- 32749
Навіщо роботодавці переглядають ваші соцмережі — що розповів Work.ua Євген Черняк
Все частіше роботодавці просять шукачів разом із резюме надіслати посилання на сторінки у соцмережах. І, напевно, кожного, хто хоч раз запрошував роботодавця відвідати свій Facebook, Instagram, Twitter, хвилювало: «А що ж вони там насправді шукають?»

Нам вдалося це з’ясувати: 27 квітня Work.ua провів свій перший прямий ефір на YouTube. Гостем ефіру був відомий бізнесмен і блогер Євген Черняк, який під час розмови розповів, навіщо він переглядає соцмережі шукачів та підлеглих і на що звертає увагу.
Це інтерв’ю не має жодного політичного підтексту. Ми спілкувалися з Євгеном виключно в рамках його досвіду й компетенцій як бізнесмена. Work.ua не дає оцінку проєктам Євгена, але ми вважаємо правильним опублікувати цей матеріал. Без цензури та політики.
Чому роботодавець хоче ознайомитися з соцмережами?
У сучасному світі особиста сторінка людини в соціальній мережі — це в більшості випадків те, що віддзеркалює його особистість. Сьогодні роботодавець при працевлаштуванні хоче розібратися не тільки в тому, хто ви як фахівець, але і яка ви людина.
Ось що з цього приводу говорить Євген Черняк: «Коли ти — активний користувач соцмереж, то ти не можеш в принципі брехати: по-перше, тому що абсолютно точно підписники — люди адекватні. Вони тобі нагадають про те, що ти говорив рік тому, що ти говорив два роки тому, що ти говорив у тому чи іншому коментарі. Обов’язково. Вони не помовчать.
А по-друге, соцмережі — це таке соціальне дзеркало і загалом такий соціальний імітатор офлайнового життя».
Соцмережі корисні, якщо ти хочеш зрозуміти людину, яку береш на роботу.
Чи важлива розвиненість особистого бренду — те, скільки у мене підписників, як люди реагують на мої пости?
Що шукач публікує на своїй сторінці в Facebook, Instagram або Twitter, як часто він або вона це робить і який відгук отримує, для роботодавця особливо важливо, якщо людина претендує на посаду, пов’язану з маркетингом, представленням бренду, соціальною роботою всередині компанії.
«У мене був хороший кейс, коли до мене прийшла найматися жінка з довгим послужним списком — вона попрацювала у великій кількості компаній і прийшла найматися на високу посаду у відділі маркетингу. Не на посаду маркетинг-директора, а на посаду бренд-менеджера — представляти наш бренд. [...]
Я запитав: „А які у вас соцмережі? Дайте мені Facebook“. Заходжу Facebook, а там пост 5-денної давності з 16 лайками. Я кажу: „Скажіть, будь ласка, ви йдете керувати брендом великим, з досить серйозним обігом, там кілька десятків мільйонів доларів на місяць. А яким чином ви можете не вести свої соцмережі, що ж ви зможете продати, якщо ви себе продати не можете? Ну добре ваші родичі вам поставили лайк, напевно, ваші близькі поставили лайк. А де ж якась аудиторія?“
Я не кажу, що повинні бути тисячі лайків. Я не кажу, звичайно, що людину потрібно брати на роботу за кількістю лайків.
Але, як мінімум, потрібно розуміти: а як людина живе, а що вона робить», — вважає бізнесмен.
Якщо ви також впевнені, що у вашій професії створювати та розвивати особистий бренд потрібно, читайте статтю Work.ua «Особистий бренд, або що зробити, щоб робота вас шукала».
На що саме звертають увагу, переглядаючи мої соцмережі?
Як і кожен з нас, заходячи до іншого на сторінку, роботодавець звертає увагу на те, чи збігаються смаки, погляди на життя, захоплення. Що найбільше зацікавить гостя ваших соцмереж — залежить тільки від нього. А якщо ви розповідаєте про свої робочі досягнення і на сторінці в Facebook, наприклад, або якщо Instagram — це і є ваше портфоліо, для роботодавця це, ймовірно, буде приємним бонусом.
Євген Черняк зізнається, що йому цікаво дізнатися про претендентів на посаду якомога більше: «Зараз, коли до мене йде шукач, я прошу його соціальний портрет, взятий з соцмереж. Тобто, на які семінари він їздить, хто він у звичайному житті, як він ставиться до дітей, що він читає, яку музику слухає, як він коментує те чи інше питання.
І у нас, коли на високу посаду людина приходить, то ми цю ситуацію відстежуємо приблизно місяць, може бути два.
