29 жовтня Міністерство культури України презентувало соціолінгвістичне дослідження «Мовний барометр України», яке агенція Info Sapiens провела в серпні-вересні 2026 року. Дослідники зосередилися на причинах змін мовної поведінки та повсякденному спілкуванні українців.

Фахівці провели 40 глибинних інтерв’ю з українцями з 10 областей Заходу, Центру, Сходу й Півдня. Дослідження охопило три групи людей: переважно російськомовних, тих, хто спілкується українською та російською, а також тих, хто перейшов на українську після 2022 року.

Розповідаємо, чому Work.ua підтримав дослідження та які висновки для себе мусить зробити ринок праці.

Мовне середовище формується і на роботі

Робота — важлива частина нашого повсякденного життя, а мова, якою ми спілкуємося з колегами, керівниками й клієнтами, впливає на формування мовного середовища загалом. Саме тому Work.ua підтримав дослідження «Мовний барометр України». Його результати стануть підґрунтям для розроблення подальших рішень і політик, спрямованих на поширення української мови та зміцнення її позицій у суспільстві.

Для Work.ua ця тема близька і з власного досвіду. Ми самі пройшли мовну трансформацію: повністю перейшли на українську у внутрішній комунікації та спілкуванні з клієнтами, а сайт Work.ua сьогодні працює винятково українською. Це був свідомий вибір компанії — зробити українську мовою не лише офіційних процесів, а й щоденної роботи.

Українська стала мовою робочих процесів. А що відбувається поза ними?

Одне з головних спостережень дослідників — українська значно частіше звучить у публічному й офіційному спілкуванні, ніж у приватному. Ба більше, саме професійна сфера часто є першим «містком» для зміни мови спілкування.

Здебільшого для опитаних важливим чинником переходу на українську в професійній сфері стали робочі регламенти, офіційний документообіг і мовне законодавство. Особливо помітні ці зміни у сферах, де працівники щодня взаємодіють із людьми: торгівлі, медицині, державній службі, транспорті. Причому переважна більшість учасників дослідження розповіла, що почала переходити на українську в професійному середовищі ще до повномасштабного вторгнення.

Один із респондентів, 42-річний державний службовець із Кіровоградської області, пригадує, як відбувалася ця зміна:

«З 2016 року в нас на державній службі все листування, усі накази та розпорядження почали переходити на українську. Спочатку ми з колегами звіряли кожне слово за словником, а зараз це вже відбувається абсолютно на автоматі, ми навіть не замислюємося».

Водночас дослідження показало, що публічний і приватний простір змінюються з різною швидкістю. Людина може користуватися українською на роботі, під час навчання чи в державних установах, але вдома, з батьками або давніми друзями й далі спілкуватися російською чи суржиком. Серед причин — багаторічна звичка, мовний комфорт і бажання говорити без постійного самоконтролю.

Це спостереження стосується і професійного середовища. Адже робоче спілкування не обмежується офіційними листами, нарадами та повідомленнями в корпоративних чатах. Є ще розмови з колегами за кавою, спільні обіди, жарти й обговорення планів на вихідні.

Хоча дослідження окремо не вимірювало мову таких розмов, воно підсвічує важливу закономірність: дотримання мовних правил не обов’язково змінює повсякденні звички. І для формування українськомовного робочого середовища важливо, щоб українська звучала не лише там, де її використання є обов’язковим.

Хоча робота вже українською, а професійна література — досі російською

Важливий виклик, який виявило дослідження, стосується професійної освіти та доступу до фахових знань.

Учасники розповідали, що в університетах Сходу та Півдня певні дисципліни викладали російською аж до 2014–2021 років. Серед причин — звичка викладачів і нестача україномовних підручників.

Проте навіть там, де навчання давно ведеться українською, проблема фахової літератури не завжди розв’язана.

Так, 25-річний музикант зі Львівської області розповів про свій досвід:

«У консерваторії у Львові викладання йде українською, але фундаментальні підручники з гармонії, аналізу форм чи історії музики — вони майже всі російською мовою, видані ще за радянських часів. Україномовних аналогів такого рівня просто немає, і це велика проблема для студентів».

