голову помила, а сукню у сестри позичила».

Навчіться визнавати, що ви в чомусь хороші, і реагувати відповідно. На комплімент і похвалу — вдячністю, але аж ніяк не заниженням своїх чеснот.

До речі, фрази «нема за що», «можеш не дякувати», «це дрібниця» — з тієї ж опери.

7. «Я не вмію, не зможу»

Це відмовка, і відмовка погана. Ще гірше, якщо вона стає вашої життєвою установкою. Не буває «не можу, тому що не вмію», є «не можу, бо мені страшно, що не зможу, не хочу вчитися». Ця фраза також показує вашу невпевненість у власних здібностях та знищує багато перспектив і в житті, і в кар’єрі.

Зображення з х/ф Miss Congeniality 2: Armed & Fabulous, 2005 р.


Читайте також