Тут важливо, що вона коментує: тому що в постах людина може бути одна або коли вона робить перепост, а в коментарях — інша. Чи агресивна вона? Чи пише з граматичними помилками? Це теж багато про що говорить.
Тому що „якщо хочеш змінити світ, будь ласка, для початку зранку заправ своє ліжко, а потім вже йди, змінюй світ“. Така сама історія і тут, якщо людина хоче щось робити, то важливо зрозуміти: вона без граматичних помилок пише? Тому що якщо у неї сумбур в думках і в словах, то ймовірно, буде сумбур і у справах».
Що може відштовхнути роботодавця?
Крім уже згаданих граматичних помилок, багато роботодавців не схвалюють агресивні висловлювання, ненормативну лексику, заклики до дискримінації або порушення закону, а також повне неспівпадання особистості шукача з цінностями, яких дотримується компанія.
Ось що відповів наш експерт на питання «За який коментар або пост ви б точно не взяли людини на роботу?»: «Слухайте, різні люди бувають. Для мене відкриттям стало, що деякі в особистому спілкуванні — досить високоінтелектуальні люди, а потім заходиш до них на сторінку, а у них там якийсь фейк про рептилоїдів. Або 8 статей поспіль про світову змову, нібито „придумали вірус в якійсь лабораторії, спеціально поширили його, а ось у якійсь там газеті пересічній із якоюсь дивною назвою передбачали це 4 роки тому“. І я, відповідно, розумію, що є проблема.
Цифрова гігієна — зараз це дуже важливо.
Ми всі обмежені в ресурсах: у часі, в першу чергу, і в енергії. Якщо людина не дотримується цифрової гігієни і споживає своїм мозком все що завгодно, то до неї вже є питання.
Всі ми зараз здоровим харчуванням займаємося і стежимо за цим уважно, так чому ми повинні дозволити мозку споживати всі ці фейки?
Тому якщо людина коментує примітивно, тобто відповідає на виклики до інтелектуальної бесіди, до суперечки, до експертного коментаря якимось набором фейків, то з такими коментарями людина, безумовно, до мене на роботу не потрапить».
Навіщо мій роботодавець переглядає соцмережі, якщо я вже у нього працюю?
Сьогодні все більше компаній відходять від традиції «виключно ділових стосунків» і намагаються створити для співробітників приємне соціальне середовище, бути в курсі того, що хвилює співробітників, що їм подобається тощо. Роботодавці підписуються на Facebook, Instagram, Twitter своїх підлеглих, а підлеглі — на соцмережі роботодавця.
Така ситуація актуальна й для компанії Євгена Черняка: «Я підписаний на всіх своїх людей, а всі вони підписані на мене.
Я, в тому числі, дивлюся, як і що коментують мої люди, часто ставлю питання: звідки така інформація, чому така думка, не погоджуюся чи, навпаки, підтримую».
Мені здається, що соцмережі — це зараз така історія, де час абсолютної правди. Це здорово — я за це.
115 коментарів
Щоб залишити коментар, потрібно увійти.
Пусть возьмёт Ким Кардашьян к себе на должность бренд-менеджера
Їм [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] аби бабло було - неси бабло ти кращий. Нема бабла? - іди пасти свиней - це не твоє, ти не тієї крові. Моя думка - він розумне [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua], готовий вступити в [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] аби було бабло іншого недавно.
Соцсети - уже почти "территория бабушек", все больше похожи на "объявления на подъезде".
Когда уже главреда всего этого балагана не за "кумовство" наймут а "с действительно флагманским мышлением" с "умением смотреть в будущее" ?
Нормальных людей (не апологетов "рынка") мнение Черняка не интересует.
Жінка, що прийшла до пана Черняка на співбесіду наймалася виконувати вичерпний перелік обов'язків, а не "себе продавати".
По-друге, не зовсім розумію, навіщо людині з насиченим реальним життям звітувати про це в соцмережах. "Ось цей семінар я відвідав", "ось тут відпочивав", "ось таку шаурму їв". Як на мене, це свідчить про завищену самооцінку і нарцисизм, а також проблеми з оточенням, що треба лайками компенсувати нестачу захоплення іншими.
По-третє, більшість роботодавців воліє регулярно бачити працівника на роботі понаднормово, і ще щоб соцмережі вів у власний вільний час?
Ну так у нас периферийный капитализм. Выбор (у простых людей) прост - или бороться за права (да, рабочих, как это было сто лет назад), или забыть о правах в принципе.
Просто, Игорек, нужно перед тем, как о чем-то говорить, определиться в понятиях.
