«Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» — мабуть, таке запитання чула кожна дитина. Спочатку відповіді можуть бути жартівливими, як-от принцесою чи президентом всесвіту. Потім вони стають серйознішими: вчитель, лікар, юрист. Аж поки одного дня не перетворюються у реальний вибір професії.

І що найцікавіше — відповідь на це запитання розповідає не лише про конкретну дитину, а й про цілу епоху. Бо професії мрії змінюються разом із суспільством, технологіями й навіть героями, яких ми бачимо на екранах.

Work.ua запитав користувачів сервісу, ким вони мріяли стати, коли виростуть. Отримали 1 165 відповідей і проаналізували їх разом з віком і статтю респондентів. Звісно, таке дослідження не репрезентує всіх українців, проте в ньому є цікаві закономірності.

Лікарі, актори, президенти: про яке майбутнє мріяли шукачі Work.ua

Відповіді респондентів на запитання про дитячі мрії були строкатими. Хтось хотів стати феєю, а хтось — просто щасливою людиною. Та все ж серед відповідей, у яких користувачі назвали конкретний фах або напрям роботи, найчастіше зустрічалися професії з таких сфер:

  • мистецтво й шоубізнес — 14%;
  • медицина та фармація — 13%;
  • космос і авіація — 9%;
  • бізнес і керівництво — 8%;
  • освіта — 8%.

Якщо ж дивитися на конкретні професії, абсолютним лідером став лікар. За ним — космонавт, учитель, директор, актор, ветеринар, дизайнер, психолог, юрист. Замикає десятку найпопулярніших професій президент.

На перший погляд, це типовий набір дитячих мрій. Але щойно розділяємо відповіді за віком, картина змінюється.

Про космос мріяли діти 60-х і 70-х

Чи не найяскравіший розрив між поколіннями демонструє професія космонавта. Адже серед респондентів 55+ на мрії, повʼязані з космосом і авіацією, припадає 15% відповідей. Серед людей 45–54 років — уже 11%, а у молоді до 25 років — трохи менш як 7%.

І тут особливо помітно, що професія мрії не існує поза часом. Політ на Місяць чи на Марс — це переважно мрія дітей, народжених у часи космічних перегонів. Тоді космос був присутній у новинах, книжках, фільмах та дитячій культурі. Дитині не потрібно було самостійно відкривати цю професію — вона була надзвичайно видимою.

Цікаво, що мрії про космос залежать не лише від епохи, а й від країни проживання. У міжнародному опитуванні LEGO 2019 року діти зі США та Великої Британії утричі частіше хотіли стати YouTube-блогерами, ніж астронавтами: 29% проти 11%. Водночас у Китаї 56% дітей обрали професію астронавта, тоді як YouTube-блогера — 18%.

Професія вчителя стає все менш популярною

Ще одна мрія, яка втрачає популярність у молодшого покоління — вчителювання. Адже серед людей, старших за 45 років, про карʼєру в освіті мріяли 13% респондентів, у групі 35–44 — уже 9%. А серед людей до 25 років — лише 2%.

І тут уже виникає площина не лише популярності, а й престижності професії. А ще — розриву між карʼєрними прагненнями дітей і реальними потребами ринку праці. Поки в дитячих мріях молодших респондентів освіта опинилася майже внизу рейтингу, навесні 2026 року 53% українських шкіл мали незакриті педагогічні вакансії.

Творчі професії захоплюють дитячі мрії

Протилежну до вчителювання тенденцію бачимо у творчості. Адже серед людей до 25 років на професії зі сфери мистецтва чи шоубізнесу припадає аж 25% відповідей! Це покоління мріяло про роботу актора, дизайнера, художника, хореографа, письменника, режисера, музиканта.

На противагу, у групі 45–54-річних про такі мрії згадали лише 7% опитаних.

А сучасні дослідження дітей показують, що до традиційних творчих спеціальностей вже додалися професії, яких раніше в дитячому кар'єрному словнику просто не існувало.

Автори дослідження Humanities and Social Sciences Communications виявили, що 38% професійних прагнень дітей у 2019 році та 44% у 2021-му припадали на культуру, медіа та спорт. Серед відповідей були футболіст, актор, художник, а ще — YouTuber і стример.

Цікаво, що захоплення YouTube-ом швидкоплинне: жоден із тих, хто хотів працювати на цьому майданчику в першій хвилі дослідження, не повторив цю відповідь через два роки.

Натомість медицина залишається найстабільнішим омріяним шляхом

На тлі цих змін відносно стабільною залишається медицина. Опитування показало такий віковий розподіл:

  • 10% — серед людей до 25 років;
  • 11% — 25–34 роки;
  • 17% — 35–44 роки;
  • 15% — 45–54 роки;
  • 11% — 55+.

Хлопчики й дівчатка росли з різними професіями мрії

Стать респондентів мала навіть більший вплив, ніж вік. Ось приклади з деяких сфер:

  • Освіта: серед жінок 10% професійних відповідей стосувалися цієї сфери, серед чоловіків — трохи більш як 1%.
  • Медицина: 16% проти 7%.
  • Транспорт: 1% проти 13%.
  • Космосі та авіація: 6% проти 16%.
  • Інженерія: 2% проти 9%.
  • Силові професії (правоохоронець, військовий): 3% проти 10%.

І, нарешті, у нашій вибірці всі 22 людини, які мріяли про ветеринарію, — жінки. Усі 21 відповідь, пов'язана з модою, красою та модельним бізнесом, також належать жінкам.

