Work.ua ділиться враженнями від книги вченого, лікаря, статиста, популярного лектора та одного із засновників організації «Лікарі без кордонів» Ганса Рослінга «Фактологія». Та розповідаємо, чому її корисно прочитати всім.

Яка частка людей у світі живе в злиднях? Скільки сучасних дітей вакциновано? Скільки років навчаються дівчата з бідних країн? Здебільшого, відповіді на такі питання тяжіють до одного напрямку — світ страшний, жорстокий та безнадійний. Але, насправді, не все так погано.

Книга Рослінга доказує, наскільки погано ми знаємо світ і наскільки ми схильні до драматизації всього, що нас оточує. А ситуація в світі навпаки покращується. Ось лише кілька прикладів:

  • Більша частина населення світу проживає в країнах із середнім доходом.
  • Протягом 20 років частка світового населення, що живе в умовах крайньої бідності, зменшилася вдвічі.
  • Середня тривалість життя у світі становить 70 років.
  • Кількість смертей від стихійних лих зменшилася більш ніж удвічі за останнє століття.
  • 80% однорічних малюків в усьому світі вакциновано.
  • 80% людей у світі мають доступ до електроенергії.
  • За останні 70 років літати літаками стало у 2100 разів безпечніше.

У вступі нам пропонують пройти тест на знання світу. І вже після його проходження ми дізнаємося, що швидше за все, пройшли цей тест погано. Але автор одразу підбадьорює нас тим, що не краще його пройшли викладачі університетів, журналісти, експерти, директори мультинаціональних компаній та навіть нобелівські лауреати.

Все через те, що ми спираємося не на факти, а на емоції та те, що частіше бачимо і чуємо з телевізора і газет, що світ у небезпеці, люди тільки біднішають, смертність росте, все котиться в прірву.

Сформувати правильну картину світу нам заважають 10 інстинктів

Інстинкт розриву

Люди схильні до бінарного мислення, базової потреби розділяти все на дві ледве не протилежні групи, між якими — порожнеча. Ми обожнюємо дихотомію. Добро проти зла. Герої проти злодіїв. Моя країна проти решти.

Розподіл світу на дві протилежні сторони — це так просто й інтуїтивно, а також так драматично, оскільки вказує на наявність конфлікту. І ми це робимо без роздумів, повсякчас.

Інстинкт розриву примушує нас вигадувати розподіл там, де насправді є плавний перехід, різноманіття, бачити різницю там, де є взаємопроникнення і схожість, відчувати конфлікт там, де насправді є згода.

Інстинкт негативу

Здатність помічати погане швидше й частіше, ніж хороше. Якщо щось покращується з періодичними провалами, то, імовірніше, ми помітимо саме невдачі, а не загальне покращення.

«Хороші новини — це не новини. Про них ніхто ніколи не повідомляє. Отже, новини майже завжди лише погані. Коли довідуєтеся про щось погане, запитайте себе, чи змогли б хороші новини так само легко дійти до вас».

Як результат, ми сприймаємо теперішній стан світу як «усе йде шкереберть», замість того, щоб побачити його рух в бік покращення.

«Остерігайтеся „рожевого“ минулого. Люди часто прикрашають свою молодість, а країни часто прикрашають власну історію».

Інстинкт страху

Нам природно боятися, страхи допомогли нашим предкам вижити. Але це також може спрацювати в інший бік. Ми неймовірно чутливі до будь-яких сигналів, пов’язаних із небезпекою, чим успішно користуються ЗМІ, постійно пишучи про аварії та надзвичайні ситуації. Як результат, світ здається моторошнішим, ніж є насправді.

«Страх може бути корисним лише тоді, коли він спрямований на „правильне“. Інстинкт страху — поганий провідник для розуміння світу. Він примушує нас утримувати увагу на небезпеці, яка малоймовірна і нехтувати тим, що справді небезпечно».

Інстинкт узагальнення

Ми постійно все класифікуємо та узагальнюємо, це дуже потрібно для нашого нормального функціонування. Але, як і решта інстинктів, це може спотворити наше бачення світу. Завдяки йому ми схильні робити висновки про всю групу за одним прикладом.

«Головним фактором, що впливає на те, як саме живуть люди, є не їхні релігія, культура чи країна проживання, а дохід».

Інстинкт долі

Спокуса сприймати людей, країни, релігії та культури постійними та непорушними лише тому, що вони змінюються дуже повільно. Але навіть найповільніші зміни накопичуються і утворюють великі трансформації.

«Якщо вам дуже хочеться переконати всіх, що цінності не змінюється, спробуйте порівняти власні з тими, якими жили батьки або бабусі й дідусі — або ваші діти чи онуки. Спробуйте провести опитування громадської думки, якою була ваша країна 30 років тому. Ви побачите кардинальні зміни».

Інстинкт провини

Потреба знайти просту та зрозумілу причину того, чому відбулося щось погане. Нам подобається вірити, що є хтось конкретний, на кого можна звернути наш гнів. Ми віримо, що він зробив це навмисне, зі злим умислом і це його вина. Як тільки ми знаходимо передбачуваного винного, ми відразу перестаємо шукати інші варіанти відповіді. Але це заважає нам розв'язати проблему або запобігти їй.

«Наприклад, звинувачення сонного пілота в авіакатастрофі не дасть проаналізувати подію та запобігти аварії в майбутньому. Щоб зрозуміти більшість світових проблем, нам потрібно дивитися далі, ніж на окремих людей, винних у певних подіях. Ми маємо побачити систему».

Такий самий інстинкт запускається в тих випадках, коли все йде добре. Хвалити так само легко, як і звинувачувати. Коли щось іде добре, ми дуже швидко звеличуємо якусь окрему людину чи обираємо просту причину, хоча насправді все, як завжди, складніше.

Інстинкт терміновості

Улюблений механізм торговельних агентів — дійте зараз, або втратите шанс назавжди. Вони навмисно запускають ваш інстинкт терміновості. Майже ніколи не буває щось аж так терміново.

«Інстинкт терміновості здатен збити нас зі шляху розуміння світу навколо. Він доводить нас до стресу, посилює інстинкти й ускладнює їх контроль, блокує здатність аналітично мислити, спонукає до необдуманих висновків і поспішних дій».

Щоб контролювати інстинкт терміновості, наполягайте на актуальних і точних даних, щоб уникнути помилок. І не робіть різких рухів, щоб не нашкодити. Запитайте про побічні наслідки, дізнайтеся, чи приймалися подібні термінові заходи коли-небудь і до чого вони привели.

Про решту інстинктів ви можете самі прочитати в книзі «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ. І чому все набагато краще, ніж ми думаємо», тим більш, що вона наповнена масою цікавих фактів, графіків і історіями з життя і подорожей Ганса Рослінга. Тож інформація сприймається цікаво та легко.

Ми рекомендуємо прочитати її кожному, бо зараз як ніколи важлива ясність та тверезість мислення та оцінки подій, що відбуваються.


Читайте також



1 коментар

Владислав Гуляев 09.07.2019, 17:44
Но ведь у людей нет таких инстинктов, как и вообще :)

Щоб залишити коментар, потрібно увійти.