Ще років десять тому на запитання «Чим ти займаєшся?» зазвичай лунала одна проста відповідь, наприклад, «Працюю журналістом». Сьогодні дедалі більше людей перераховують кілька ролей: основна робота, власний проєкт, консультації, викладання, щось «для душі», що поступово перетворилося на джерело доходу.

Таку модель зайнятості, коли людина не обмежується однією професійною роллю, називають портфельною кар’єрою.

Цей термін запропонував ірландський філософ менеджменту Чарльз Генді наприкінці 1980-х у книжці The Age of Unreason. Він тоді передбачив, що традиційна робота на одного роботодавця поступиться місцем портфелю з кількох ролей — частина може бути оплачуваною, частина — волонтерською, але разом вони складатимуть цілісну кар’єру.

Згодом у книжці The Empty Raincoat Генді сформулював цю ідею ще чіткіше: майбутнє — за моделлю, де оплачують не відпрацьовані години, а цінність і результат роботи.

Про те, як портфельна кар’єра працює на практиці, кому вона підходить і з чого варто почати, розповіла заступниця директора Ма’Рижани Хемп Компані, засновниця і директорка видавництва СІМІО, бізнес-консультантка та авторка книги «Як начинити гадюку салом» Олександра Фідкевич.

Не сумісництво і не фриланс

Перше, що варто прояснити: портфельна кар’єра — це не синонім сумісництва чи фрилансу.

Сумісництво — передусім термін, пов’язаний із кількома роботами за наймом, часто в одній сфері. На фрилансі людина може вести кілька проєктів, але зазвичай виконує в них подібну функцію.

Портфельна кар’єра передбачає саме перемикання між різними ролями й видами діяльності. Наприклад, в одному проєкті людина є CEO, а в іншому відповідає за операційне виконання.

Чому саме зараз портфельна карʼєра стає популярнішою

В Україні про портфельну кар’єру говорять поки обережніше, ніж на Заході, але тренд набирає обертів.

Я насамперед пов’язую цей формат із потребою контролювати власну професійну ситуацію й не залежати від одного виду діяльності. Людина паралельно розвиває навички, які можуть стати опорою в майбутньому. Якщо одна робота зникає, вона вже розуміє, чим може займатися далі, і не починає пошук з нуля. У часи війни це психологічне відчуття контролю особливо важливе.

Фактично портфельна кар’єра допомагає не складати всі професійні ресурси в один кошик: вона дає свободу, диверсифікує ризики й відкриває більше можливостей для розвитку.

Кому підходить портфельна кар’єра

Портфельна кар’єра — не універсальний рецепт і не показник амбіційності. Найчастіше до неї приходять люди, яким стало затісно в одній ролі: те, чим вони займаються, що їм подобається, і відмовлятися від цього вони не хочуть, але водночас відчувають потребу в чомусь більшому чи іншому. Саме тоді має сенс обережно, поступово пробувати нові напрями.

Якщо є основний роботодавець, важливо заздалегідь обговорити з ним правила: можливі конфлікти інтересів, часові межі, публічні виступи, викладання чи запуск власного бізнесу. Наприклад, коли мені запропонували посаду у Ма’Рижанах, на співбесіді я одразу обговорила, що веду консультаційну діяльність і потребую часу на неї також. А через два роки, перед запуском власного видавництва СІМІО, я погодила це з власником і отримала повну підтримку, за що дуже вдячна.

Додаткова діяльність не повинна ставати несподіванкою. Водночас портфельна кар’єра не є незмінною конструкцією: ролі можна додавати, скорочувати або завершувати.

Зазвичай одна діяльність залишається основною, і нею не варто нехтувати, а іншими напрямами треба керувати відповідно до своїх ресурсів.

Навички, без яких портфель не складеться

Головний ресурс людини з кількома ролями — час, а головна навичка — вміння організувати себе, ставши проєктним менеджером власної кар’єри. Друга обов’язкова навичка — структурність: для кожного напряму мають існувати чіткі правила, межі й процеси, інакше легко перевантажитися й вигоріти.

Я планую роботу на рівні місяця й тижня. Спочатку визначаю, що хочу зробити протягом місяця в кожному напрямі, а потім розподіляю тиждень так, щоб окремі дні були присвячені конкретним видам діяльності. Невеликі термінові питання з інших проєктів можуть виникати, але основний фокус дня залишається одним.

Ось такий, приміром, має вигляд мій типовий робочий тиждень:

  • Понеділок — робота в офісі Ма’Рижан.
  • Вівторок — особисті задачі по видавництву, зустрічі з командою.
  • Середа-четвер — виїжджаю на завод в Житомирську область, проводжу дзвінки дорогою й зупинки на АЗС для роботи за ноутбуком. На виробництві два дні працюю з командою заводу та агронапрямом: від нарад і робочих обговорень до виїздів у поле.
  • П’ятниця — повертаюсь додому й звідти вже можу закрити «хвости» за напрямами.

