Боротьба поколінь така ж одвічна, як суперечка між традиціями та інноваціями — завжди актуальна і ніколи не має остаточного переможця.

Так, старші завжди будуть спочатку критикувати та дивуватися примхам молодших, а потім вчитися та підлаштовуватися до співіснування разом. А оскільки зумери (покоління, народжене між 1997 і 2012) уже зовсім скоро стануть основною часткою ринку праці, це «потім» — вже настало.

Тож попередні покоління мають змиритися з новою реальністю й спробувати зрозуміти цінності та ставлення до роботи молодших. Бо як ми можемо побачити, постміленіали не охоче підлаштовуються під сталі закони ринку. Вони стрімко їх змінюють.

Щоб знайти порозуміння між поколіннями, Work.ua вирішив розглянути найпоширеніші упередження стосовно зумерів й чому те, що здається їхніми недоліками, насправді є перевагами. А також, як цифрове покоління все ж таки змінить правила гри для всіх.

Міф №1. Не хочуть працювати або недостатньо залучені

Цей міф ґрунтується на тому, що покоління зумерів гостро переймається балансом між особистим життям та роботою, а також своїм емоційним станом. І саме тому вони відмовляються від застарілих моделей праці. Попередні покоління помилково сприймають це за лінь.

Хоча насправді зумери просто хочуть жити по-іншому.

Постміленіали визнають, що для того, щоб досягати своїх цілей, працювати потрібно. Водночас вони не готові жертвувати заради кар’єри або чужого бізнесу, де їхнє здоров’я чи життєві цінності ігнорують.

Тому вони не є прихильниками «культу продуктивності» та овертаймів.

Вони продуктивні, але не за копійки. Вони не ледачі, а цінують свій час. Вони ініціативні, але не о 12 ночі. Це покоління, яке прагне чітких меж між роботою та особистим життям. Покоління, яке переоцінює підходи до роботи й образ «успішного» працівника, який ніколи не відпочиває і завжди зайнятий — вже не їхня role model.

Тому замість традиційного бачення «перепрацюватися заради успіху» покоління зумерів шукає роботу, яка матиме сенс, не спричинятиме вигорання, і де їхній час поважатимуть.

Чому це добре

Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я показує, що професійне вигорання щорічно коштує світовій економіці мільярди доларів. Водночас працівники, які активно протидіють вигоранню, демонструють вищу продуктивність протягом року та генерують більше інноваційних ідей.

Тож пошук балансу між роботою та особистим життям усе ж таки має позитивний вплив. І своїм прикладом зумери показують іншим поколінням — час думати й про себе.

Міф №2. Хочуть багато грошей і бажано відразу

Рекрутери часто згадують про те, що компанії побоюються наймати зумерів, мовляв, це надто дорога молодь, яка має високі очікування щодо заробітної плати.

Але таке бажання виправдано. По-перше, через те, що зумери прагнуть, щоб роботодавці цінували їх уже сьогодні, а не за багаторічну працю. По-друге, що вищий економічний стрес у країні та світі, то більше уваги до грошей. Усе, чого хочуть зумери — мати роботу, яка забезпечуватиме їм вищу початкову зарплату через щорічне зростання рівня інфляції та вартості життя.

Дослідження про матеріальне становище постміленіалів свідчать, що вони є біднішим поколінням за своїх попередників.

Зумери мають кращу якість життя та вільний доступ до зручностей (як-от посудомийні та пральні машини, різноманітні гаджети), ніж їхні батьки. Але жодна з цих зручностей не компенсує того факту, що придбати власне житло ніколи не було важче, ніж зараз. Тому багато зумерів вважають, що купити дім і створити сім’ю згодом стане неможливим.

Чому це добре

Зумери прагнуть отримувати вищі зарплати вже на початкових позиціях, що своєю чергою призводить до тиску на роботодавців. І це може виступати каталізатором змін у корпоративній культурі, що ймовірно повпливає на всіх працівників компанії.

Міф №3. Зазіхають на «вершину»

Міф про те, що покоління зумерів прагне «стрибнути на вершину» і відразу посісти керівні посади, ґрунтується на їхній амбітності, впевненості в собі та бажанні впливати на процеси. У більшості ієрархічних компаній такі можливості відкриваються саме за допомогою керівних посад. Тому старшими поколіннями це й сприймається як небажання виконувати «чорнову» роботу чи зрозуміти базові процеси знизу. Бебі-бумерів, іксів та міленіалів вчили, що спочатку треба наполегливо попрацювати кілька років, а потім керівництво не проти почати до них дослухатися.

