Літо 2026 року — період становлення нових правил бронювання працівників. Раніше Work.ua разом з адвокатом Владиславом Шкабурою розбирав зміни у процедурі підтвердження критичності підприємств. Та знати, що написано в нормативних документах, — лише половина справи.

Цього разу ми знову поспілкувалися з адвокатом, щоб з’ясувати, як процедура відбувається не в теорії, а на практиці. Чому передбачені законодавством 10 днів перетворюються на кілька тижнів (і навіть місяців), через що вчасно подані документи доводиться оновлювати та про які вимоги компанія може дізнатися вже після звернення.

Нижче — основні труднощі, з якими бізнес стикається під час отримання та підтвердження статусу критично важливого підприємства.

Строк розгляду заяв на практиці значно довший, ніж передбачено законодавством

Постанова Кабміну передбачає, що комісія має розглянути звернення компанії щодо отримання або підтвердження статусу критично важливого підприємства протягом 10 днів. Строк відраховують не від моменту надсилання документів, а від моменту реєстрації звернення у відповідному міністерстві чи іншому органі.

На практиці відповідь майже ніколи не надають за 10 днів. У кращому разі розгляд триває два-три тижні, у середньому — близько трьох тижнів або до місяця. Іноді він може тривати один-два місяці.

За спостереженнями адвоката, найшвидше зараз працюють Міненерго та Мінцифри. Міненерго розглядає звернення приблизно за два тижні, Мінцифри — орієнтовно за два з половиною тижні. Розгляд у Мінекономіки може тривати місяць. Київська міська військова адміністрація або Київська обласна військова адміністрація можуть розглядати звернення півтора-два місяці.

Через норму про 10-денний строк компанії неправильно планують подання документів. Наприклад, якщо статус критичності діє до 30 липня, директор може розраховувати, що достатньо подати документи 15 липня. На практиці це може бути запізно. Щоб встигнути підтвердити статус до 30 липня, звертатися варто приблизно в середині червня, щонайпізніше — наприкінці червня, але не 15 липня.

Документи втрачають чинність, поки звернення доходить до комісії

До пакета документів потрібно додати довідку Державної податкової служби України про відсутність заборгованості. Вона чинна лише протягом 10 днів.

Для підтвердження зарплатного критерію також потрібно надати зарплатний звіт за попередній місяць із квитанцією №2. Наприклад, якщо компанія подає звернення 20 липня, вона додає зарплатний звіт за червень.

Поки звернення надходить до виконавця і потрапляє на розгляд комісії, може настати вже 15 серпня. Тоді від компанії можуть попросити нову довідку ДПС, оскільки попередня діяла лише 10 днів і на момент засідання комісії вже втратила чинність.

Так само можуть попросити новий зарплатний звіт — уже за липень, оскільки засідання відбувається в серпні, хоча під час подання в липні компанія правомірно надала звіт за червень.

У компанії виникає відчуття, що їй спеціально ставлять перепони: на момент подання всі документи були належними та чинними, але поки вони дійшли до комісії, минув певний час.

Якби звернення справді розглядали протягом передбачених законодавством 10 днів, червневий зарплатний звіт залишався б актуальним, а довідка ДПС — чинною. Однак через те, що розгляд триває довше, документи доводиться оновлювати не з вини компанії.

Затримка пов’язана з внутрішніми процесами органів, великою кількістю заявок і тим, що комісії найчастіше збираються раз на тиждень. У результаті весь час між поданням документів і засіданням комісії формально триває процедура отримання або підтвердження критичності, але частина документів за цей період уже застаріває.

Через неправильний формат подання звернення можуть навіть не зареєструвати

Компанії, які не мають юриста або вперше проходять процедуру, часто неправильно формують електронний пакет документів.

Для належного подання потрібно об’єднати весь пакет в один суцільний PDF-файл. До нього входить звернення, внутрішні довідки компанії, податкова декларація з податку на прибуток, фінансова звітність, зарплатний звіт та інші необхідні документи.

Цей єдиний PDF-файл має бути підписаний електронним підписом директора. Міністерство завантажує PDF і файл електронного підпису, перевіряє, чи відповідає підпис документу та чи справді його наклала уповноважена особа. Лише після цього звернення реєструють.

На практиці компанії можуть надіслати на електронну адресу міністерства, наприклад, 20 окремих файлів і чекати на розгляд. Такі звернення можуть узагалі не зареєструвати, тому компанія фактично втрачає час, ніби документи й не подавала.