Додам, що не всі тижні потребують мого виїзду на завод; інколи трапляються суто офісні тижні, а інколи бувають тижні безкінечних зустрічей, часом — виступів, відвідування заходів і проведення консультацій.

Концептуально в межах дня я групую однотипні завдання, наприклад, зустрічі проводжу одним блоком, а сфокусовану самостійну роботу — іншим. Це зменшує кількість перемикань. Раз на тиждень я також виписую все, що тримаю в голові: професійні справи, побутові завдання та особисті питання. Коли думки зафіксовані, їх легше пріоритезувати й запланувати.

Водночас важливо не лише планувати, а й бачити виконане: викреслювати завершені завдання, оцінювати власний прогрес. Бо є спокуса вмістити в день забагато, а отримати в результаті тільки втому. Тож варто вміти визнавати, що зроблено достатньо, і цінувати сам процес, а не тільки кількість результатів.

З чого почати шлях до портфельної кар’єри

  1. Перший крок — тверезо оцінити власні час і енергію: скільки годин звичайного дня вже займають робота, сон, побут, родина, відпочинок — і зрозуміти, де серед цього знайдеться місце для нового напряму й від чого доведеться відмовитися. Те, що комусь іншому вдається поєднувати кілька ролей, не означає, що з такими самими витратами ресурсу це вдасться і вам.
  2. Другий крок — не вимагати від себе одразу надрезультатів. Суспільство постійно підштовхує до показового успіху, але стабільний невеликий поступ зазвичай корисніший за ривок, після якого настає виснаження.
  3. Третій крок — дозволити собі передумати. Якщо новий напрям не підходить, його можна завершити. Повернутися до найманої роботи, закрити або знову відкрити бізнес, почати чи припинити консультування. Кар’єрні рішення варто приймати, орієнтуючись на власний вибір і задоволення, а не на те, який вигляд вони мають ззовні.

Кожна роль у портфелі повинна мати чіткі функції, окремий час, зрозумілу економіку — доходи й витрати — і усвідомлену відповідь на запитання, навіщо вона взагалі потрібна. Інакше це вже не портфель, а випадковий набір підробітків (чи навіть взагалі діяльності без оплати), узятих тому, що «так модно» або «в когось спрацювало». У мене також багато ідей і бажань ще щось зробити, ще щось спробувати. Але я розумію, що мій час та ресурс не безмежні.

Як вибудувати цілісний особистий бренд, якщо працюєш у кількох сферах

Коли людина паралельно поєднує кілька ролей, постає питання, як за такої різноманітності зберегти цілісний особистий бренд. Відповідь у тому, щоб знайти спільний знаменник усіх своїх ролей і комунікувати саме його, а не конкретну посаду чи проєкт.

Для мене одним із таких наскрізних образів є жінка-лідерка. Я показую, як моє лідерство проявляється в різних проєктах. Водночас лідерка може бути вразливою, ділитися особистими речами чи навіть рецептами.

Лідерство не обов’язково має бути зверхнім і не зводиться до безперервної ефективності та результативності. Показувати задоволення від роботи та життя теж потрібно. Бо ким ми будемо без своїх професійних ролей? Це дуже важливе питання для розуміння себе поза професійною діяльністю, відповідь на нього і є тим ключем, навколо якого будується особистий бренд у портфельній кар’єрі. Особисто я буду лідувати процеси, незалежно від посади та роботи, бо це основа моєї ідентичності.

Як розповідати партнерам, роботодавцям і клієнтам про свою мультизайнятість, щоб вона не викликала недовіри

Сам перелік ролей не купить довіру партнерів, роботодавців і клієнтів до мультизайнятості — особливо якщо співрозмовник переконаний, що якісно поєднувати кілька напрямів у принципі неможливо. Таке упередження долається не словами, а діями. Мова про чіткі домовленості, налагоджені процеси й стабільні результати. Для керівника чи лідера, зрештою, часто важлива не формальна присутність протягом восьми годин, а здатність організувати процес і тримати контроль над результатом.

Портфель — не для всіх, і це нормально

Портфельна кар’єра поки не стала нормою — ані на глобальному ринку, ані тим паче в Україні. Втім, уже перестала бути екзотикою.

Також важливо пам’ятати, що така модель не підходить усім і завжди. Такий формат зайнятості не обіцяє легшого життя. Навпаки, часто вимагає більше самоорганізації, ніж робота на одного роботодавця. Проте натомість вона дає те, чого дедалі більше людей шукають свідомо: відчуття, що професійну долю тримаєш у власних руках.