Можна подумати, що деякі професії дійсно є суто «чоловічими» чи «жіночими». Але все не так просто. Дослідження показують, що сильні гендерні стереотипи присутні вже серед дітей 7–11 років. Автори дослідження 2025 року також зафіксували гендерний поділ професійних прагнень і прямо пишуть про необхідність руйнувати уявлення про те, «хто може виконувати яку роботу», ще в молодшому шкільному віці.

Що таке «Ефект Скаллі» і чому кіно — важливий чинник у формуванні мрії

Поговорімо про те, чому мрії різних поколінь і статей були саме такими?

Звісно, дитина не вибирає майбутню професію після ретельного аналізу ринку праці. Ба більше, вона навіть не знає про існування більшості професій. Її вибір обмежений тим, що вона бачить навколо: ким працюють батьки та інші значущі дорослі, про які професії розповідають у школі, кого показують у новинах, книжках, фільмах і серіалах.

Це добре видно в дослідженні 2025 року, у якому науковці протягом кількох років спостерігали за кар'єрними мріями 78 британських дітей. Уже у 7–9 років майже всі могли назвати щонайменше одну професію, якою хотіли б займатися. Але вибирали діти з доволі вузького кола занять, пов'язаних із власними інтересами та роботами, які вони бачили навколо.

Тож дитяча мрія не висічена в камені. Проте «меню», з якого дитина її вибирає, формується задовго до реального вибору кар'єри. І одним зі способів потрапити в це «меню» є масова культура.

Якщо я бачу когось схожого на себе, можливо, я теж так можу.

Один із найвідоміших прикладів такого впливу отримав власну назву — «Ефект Скаллі».

У 1990-х однією з головних героїнь популярного серіалу «Цілком таємно» була Дейна Скаллі — лікарка, науковиця та агентка ФБР. Для свого часу персонажка була нетиповою: жінка в STEM, яка не виконувала другорядну роль при чоловікові, а була раціональною та науковою противагою своєму напарнику Фоксу Малдеру.

Через роки Geena Davis Institute разом із 21st Century Fox та J. Walter Thompson Intelligence вирішили перевірити так званий Scully Effect. Серед жінок, знайомих із персонажкою, 63% сказали, що Скаллі посилила їхню впевненість у тому, що вони можуть досягти успіху в професії, де переважають чоловіки. А 91% назвали її рольовою моделлю для дівчат і жінок.

Це не означає, що серіал сам по собі відправив тисячі жінок у наукові лабораторії. Дослідження лише показує зв'язок між знайомством із персонажкою, ставленням до STEM і тим впливом, який самі респондентки приписували Скаллі. Але цей приклад добре демонструє інший механізм: побачити лише професію недостатньо — важливо ще й побачити в ній когось, із ким можеш себе асоціювати.

І тут стають особливо цікавими результати опитування Work.ua, які виявилися гендерно забарвленими.

Подібний поділ знаходять і іноземні дослідники дитячих кар'єрних прагнень. У вже згаданому дослідженні британських дітей професійні мрії у віці 7–11 років залишалися виразно залежними від статі.

Кіно показує професії, але не завжди такими, якими вони є

Є ще одна причина, чому попкультура може впливати на професійні мрії. На екрані ми бачимо не просто представників різних сфер, а їхні спеціально сконструйовані образи. Часто значно драматичніші, цікавіші й романтизованіші за реальну роботу.

Грегорі Хаус перетворює діагностику на детективне розслідування. Герої «Анатомії Грей» за одну зміну встигають урятувати кілька життів і закрутити роман. Гарві Спектер із «Форс-мажорів» виграє майже безнадійні справи, а журналісти з «У центрі уваги» розслідують історію, яка змінює ціле місто. На екран потрапляє лише найцікавіше, тоді як рутина, документація, бюрократія та години звичайної роботи здебільшого залишаються поза кадром.

Цей ефект вивчали задовго до появи стримінгів. У дослідженні 1995 року науковці аналізували, як діти сприймають показані на телебаченні професії поліцейського та медсестри. Екранні образи були пов'язані з уявленнями про більшу престижність і вищі доходи цих професій. А діти, які багато дивилися телевізор і вважали побачене реалістичним, частіше хотіли працювати в професіях, які бачили на екрані.

Пізніше дослідники отримали схожі, але складніші результати. Дослідження 2016 року виявило зв'язок між професіями, які підлітки бачать на телебаченні, та їхніми кар'єрними прагненнями. Однак автори застерігають від простого висновку «подивився серіал — захотів стати лікарем». Зв'язок може працювати й у протилежний бік. Людина, яка вже цікавиться певною професією, охочіше дивитиметься контент про неї.

Тому кіно й попкультура загалом навряд чи одноосібно вирішують, ким ми захочемо стати. Але точно показує, які професії взагалі існують, хто ними може займатися і як нібито виглядає життя такої людини.

Але екран — лише частина цього механізму. На дитячі професійні прагнення також впливають родина й знайомі дорослі, соціальне середовище, гендерні стереотипи, статус професії та, зрештою, сама епоха, у якій росте дитина. Саме тому набір доступних мрій у школяра 1970-х і школяра 2020-х просто не може бути однаковим.

Дитина вибирає, ким хоче стати, не з усіх професій світу. А з тих, які світ устиг їй показати. Тому завдання дорослих — створити умови, за яких діти можуть бачити різні приклади і знати, що їм знайдеться місце у будь-якій професії, незалежно від статі та інших умовностей.

А ким ви хотіли стати, коли виростите, і чи справдилася ця мрія? Розкажіть про це в коментарях.