Інша ситуація — компанія об’єднала всі документи в один файл, але просто надсилає скан без електронного підпису директора. Таке звернення також не реєструють, а час знову втрачається.

На думку адвоката, це не так проблема бюрократичної процедури, як помилка роботодавців і компаній, які подають документи. Водночас її теж варто висвітлювати, оскільки через неправильний формат компанії можуть навіть не дізнатися, що процедура розгляду не почалася.

Не всі фактичні критерії відбору компаній є у відкритому доступі

Окремі міністерства мають внутрішні інструкції, за якими визначають, чи може підприємство отримати статус критично важливого. Компанії, які подають документи, не завжди знають про ці вимоги.

Як приклад адвокат наводить підрядників енергетичної галузі. Це компанії, які ремонтують, модернізують і відновлюють після влучань об’єкти енергосистеми: ТЕЦ, об’єкти ДТЕК, гідроелектростанції тощо.

Підрядники звертаються до Міненерго за отриманням або підтвердженням критичності. Вони надають контракти, наприклад із «ГТС України», «Укренерго», ДТЕК та іншими компаніями, звітність, інформацію про зарплати, довідку про відсутність заборгованості та інші документи, передбачені законодавством.

Водночас у Міненерго є внутрішні інструкції, за якими підприємства розподіляють на критичні та некритичні. За словами адвоката, відповідно до одного з таких внутрішніх порядків компанію не можуть визнати критично важливою, якщо вартість робіт, які вона виконує, наприклад, для ДТЕК, становить менше ніж 40% її доходу за попередній фінансовий рік.

Тобто, якщо вартість робіт становить 3 млн грн, а дохід підприємства за минулий рік — 10 млн грн, частка контракту дорівнює 30%. У такому разі компанії можуть не надати статус критично важливої. Якщо вартість робіт становить 5 млн грн за минулорічного доходу 10 млн грн, частка дорівнює 50%, і тоді статус можуть надати.

Адвокат зазначає, що межа у 40% була актуальною минулоріч, і після запровадження нових правил визначення критичності також могла змінитися.

Проблема в тому, що ця вимога ніде публічно не зазначена. Компанія, яка звертається до Міненерго, не знає про неї заздалегідь. Тобто не всі критерії, які фактично використовують для відбору критичних підприємств, доступні пересічній людині із відкритих джерел.

Було б краще, якби органи чітко й відкрито зазначали, яким саме критеріям має відповідати підприємство, щоб бути визнаним критично важливим.

Міністерства не пояснюють, якими документами підтверджувати відповідність критеріям

Навіть коли критерії критичності оприлюднені, у них часто не зазначено, які саме документи має подати компанія, щоб підтвердити відповідність кожному з них.

Як позитивний приклад адвокат наводить окремі обласні військові адміністрації, зокрема Вінницьку ОВА. Вона не лише оприлюднила критерії, за якими підприємство може бути визнане критично важливим, а й окремо вказала перелік документів для підтвердження кожного критерію.

Наприклад, якщо одним із критеріїв є дохід понад 4 млн грн, Вінницька ОВА зазначає, що для його підтвердження потрібно надати податкову декларацію та довідку підприємства в довільній формі, у якій зазначено відповідний обсяг доходу.

Це значно спрощує процедуру. У критеріях міністерств зазвичай зазначено самі вимоги, але не пояснено, чим саме компанія має підтвердити відповідність.

Через це юристам і компаніям доводиться самостійно вигадувати, які довідки й додаткові матеріали можуть підтвердити відповідність критеріям критичності.

Наприклад, якщо клієнт є провайдером, адвокат робить скриншот із реєстру надавачів електронних комунікаційних послуг. Компанія засвідчує його позначкою «Згідно з оригіналом». Додатково готують окрему довідку про те, що підприємство є надавачем послуг або провайдером, а також додають звітність, яку подають провайдери.

Ці додаткові документи формують не тому, що такий перелік установлений нормативно, а тому, що міністерство не роз’яснило, що саме хоче бачити для підтвердження відповідного критерію.

На думку адвоката, якщо критерії затверджені наказом міністерства, у цьому ж документі має бути примітка з переліком доказів для кожного критерію. Інший варіант — міністерства мають публікувати на своїх сайтах окремі роз’яснення, у яких чітко прописано, які документи потрібно подавати для підтвердження тієї чи іншої вимоги.

Якщо у вас є запитання щодо процедури отримання статусу критично важливого підприємства або бронювання, ви можете поставити їх в коментарях. Ми врахуємо їх під час підготовки наступних матеріалів на цю тему.