Але міф про «стрибок вище голови» не враховує, що зумери не просто хочуть керувати, а прагнуть гнучкості, відповідальності та значущості у своїй роботі. Їх цікавить не стільки сам статус, як можливість бути почутими, пропонувати нові ідеї та мати справжній вплив на розвиток компанії, що можливо завдяки гнучкій системі організації з елементами горизонтальної структури (замість традиційної ієрархії, горизонтальна структура не має керівництва середньої ланки, що дає змогу працівникам напряму взаємодіяти з керівниками та брати активну участь в ухваленні рішень, — прим. ред.) та проєктної роботи.

Також попередні покоління звикли до довшого просування кар’єрними сходинками й можуть сприймати очікування зумерів як незрілість або надмірні амбіції.

Водночас постміленіали дорослішали в умовах фінансових і соціальних криз (як-от пандемія, економічна нестабільність). Вони не хочуть десятиліттями чекати на можливість підвищення на роботі, що мотивує їх шукати швидші шляхи для побудови успішного та комфортного життя, оминаючи довготривалий схід на вершину.

Чому це добре

Частка зумерів на ринку праці поступово зростає. Тож більшості компаній доведеться підлаштовуватися під вимоги нового покоління в організації своєї структури, щоб надовше їх утримати. Це зробить компанії з формальною ієрархією гнучкішими й більш адаптивними.

Міф №4. Мають забагато вимог

«Вони хочуть гнучкий графік роботи, працювати гібридно або взагалі дистанційно, запитують про медичне страхування, wellness-програми, дні для відновлення ментального здоров’я, річний абонемент в спортзал, доплати за роботу в позаурочний час… чи не забагато?», — можливо, це запитання ставив собі не один роботодавець.

Проте зумери не «забагато вимагають». У цього покоління просто відбулася зміна пріоритетів, як порівняти з попередниками. Постміленіалам робота має приносити не лише дохід, а й давати можливість для розвитку, соціального впливу та підтримувати баланс у житті.

Чому це добре

Кожне покоління, що з’являлося на світ, ставило під сумнів усталені суспільні правила, переосмислювало те, як виконується робота та яку цінність має кар’єра. Усе це природні зміни. А сучасні запити на гнучкість, соціальну відповідальність та баланс між роботою і життям — це не примхи, а відображення еволюції цінностей і потреб молодого покоління.

Міф №5. «Стрибають» з однієї роботи на іншу

Те, що зумери можуть змінювати роботу по декілька разів на рік — правда. Такі «стрибки» стали для молодого покоління не просто способом знайти для себе «ідеальне місце», а можливістю розвиватися, знаходити цікавіші ролі, здобувати нові навички та швидше рухатися кар’єрними сходами.

На відміну від попередніх поколінь, які прагнули залишатися на одному робочому місці роками, зумери бачать кар’єру як набір різноманітних досвідів. Тим паче постміленіали мають найрізноманітніші можливості на ринку праці. Вони знають, що «просто роботу» знайти легко, а ідеальну — доведеться пошукати, перепробувавши різні варіанти.

Тому якщо вони не бачать у компанії перспектив, або отримали поганий досвід — з легкістю готові піти.

Але якщо у вас після прочитаного виникла думка, що молоде покоління думає тільки про власний досвід і розвиток — це не так. У низці досліджень виявлено, що зумери готові інвестувати в розвиток компаній, особливо якщо ті відповідають їхнім цінностям і надають можливості для особистого та професійного зростання.

Замість висновку: нові покоління завжди відрізняються від своїх попередників. Тому й процеси в організації роботи та залучення працівників за усіма законами не можуть залишатися сталими. І для того, щоб підлаштуватися до змін, роботодавцям доведеться якісніше та глибше «вивчити» цінності та мотивацію молодого покоління, яке у найближчі часи заполонить робочі місця.

Довідка

  • Постміленіали / зумери — покоління, яке народилося з середини 1990-х до початку 2010-х. Точні дати різняться залежно від обраного автора, але найчастіше це 1995–2010 роки. Мають високі очікування щодо гнучкості, балансу між роботою та життям. Орієнтовані на етичність та соціальну відповідальність компаній.
  • Міленіали — покоління, народжене з початку 1980-х до середини 1990-х або початку 2000-х років (залежно від джерела), найчастіше в межах 1981–1996 років. Вони дорослішали в епоху стрімкого технологічного розвитку, тому добре адаптуються до цифрових інновацій.
  • Ікси / покоління X — люди, народжені приблизно з початку 1960-х до початку 1980-х років (зазвичай 1965–1980). Вони росли під впливом соціальних і політичних змін, зокрема економічних нестабільностей і культурного розмаїття, що сформувало їх як прагматичне і самостійне покоління.
  • Бебі-бумери — покоління, яке народилося після Другої світової війни, у період «бебі-буму», з середини 1940-х до початку 1960-х років (приблизно 1946–1964). Бебі-бумери характеризуються високим рівнем трудової етики, відданістю роботі та стабільністю в професійному житті.