Інший учасник, науковець-філософ, звернув увагу на нестачу українських перекладів першоджерел, зокрема класичних філософських праць.

Ці приклади не означають, що подібна ситуація характерна для всіх професій. Проте вони вказують на проблему, яка виходить за межі повсякденного спілкування: українська має бути не лише мовою викладання, а й мовою, якою можна здобувати, поглиблювати та передавати професійні знання.

Важливість фахової лексики проявляється і під час працевлаштування. За спостереженнями дослідників, зміна роботи, зокрема перехід на державну службу чи в органи місцевого самоврядування, іноді вимагала від учасників швидко опановувати українську професійну термінологію.

Якою мовою спілкуються майбутні працівники

Цікавий результат дослідження стосується родин, у яких батьки і далі спілкуються російською, але свідомо вибирають для дітей україномовні книжки, мультфільми, школи та гуртки. Деякі діти згодом самі починають спонукати дорослих переходити на українську: виправляють їхні помилки або пропонують говорити державною мовою вдома.

Водночас навчання українською не завжди означає, що діти користуються нею поза уроками. Учасники дослідження розповідали, що школярі можуть спілкуватися російською чи суржиком із друзями, у дворі або в ігрових чатах.

Великий вплив на мовні звички підлітків має цифрове середовище. Серед найбільших прогалин учасники називали нестачу українських локалізацій відеоігор, ігрових серверів і розважального контенту. Україномовних блогерів на окремі теми, як-от геймінг, мало, тому контент переважно російськомовний, як і спілкування в тематичному середовищі.

А алгоритми YouTube і TikTok, за словами респондентів, продовжують пропонувати російськомовні відео, навіть коли користувачі намагаються обирати українське.

Отже, школа та родина закладають мовну основу, але на щоденне спілкування дітей впливає і те, якою мовою вони розважаються, знаходять друзів та споживають контент.

Для ринку праці це питання майбутнього. Сьогоднішні школярі та студенти згодом стануть працівниками, підприємцями й керівниками. І мовні звички, які вони формують зараз, впливатимуть на те, яким буде професійне середовище в наступні десятиліття.

Перехід на українську — це не рішення раз і назавжди

Навіть люди, які свідомо перейшли на українську після 2022 року, розповідають, що мовний вибір потребує щоденних зусиль. Вони можуть автоматично відповідати мовою співрозмовника або повертатися до російської, коли втомлені, сердиті чи поспішають.

Водночас для багатьох учасників дослідження поняття рідної мови пов’язане не лише з тим, якою мовою вони звикли говорити з дитинства, а й із громадянською ідентичністю. Навіть деякі респонденти, які досі переважно спілкуються російською, називають рідною українську.

Окремий виклик — страх помилитися. Люди соромляться акценту, русизмів, суржику, хвилюються через недостатній словниковий запас. У професійному середовищі це особливо відчутно, коли потрібно швидко пояснити складне технічне чи юридичне питання, проконсультувати клієнта або скористатися фаховою термінологією.

За словами учасників, різкі зауваження та глузування можуть відштовхувати від української, тоді як доброзичливе середовище допомагає практикувати мову. Для частини опитаних суржик став своєрідним містком до літературної української — способом поступово змінювати мовні звички, не боячись говорити.

Дослідники наголошують на важливості середовища, де люди можуть опановувати українську без осуду. Адже недостатньо лише вимагати використання державної мови — важливо створювати умови, у яких людина почуватиметься впевнено, користуючись нею.

«Мовний барометр України» показує, що зміна мовних звичок — тривалий процес, на який впливають і державні правила, й особисті переконання, і щоденне оточення. Українська вже стала звичною мовою багатьох офіційних процесів, але її поширення в повсякденному спілкуванні потребує часу, практики та підтримки.

Українськомовне професійне середовище формується не тільки у вакансіях, робочих листах і розмовах із клієнтами. Воно продовжується за чашкою кави з колегами, у навчальних аудиторіях, професійних книжках і повсякденному спілкуванні. Саме тому важливо не лише закріплювати українську як мову роботи, а і створювати середовище, у якому нею хочеться говорити.