Прежде всего, в понятии "успешности".
Но можно (также) в понятиях "эрудированности" и "профессионализма" (даже эти понятия могут быть разными у нас).
Ты же все прекрасно понимаешь (или нет?).
Я нигде не говорил о "понятиях" 90-х.
Но ты предпочел "слиться" из диалога (в который сам же пришел), примитивно манипулируя словами (и понятиями).
Я пишу даже не тебе (с тобой всё предельно понятно), но для случайных зрителей. А они, судя по комментариям, далеко не дураки и все понимают правильно.
Я лично знаю несколько человек, которые ведут благообразные и, пямо таки, богоугодные сториз и странички от Инсты до ФБ под своим ФИО. Естественно, их и указывают в резюме.
И отдельно ведут НАСТОЯЩИЕ странички, там где "природа берет свое" по полной. Только под "левым" ником.
И что?) Много информации работодатель подчеркнёт из этих "официальных версий"?)
А ещё, во Внутреннем уставе одной компании, я прочла, что запрещается вести странички контекст которых расходится с ценностями компании...под своим реальным именем! 🤗
Чтоб не было ассоциаций пользователя и компании.
То есть, в руководстве компании ПРЕКРАСНО ПОНИМАЮТ ВСЕ и не строят иллюзий.
Так что, изучайте свои соц сети хоть до посинения.
Главное, верьте, что это вас спасёт))
Не удивлюсь, если Вы - один из "продавцов воздуха", пардон, чего-то типа "форума")
Верно, так и есть. Работодателю нужны послушные исполнители. Не более.
Нет, конечно, работодатель заинтересован(а) в том, чтобы такой безропотный исполнитель был(а) еще и инициативным профессионалом.. Но нужно ли это самому исполнителю, если он(а) - профессионал?..
А у нас на работу не берут по способностям, или морозятся, или шлют подальше, хотя многие работы может выполнять и обезьяна, а они "вышку" или опыт требуют.
Я тоже хочу работать нормально, но разве с такими прощелыгами это возможно?
Видите ли, у нас не проверяют ни на наличие профессиональных качеств, ни на личные характеристики, у нас просто ищут рабов, на которых плевать. И АБСОЛЮТНО все работодатели, которые мне встречались, были с "приветом". Как можно отшивать человека, даже не проверив его способности? Какого чёрта на должности, где могут работать Васяны из ближайшей забегаловки, требуют невозможного?
Да, тоже есть желание жить хорошо и немножко мозгов, но как найти работу приличному и непьющему человеку, когда даже на самые днищенские должности берут сельских алкашей без опыта, а нормальных отшивают? Я готов работать, учиться, но как можно с такими тупоголовыми договориться? Мне что, лезгинку им сплясать или в маске клоуна прийти, чтобы заметили? Или они думают, что на такие должности придёт некое божество, которое соответствует всем их нереальным запросам и будет пахать за три копейки? Если на должность слесарюги приходит приличный и непьющий человек, нужно брать и не выделываться. Корчат из себя вершителей судеб.
но таких очень быстро попускает сегодня они в штате а завтра нет;)
Даже на работы, которые могут выполнять алкаши и умственно отсталые, требуют опыт и высшее образование! Вы чего там курите? В нормальных странах на такие работы берут любого, у кого растут голова и руки, и платят больше раза в три-четыре. Завязывайте с тяжёлой наркотой, а то скоро даже хромые, косые и лежачие поползут на работу в Польшу или Зимбабве, лишь бы не тут унижаться...
Даже если бы я смотрел и читал про рептилоидов, то это не их дело, как я развлекаю свой мозг. Товарищ Черняк считает это "отсутствием гигиены мозга"?
Я же считаю подобное просто развлечением. Мне вообще не интересны такие работодатели, который лезут в твою личную жизнь, как мышь в чулан!
Считаю, что за такое вмешательство, а тем более за активное навязывание соцсетей, за дискриминацию при приеме на работу по признаку "успешности странички в соцсетях" или ее отсутствии (за исключением вакансий прямо завязанных на социальном взаимодействии) - нужно привлекать работодателей к уголовной ответственности.
Реальный пример - в коронации английского короля Чарльза III принимала участие женщина-политик. Она подносила королю церемониальный меч и участвовала в процессии.
Сам факт того, что именно эти женщину выбрали участвовать в историческом событии - уже говорит о её весе в политической системе и доверии от короля.
Я нашел профили этой женщины в соцсетях, у неё под постами лишь пару сотен, максимум - тысячи лайков, а у какой-то блогерши могут быть миллионы лайков.
Но кто больше пользы приносит?